01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.11.2007 № 36/606
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача Аскеров С.С., Сахібудін А.В.,
від відповідача Паламарчук В.В.,
від третьої особи Дятел Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аділь"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.09.2007
у справі № 36/606
за позовом Приватного підприємства "Аділь"
до Національного авіаційного університету
третя особа відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
про зобов"язання відповідача продовжити строку дії та виконувати умови договору оренди приміщення студентської їдальні від 08.07.07 р. №52 та доповнень до договору від 30.06.07 р. і 16.03.06 р.
Позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача продовжити зпозивачем договір оренди приміщення студентської їдальні на умовах, передбачених договором оренди № 52 від 08.07.2002 з доповненнями від 30.06.2003.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 у справі № 36/606 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
20.11.2007 позивачем подано уточнення до апеляційної скарги, в якому позивач просить скасувати рішення і прийняти нове рішення про задоволення позову, яким зобов'язати відповідача продовжити строк дії та виконувати умови договору оренди приміщення студентської їдальні від 08.07.2002 № 52 строком на 1 рік.
Враховуючи ч. 3 ст. 101 ГПК України, згідно якої в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а також положення ст. 22 ГПК України, яка надає право позивачу лише до прийняття рішення по справі змінювати предмет позову, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, викладені в уточненні до апеляційної скарги не можуть розглядатись в апеляційній інстанції.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, встановив наступне:
08.07.2002 між відповідачем як орендодавцем та позивачем як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 52, згідно якого відповідач передає за Актом прийому-передачі нежитлового приміщення, а позивач приймає в строкове платне користування приміщення, що знаходиться на балансі відповідача за адресою: вул. Гарматна, 53, загальною площею 241 кв.м., гуртожиток № 4, поверх 1, для розташування студентської їдальні.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що цей договір набирає сили одночасно з підписанням сторонами акту приймання-передачі приміщення і діє протягом одного року з 30.06.2002 по 30.06.2003.
Згідно додатку № 2/1 від 30.06.2003 до договору оренди № 52 нежитлового приміщення від 30.06.2003, термін дії договору продовжено до 30.06.2006.
Позивач посилається на те, що згідно додатку № 2/1 від 16.03.2006 до договору було продовжено строк дії договору до 16.03.2007. Оскільки позивачем не надано оригіналу вказаного додатку, а відповідач взагалі заперечує його наявність, колегія суддів вважає, що ксерокопія додатку № 2/1 від 16.03.2006 не може вважатись належним та допустимим доказом.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідач листом від 07.06.2006 № 1055-06.16 повідомив позивача про припинення дії договору оренди № 52 від 08.07.2002 та запропонував звільнити займані приміщення з обов'язковим оформленням відповідного акту прийому-передачі та здійснити розрахунок за надані послуги по оренді та комунальним послугам.
Відповідно до п. 9.6 договору питання про надання згоди на продовження оренди вирішується на підставі письмового звернення орендаря до ректора університету, поданого за місяць до закінчення терміну діючого договору оренди. У разі, якщо звернення орендаря не надійшло або орендар не отримав дозволу на продовження оренди приміщення, орендар повинен звільнити приміщення по закінченню терміну дії договору оренди та передати орендодавцю нежитлове приміщення по Акту прийому-передачі.
Позивач звернувся до відповідача з листом б/н та просив продовжити договір оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Листом № 1201-06.16 від 30.06.2006 відповідач відмовив позивачу у продовженні договору оренди № 52 від 08.07.2002 у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, а саме заборгованістю позивача по сплаті орендних платежів у розмірі 3 167,00 грн. В листі також зазначено, що відповідач не погоджується на продовження договору оренди на підставі наказу Міністра освіти і науки України від 15.09.2003 “Про заборону оренди в гуртожитках» та вимог Закону України від 19.12.95 за № 481/95-ВР.
Як зазначав відповідач, позивач в порушення умов договору використовував спірне майно не за його призначенням, а саме, як кафе, не погодивши режим його роботи з орендодавцем. Тому, відповідач, враховуючи неналежне виконання позивачем умов договору, не має наміру здавати в оренду спірне приміщення та потребує його для використання за призначенням для власних потреб.
Згідно п. 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у вирішенні відповідного спору слід виходити, зокрема, з того, що належне виконання орендарем договору оренди презюмується, якщо орендодавцем не буде доведено інше. Водночас, якщо не буде подано доказів того, що орендодавець уклав чи укладає договір оренди з іншою особою, а натомість буде встановлено, що він має намір використовувати майно для власних потреб, то підстави для задоволення позову про спонукання до продовження дії договору оренди відсутні.
Враховуючи те, що відповідач має намір використовувати спірне приміщення за призначенням для власних потреб, а передача в користування майна, що належить особі на праві повного господарського відання є її правом, а не обов'язком, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного підприємства “Аділь» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 у справі № 36/606 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Аділь» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 у справі № 36/606 - без змін.
2. Матеріали справи № 36/606 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
22.11.07 (відправлено)