Справа № 580/8685/24 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
15 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Смілянського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Смілянського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Смілянського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, в якому просить суд:
- визнати дії Смілянського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби протиправними;
- зобов'язати Смілянський відділ Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби оформити та видати позивачу паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Наголошує, що оформлення паспорта у формі картки передбачає внесення та обробку персональних даних в Єдиному демографічному реєстрі, на що вона згоди не дає, тому з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, просить суд задовольнити позов.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Смілянського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що звернення позивача від 02.08.2024 не відповідає вимогам Порядку №302 та Закону України №2704-VIII, підстави для обміну паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 на паспорт у формі книжечки не передбачені Порядком №456.
Апелянт стверджує, що позивач вже звертався за оформленням паспорту громадянина України у формі ID-картки, двічі надавав згоду на обробку персональних даних із використанням засобів ЄДДР, унікальний номер запису в реєстрі вже сформовано. Вважає помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17.
Апелянт зазначає, що не допустив жодного порушення прав і свобод позивача, оскільки Закон №5192-VI передбачає саме обов'язок особи отримати паспорт громадянина України, а не право на такий паспорт і визначає, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 та від 28.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 документована паспортами громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 , оформленою 27.09.2019 та дійсною до 27.09.2023, у зв'язку із чим надала до Смілянського відділу УДМС у Черкаській області заяву-анкету від 12.09.2019 №3848675 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.
Позивач 28.09.2023 звернулася до Смілянського відділу УДМС у Черкаській області із заявою-анкетою №9655779 щодо обміну своєї ID-картки у зв'язку з закінченням строку дії паспорта, яку отримала 11.10.2023 №009744727.
Надалі, ОСОБА_1 02.08.2024 звернулася до Смілянського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби з письмовою заявою про анулювання ID-картки, оформленої на її ім'я по досягненню нею 14-річного віку на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, який передбачений діючим Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-XII.
Листом від 16.08.2024 №7126-859/7126.1-24 повідомлено, що відсутні правові підстави для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року замість паспорта громадянина України у форсі ID-картки, виданого засобами ЄДДР.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, виходив з того, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до частин 1-2 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно частин першої та другої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина четверта вказаної статті Закону №5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Водночас, за змістом пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі Положення №2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, п.1 Постанови КМУ від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі Постанова №302) затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
Пунктом 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року
- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
За приписами п.3 Постанови №302 прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа є типовою до зразкової справи №806/3265/17, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду та відмова відповідача у оформленні паспорту у формі книжечки зразка 1994 року порушує права позивачки.
Проте, на переконання апеляційного суду, такий висновок є необґрунтованим, оскільки зазначена правова позиція стосується інших правовідносин, а саме, захисту права позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів та заперечує проти присвоєння їй номеру у демографічному реєстрі.
Колегія суддів зазначає, що у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 Великою Палатою Верховного Суду були визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
У вказаній же адміністративній справі спірні правовідносини виникли після оформлення позивачем паспорта громадянина України у формі ID-картки.
Отже, з огляду на різні підстави позову та фактичні обставини, розглядувана справа не відповідає ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, тому викладені у вказаній постанові правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.
Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 самостійно звернулася з заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки від 12.09.2019 № НОМЕР_3 та з 26.10.2019 позивач отримала паспорт у формі ID-картки № НОМЕР_2 .
Таким чином, використання позивачем раніше паспорта громадянина України, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя.
З вказаного також можна дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Більш того, апеляційний суд зауважує, що при відмові в отриманні паспорту у вигляді ID-картки недостатньо тільки зазначати про право вибору за волевиявленням, а також про втручання у приватне життя. На переконання судової колегії, позивач повинен був навести мотиви саме такого волевиявлення, а також які саме сфери його особистого життя зачіпає отримання паспорту у вигляді картки, при тому, що паспортний документ з внесенням біометричних даних позивач попередньо вже отримував.
Окрім того, апеляційний суд зауважує, що при зверненні до органу міграційної служби із заявою позивач не зазначив про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність видачі паспорта із безконтактним носієм інформації.
Резюмуючи усе вищевикладене, судова колегія вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 є релевантною у спірних правовідносинах та про наявність підстав для задоволення позову.
Окрім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 під час розгляду адміністративної справи № 260/99/19 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
В контексті наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що заява ОСОБА_1 за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням № 2503-XII. У вказаній заяві позивач не навела та не довела жодну з обставин, яка дає правові підстави для заміни паспорту у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки.
Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини справи та їм надано невірну правову оцінку, колегія суддів, відповідно до п.4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Смілянського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі №580/8685/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова