П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17368/24
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,
повний текст судового рішення
складено 10.10.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
У червні 2024 року ОСОБА_1 (надалі - позивачі), в особі свого представника - адвоката Друмової В.В., звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (надалі - відповідач, ГУ НПУ), в якому заявила наступні вимоги:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 02.05.2024 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач вважає неправомірним притягнення її оскаржуваним наказом до дисциплінарної відповідальності, оскільки в діях позивача відсутні ті порушення вимог законодавства, які зазначені в спірному наказі в якості підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року позовні вимоги задоволені.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ НПУ подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставин справи полягають в наступному.
Наказом ГУНП в Одеській області від 15.04.2024 року №957 призначено службове розслідування та створена дисциплінарна комісія (т.1 а.с.66-67) з метою перевірки відомостей, зазначених у доповідній записці керівництва УГІ ГУНП в Одеській області від 11.04.2024 року №55/1111 (т.1 а.с.70-75), за фактом можливого порушення службової дисципліни, у тому числі неналежного виконання службових обов'язків окремими поліцейськими відділу поліції №4 ОРУП №1 ГУНП в області, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, отримання 11.04.2024 року тілесних ушкоджень слідчим слідчого відділу того ж відділу поліції старшим лейтенантом поліції Н.Чорнобикіною, старшим слідчим цього ж підрозділу поліції капітаном поліції Д.Огренич, під час виконання службових обов'язків, порушення останньою вимог ПДР України, в частині керування транспортним засобом без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та із встановленими номерними знаками, які йому не належать, а також ефективності проведення відповідної профілактичної роботи керівництвом цього ж відділу поліції щодо підлеглих, згідно зі статтями 14, 15, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 року №893, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 року №893.
Дисциплінарною комісією ГУНП в Одеській області було складено висновок службового розслідування, затверджений начальником ГУНП в Одеській області 29.04.2024 року (т.1 а.с.295-320), у якому, окрім іншого, наведені наступні обставини та висновки, які стосуються позивача:
- про дорожньо-транспортну пригоду 11.04.2024 року на спецлінію « 102» повідомили пересічні громадяни, інформація була зареєстрована до ЄО ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в області за №6124 та №6129; ні капітан поліції ОСОБА_2 , ні старший лейтенант поліції Н.Чорнобикіна після події за їх участю на спецлінію « 102» про подію не проінформували, чим порушили пункт 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 року №100;
- з отриманої 19.04.2024 року інформації з системи відеоспостереження «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та аналітики міста Одеси («Центр-077»)» вбачається, що ОСОБА_1 під час перебування в автомобілі 11.04.2024 року, який рухався, не була пристебнута паском безпеки;
- дисциплінарною комісією дії ОСОБА_1 розцінені, як небажання сприяти проведенню службового розслідування та надавати інформацію, яка б вплинула на встановлення істини обставин вчинення нею дисциплінарних проступків та спрямована на уникнення дисциплінарної відповідальності;
- дисциплінарною комісією обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 не встановлено;
- дисциплінарна комісія дійшла висновку про скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пунктів 1, 2, 4, 13 частини третьої статті 1, частини п'ятої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про дорожній рух», пункту 1.3 підпункту «б» пункту 5.2 пункту 5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, пункту 7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 року №893, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 року №100, підпункту 2 пункту 2 наказу ГУНП в області від 03.01.2023 року №7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», пункту 1.7 Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 року №1000, що виразилось в особистій недисциплінованості, невиконання норм діючого законодавства України, невиконання Правил дорожнього руху, зокрема не користування ременем безпеки під час пересування на транспортному засобі у якості пасажира, не сприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не повідомленні про подію за своєї участі безпосереднього керівника та за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102».
Головне управління Національної поліції в Одеській області прийняло наказ від 02.05.2024 року №1130 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області» (т.1 а.с.10-14), пунктом 2 якого за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пунктів 1, 2, 4, 13 частини третьої статті 1, частини п'ятої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про дорожній рух», пункту 1.3 підпункту “б» пункту 5.2 пункту 5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, пункту 7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 року №893, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 року №100, підпункту 2 пункту 2 наказу ГУНП в області від 03.01.2023 року №7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», пункту 1.7 Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 року №1000, до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0004789), слідчого відділення відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Не погодившись із накладеним дисциплінарним стягненням, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції навів такі узагальнюючі доводи та висновки:
- здійснення службового розслідування подій, що не охоплюються змістом наказу від 15.04.2024 року №957 «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії» є незаконним, оскільки виходить за межі призначеного службового розслідування, а тому здобуті під час такого службового розслідування обставини не можуть слугувати підґрунтям для дисциплінарної відповідальності поліцейського;
- дисциплінарне стягнення на позивача накладено за наслідком дії, що не були приводом для призначення службового розслідування;
- суд не надає оцінку зазначеним висновкам дисциплінарної комісії щодо наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, як таким, що встановлені службовим розслідуванням не з приводу, з якого його було призначено;
- якщо під час службового розслідування орган Національної поліції встановив склад дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського не з приводу, з якого службове розслідування було призначено, він не був позбавлений можливості ініціювати проведення іншого службового розслідування з приводу виявлених порушень;
- оскільки наказ від 15.04.2024 року №957 «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії» не містить відомості про дії, що виразились в особистій недисциплінованості, невиконання норм діючого законодавства України, невиконання Правил дорожнього руху, зокрема не користування ременем безпеки під час пересування на транспортному засобі у якості пасажира, не сприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не повідомленні про подію за своєї участі безпосереднього керівника та за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», то позивач була позбавлена права надати пояснення саме з цього приводу;
- позбавлення відповідачем ОСОБА_1 права надати пояснення з приводу проведення службового розслідування з підстав, не доведених до поліцейського, є грубим порушення процедури проведення службового розслідування та фактично позбавило позивача права участі у процесі прийняття рішення;
- застосування дисциплінарного стягнення на підставі обставин, котрі були виявлені під час службового розслідування, без відповідного повідомлення зацікавленої особи, є порушенням порядку, передбаченого чинними законодавством (від позивача не відбиралися письмові пояснення з цього приводу), свідчить про те, що виявлені факти не можуть слугувати підставою для притягнення позивача до відповідальності;
- здійснення службового розслідування відносно виявлених порушень виходить за межі призначеного службового розслідування, а тому здобуті під час такого службового розслідування обставини не можуть слугувати підґрунтям для дисциплінарної відповідальності;
- ненадання пояснень поліцейським, стосовно якого проводиться розслідування, не є порушенням абзацу першого п.7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893.
Апелянт з висновками суду першої інстанції не погоджується, вказуючи на те, що є помилковим висновок суду про неправомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення за дії, що не були приводом для призначення службового розслідування, оскільки згідно п.4 ст.26 Розділу V Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII якої якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.
Також апелянт вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про порушення права позивача на надання пояснень з приводу проведення службового розслідування, оскільки позивач таким правом скористалась, надавши свої письмові пояснення під час службового розслідування, які приєднані до матеріалів цього розслідування.
При вирішенні даного спору, колегія суддів виходить з наступного обсягу нормативно-правового регулювання, який має бути застосований для вирішення даного спору, і який полягає в наступному.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частина 2 статті 14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини першої цієї статті Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Згідно частини 7 статті 14 Дисциплінарного статуту у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Відповідно до частини 4 ст.26 Дисциплінарного статуту, якою визначені особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану, і положення якої є застосовними до спірних правовідносин, що мають місце в період дії в Україні воєнного стану, якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 10 статті 14 Дисциплінарного статуту).
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 року №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування (абзац 2 пункту 4 Розділу V Порядку №893).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Як слідує зі змісту спірного наказу, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності обумовлено наступними обставинами: 11.04.2024 року о 10:34 капітан поліції ОСОБА_2 разом зі старшим лейтенантом поліції Н.Чорнобикіною, перебуваючи на службі, у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї, керуючи автомобілем «Nissan Micra», номерні знаки НОМЕР_1 , їхали по вул.Малиновського в м.Одесі у крайній правій смузі руху з боку вул.Івана та Юрія Лип у бік вул.Рекордної. Одночасно з цим по вул.Малиновського у попутному напрямку у крайній лівій смузі рухався автомобіль «Nissan Murano», номерні знаки НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , яка при зміні напрямку руху з крайньої лівої полоси у крайню праву не надала переваги в русі автомобілю «Nissan Micra» та допустила зіткнення з ним. У результаті ДТП автомобіль із поліцейськими відкинуло на смугу зустрічного руху, де він здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2101. При цьому, автомобіль «Nissan Micra» відкинуло на узбіччя, де були припарковані автомобілі ВАЗ 2109 та «Ford». У результаті ДТП механічні ушкодження отримали 5 транспортних засобі, а ОСОБА_4 та позивач зазнали тілесних ушкоджень.
Дії позивача, які кваліфіковані відповідачем як дисциплінарний проступок, у спірному наказі описані наступним чином:
- «Водночас ні капітан поліції ОСОБА_2 , ні старший лейтенант поліції ОСОБА_5 про подію за їх участю на спецлінію « 102» не проінформували, чим порушили пункт 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100»;
- «Водночас старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , перебуваючи у вказаному автомобілі в якості пасажира, під час руху не була пристебнута паском безпеки.»
В позовній заяві позивач заперечувала проти таких порушень, зазначивши, що отримавши тілесні ушкодження, вона одразу після ДТП повідомила про подію своєму прямому керівнику - начальнику СВ ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області підполковнику поліції ОСОБА_6 та викликала карету швидкої медичної допомоги, що підтверджено долученими до позову скріншотами з журналу дзвінків з її мобільного телефону. Обґрунтовуючи такі свої дії, позивач зазначила, що в момент вчинення нею таких дій іншим учасником ДТП на місце пригоди вже було викликано поліцію, і в результаті ДТП були постраждалі люди, яким необхідно було забезпечити оперативно медичну допомогу.
Суд першої інстанції в своєму рішенні не надав оцінки діям позивача на предмет наявності в них тих порушень службової дисципліни, за які позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності спірним наказом, зазичивши, що такі дії встановлені службовим розслідуванням не з приводу, з якого його було призначено.
Позиція суду першої інстанції полягає в тому, що є незаконним проведення відносно позивача службового розслідування тих подій, які не охоплюються змістом наказу від 15.04.2024 року №957 «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії», оскільки це виходить за межі призначеного службового розслідування, а з'ясовані під час такого службового розслідування обставини не можуть слугувати підґрунтям для дисциплінарної відповідальності поліцейського.
Колегія суддів не може погодитися з такою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вже зазначено вище, наказом ГУНП в Одеській області від 15.04.2024 року №957 було призначено службове розслідування та створена дисциплінарна комісія для перевірки можливого порушення службової дисципліни та неналежного виконання службових обов'язків старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 та капітаном поліції ОСОБА_2 у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась 11.04.2024 року.
Відповідно, метою призначеного наказом від 15.04.2024 року №957 службового розслідування згідно ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту була оцінка дій поліцейських ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які є учасниками такої пригоди, на предмет дотримання ними службової дисципліни, тобто Конституції і законів України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, тощо.
Колегія суддів зазначає, що дії позивача, які кваліфіковані відповідачем в спірному наказі як дисциплінарний проступок, а саме - не користування паском безпеки та неповідомлення про подію на спецлінію « 102», напряму пов'язані із вказаною дорожньо-транспортною пригодою 11.04.2024 року, яка зумовила призначення службового розслідування наказом від 15.04.2024 року №957, як за місцем та часом, так і за кругом учасників цієї події, а тому такі дії позивача фактично входять до складу обставин цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом частини 7 статті 14 Дисциплінарного статуту, всі вчинені поліцейським дисциплінарні порушення досліджуються в рамках одного службового розслідування, і лише вчинення поліцейським нового дисциплінарного проступку вже під час проведення службового розслідування викликає необхідність призначити нове службове розслідування.
Більш того, згідно частини 4 ст.26 Дисциплінарного статуту в період дії воєнного стану якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.
Таким чином, дії позивача, які кваліфіковані відповідачем в спірному наказі як дисциплінарний проступок, вчинені в рамках тих обставин, щодо яких було призначено службове розслідування наказом від 15.04.2024 року №957, а тому дослідження таких дій не вимагало відкриття окремого дисциплінарного провадження і мало здійснюватися в рамках вже відкритого дисциплінарного провадження, що прямо передбачено частиною 7 статті 14 та частиною 4 ст.26 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в своєму рішенні повинен був надати оцінку аргументам позивача щодо відсутності в його діях тих порушень, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідності.
Стосовно такого порушення, як не користування позивачем паском безпеки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно підпункту «б» пункту 5.2 пункту 5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні під час пересування на транспортному засобі користуватися засобами пасивної безпеки (підголовниками, ременями безпеки, де їх установка передбачена конструкцією) (крім пасажирів з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки), а на мотоциклі та мопеді - в застебнутому мотошоломі.
У висновку службового розслідування, доводячи порушення позивачем підпункту «б» пункту 5.2 пункту 5 Правил дорожнього руху України, відповідач посилається на фото з камери відеоспостереження «Центру інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси (центр - 007)» із зображенням автомобіля «Nissan Mikra» д.н. НОМЕР_1 , який рухався по проспекту Малиновського 11.04.2024 року о 10:29, і з якого видно, що пасок безпеки знаходиться в штатному місці, а також на пояснення водія ОСОБА_4 , в яких остання повідомила про те, що позивач не була пристебнута паском безпеки.
Як вже зазначено вище, позивач заперечувала проти того факту, що вона не була пристебнута паском безпеки, вказуючи на те, що, по-перше, з вищевказаного фото неможливо встановити такого факту, а по-друге, порушення пункту 5.2 пункту 5 Правил дорожнього руху України тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП, але ні позивач, ні водій ОСОБА_4 не притягувались до такої відповідальності.
Колегія погоджується з доводами позивача, що долучене до висновку службового розслідування фото автомобіля «Nissan Mikra» д.н. НОМЕР_1 не дає можливості встановити, хто саме знаходиться за кермом та на місці пасажира в цьому автомобілі, та чи були пристебнуті водій та пасажир пасками безпеки.
Що стосується посилань у висновку службового розслідування на пояснення водія ОСОБА_4 , в яких остання повідомила про те, що позивач не була пристебнута паском безпеки, то колегія суддів звертає увагу на той факт, що до матеріалів службового розслідування були також долучені пояснення ОСОБА_1 , які вона надала 12.04.2024 року, тобто наступного дня після ДТП, слідчому СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Білоусову А.А., в яких позивач повідомила, що сівши на пасажирське крісло автомобіля «Nissan Mikra» д.н. НОМЕР_1 11.04.2024 року приблизно о 10.00, вона пристебнулась паском безпеки (т.1 а.с.104).
Незважаючи на явну суперечність пояснень ОСОБА_4 та позивача щодо факту користування позивачем паском безпеки, зазначені пояснення позивача у висновку службового розслідування не відображені, належна оцінка їм не надана, і ці наявні суперечності не були усунуті в раках такого службового розслідування.
Колегія суддів зазначає, що суд повинен дотримуватися позиції, яка наведена Європейським судом з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Обсяг наданих суду доказів не дає колегії суддів підстав стверджувати, що факт не користування позивачем паском безпеки є доведеним і не викликає обґрунтованих сумнівів.
Що стосується такого порушення, як неповідомлення про подію на спецлінію « 102», колегія суддів зазначає наступне.
У спірному наказі такі дії позивача кваліфіковані як порушення пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 року №100, яким передбачено наступне:
«Поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.»
Заперечуючи проти такого порушення, позивач зазначає, що вона одразу повідомила про подію своєму прямому керівнику, а поліцію за номером екстреного виклику поліції « 102» до неї вже викликали інші учасники ДТП.
У висновку службового розслідування зазначено, що про вказану подію на спецлінію « 102» повідомили пересічні громадяни, і інформація про яку була зареєстрована до ЄО ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в області за №6124 та №6129.
Згідно долучених до матеріалів службового розслідування документів щодо фіксації повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (т.1 а.с.83-84) інформація про вищевказану ДТП надійшла на номер екстреного виклику поліції «102» від двох осіб о 10 год 31 хвил. та о 10 год 39 хвил., відповідно, що, в свою чергу, підтверджує пояснення позивача про те, поліцію за номером екстреного виклику поліції « 102» до неї вже викликали інші учасники ДТП.
Колегія суддів звертає увагу та те, що покладення на працівника поліції пунктом 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події обов'язку по невідкладеному повідомленню про відповідну подію за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» направлено на те, щоб жодний факт, який потребує реагування від органів поліції, не залишився без відповідної реакції цього правоохоронного органу.
Однак, якщо про відповідний факт за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» вже було повідомлено іншими особами, то мета такого повідомлення вже є досягнутою, що, в свою чергу, усуває необхідність повідомлення про таку подію окремо ще працівником поліції, який став учасником або свідком такої події.
Колегія суддів вважає, що притягнення позивача до відповідальності за неповідомлення про вказану ДТП за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», про яку, за цим скороченим номером вже повідомили інші особи, є занадто формальним застосуванням вимог пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події.
Жодна норма даного Порядку не передбачає необхідності дублювання працівником поліції повідомлення про відповідну подію за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» вже після того, як про цю подію вже було повідомлено іншими особами.
Колегія суддів зазначає, що пункт 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення також покладає на працівника поліції обов'язок ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, і позивач дотрималась цих вимог, викликавши карету швидкої допомоги одразу після ДТП.
Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що притягнення позивача спірним наказом до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим, оскільки підстав для такої відповідності не знайшли свого підтвердження за результатами судового розгляду, що, в свою чергу, надає суду підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо правомірності проведеного відносно позивача службового розслідування, але прийняв вірне за суттю рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині підстав для задоволення позовних вимог, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суд від 09 жовтня 2024 року по справі №420/17368/24 - змінити в частині підстав для задоволення позову.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суд від 09 жовтня 2024 року по справі №420/17368/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька