Справа № 420/29087/24
15 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просить:
- Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Чорноморського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у оформлені та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжки зразка 1994 року.
- Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Чорноморського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжки зразка 1994 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.07.2020 року при досягненні 14-річного віку Чорноморським відділом ГУ ДМС України в Одеській області йому видано паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 . Зазначений паспорт у вигляді ID-картки дійсний до 02.07.2024 року, про що зазначено в ID-картці.
Позивач вказав, що 02.08.2024 року він змінив прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ", що підтверджується Свідоцтвом про зміну прізвища.
14.08.2024 року позивач у зв'язку з недійсністю паспорта звернувся до Чорноморського відділу ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про оформлення та видачу йому паспорта громадянина України у формі книжки зразка 1994 року. 27.08.2024 року Чорноморським відділом ГУ ДМС України в Одеській області позивачу відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжки зразка 1994 року.
30.08.2024 року позивач звернувся до Головного управління ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про оформлення та видачу йому паспорта громадянина України у формі книжки зразка 1994 року. 03.09.2024 року Головним управлінням ГУ ДМС України в Одеській області позивачу відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжки зразка 1994 року, та запропоновано звернутися до суду, адже паспорт громадянина України у формі книжки зразка 1994 року видається лише на підставі рішення суду.
Позивач вважає, що відмова Чорноморського міського відділу ГУ ДМС України в Одеській області та Головного управління ГУ ДМС України в Одеській області у оформленні та видачі йому паспорта громадянина України у формі книжки зразка 1994 року суперечить чинним приписам Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 року та прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких він спрямований.
Ухвалою від 23.09.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
08.10.2024 року через канцелярію суду ГУ ДМС України в Одеській області, структурним підрозділом якого є Чорноморський відділ Головного управління ДМС України в Одеській області, і який повноважний представляти відповідача, подало письмовий відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованим, зазначивши таке.
14.08.2024 року до Чорноморського відділу ГУ ДМС в Одеський області надійшла заява позивача про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв'язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України у вигляді ID-картки та зміною прізвища. Чорноморський відділ у межах строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян», надав позивачу письмову відповідь від 27.08.2024 на його заяву.
30.08.2024 позивач звернувся до ГУ ДМС в Одеський області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв'язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України у вигляді ID-картки та зміною прізвища. ГУ ДМС в Одеській області у межах строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян», надав позивачу письмову відповідь від 03.09.2024 на його заяву.
Також відповідач вказав, що 25.05.2016 до Чорноморського відділу звернулась ОСОБА_6 (мати позивача) в інтересах ОСОБА_3 із заявою про отримання ОСОБА_3 паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.
10.06.2016 ОСОБА_3 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дата видачі 10.06.2016, орган видачі 5120.
Позивач, при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, надав згоду на обробку персональних даних.
На момент звернення до Чорноморського відділу та до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, ОСОБА_3 вже був внесений до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і йому було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20060427-00832.
23.06.2020 ОСОБА_3 звернувся до ЦНАП Чорноморської МР Одеської області із заявою про оформлення та видачу паспорту у вигляді ID-картки у зв'язку з досягненням 14-річного віку.
02.07.2020 ОСОБА_3 було документовано паспортом громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 , дата видачі 02.07.2020, орган видачі 5120.
Звернення за оформленням та видачею паспорта громадянина України у вигляді книжечки відбулось 14.08.2024 вже після оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та паспорта громадянина України у вигляді ID-картки та внесення до ЄДДР і присвоєння УНЗР.
При цьому, позивачем не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо нього обробляються з порушенням законодавства України.
ГУ ДМС в Одеській області вважає безпідставними посилання позивача на те, що враховуючи релігійні переконання ОСОБА_3 та існуючу позицію що до цього православної церкви, він не може приймати номери, оскільки даний номер є незмінним та вже присвоєний при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Отже, використання позивачем раніше паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, при виготовленні яких було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання нового паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне життя.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 02.07.2020 року при досягненні 14-річного віку Чорноморським відділом ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_3 було видано паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 . Зазначений паспорт у вигляді ID-картки дійсний до 02.07.2024 року, про що зазначено в ID-картці (а.с. 10).
02.08.2024 року ОСОБА_3 змінив прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені Серії НОМЕР_3 від 02.08.2024 року (а.с. 12).
14.08.2024 року позивач звернувся до Чорноморського відділу ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про оформлення та видачу йому паспорта громадянина України у формі книжки зразка 1994 року.
Чорноморський відділ ГУ ДМС України в Одеській області листом від 27.08.2024 року повідомив позивачу, що згідно системи ЄІАС УМП позивачу було оформлено та видано: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , термін дії з 10.06.2016 р. до 10.06.2020 р., орган видачі 5120 та присвоєний УНЗР 20060427-00832; паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 , термін дії з 02.07.2020 р. до 02.07.2024 р., орган видачі 5120. Зважаючи на те, що інформація про позивача була отримана з його дозволу і без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних» і Закону та є достовірною, підстави для видалення УНЗР відсутні. За відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Чорноморському відділі ГУ ДМС в Одеській області відсутні правові підстави оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (а.с. 13-15).
30.08.2024 року позивач звернувся до Головного управління ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про оформлення та видачу йому паспорта громадянина України у формі книжки зразка 1994 року.
Листом від 03.09.2024 року Головним управлінням ГУ ДМС України в Одеській області позивачу відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжки зразка 1994 року. У листі, зокрема, зазначено, що за здійсненою перевіркою Єдиної інформаційно-аналітичної системи Управління міграційними процесами, позивача дійсно документовано паспортом громадянина України у формі картки № НОМЕР_1 , виданим 02.07.2020 Чорноморським відділом ГУ ДМС в Одеській області, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , дата видачі - 10.06.2016, орган видачі - 5120.
На момент звернення до ГУ ДМС України в Одеській області позивач документований паспортом громадянина України у формі картки № НОМЕР_1 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , персональні дані позивача внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДЦР) та присвоєно унікальний номер запису в ЄДЦР (УНЗР): 20060427-00832, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде.
При зверненні до ГУ ДМС України в Одеській області позивачем не надано відповідного рішення суду, тому підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, відсутні (а.с. 16-17).
За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі також - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Визначення Єдиного державного демографічного реєстру міститься у частині першій статті 4 Закону № 5492-VI та означає електронну інформаційно-телекомунікаційну систему, яка призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частин першої-другої статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина четверта статті 21 Закону № 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Водночас за змістом пункту 3 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
В силу пунктів 1 - 4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку - на кожні 10 років.
Пунктом 5 Порядку № 302 передбачено, що у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI (далі також Закон - № 2297-VI) мета обробки персональних даних мас бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону № 2297-VI визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Приписами частин п'ятої-шостої статті 6 Закону № 2297-VI передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Наведене вище правове регулювання свідчить, що Положенням № 2503-XII передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки або картки.
Як встановлено судом, 10.06.2016 ОСОБА_3 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дата видачі 10.06.2016, орган видачі 5120.
Також встановлено, що 02.07.2020 року при досягненні 14-річного віку Чорноморським відділом ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_3 було видано паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 . Зазначений паспорт у вигляді ID-картки дійсний до 02.07.2024 року, про що зазначено в ID-картці (а.с. 10).
Суд зазначає, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
У зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Водночас, у цій справі відповідачі не приймали рішення про відмову позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.
Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.
Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Відтак, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Повертаючись до обставин цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких справа не може бути визначена як типова є, зокрема, наступне.
Судом було встановлено, що 10.06.2016 ОСОБА_3 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дата видачі 10.06.2016, орган видачі 5120; а 02.07.2020 року при досягненні 14-річного віку позивачу було видано паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 . Отже, персональні дані позивача раніше вже були внесені до Реєстру.
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Отже, безпідставним є посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин, а саме: при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Водночас суд враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі № 540/4500/21, від 28 листопада 2024 року у справі № 420/6552/24, відповідно до яких використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
Крім того, у дані справі позивач вже отримував і внутрішній паспорт у формі ID-картки, також надавши згоду на обробку персональних даних.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки) в контексті правовідносин, що склались у цій справі.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню, і в позові йому слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса: вул. Хантадзе, 13, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів