Справа № 420/33204/24
15 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 при нарахуванні індексації згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", з 01 травня 2024 року максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.05.2024 р. з урахуванням нарахованої індексації базового ОСНП 2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", та постановою Кабінету Міністрів України від № 118 від 16.02.2022 р. "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з урахуванням здійснених виплат.
Позовні вимоги мотивує тим, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання судового рішення у справі № 420/5928/24 відповідачем у травні 2024 року проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. Підсумок пенсії склав 25026,81 грн., однак відповідач протиправно обмежив виплату пенсії позивача максимальним розміром у сумі 23610,00 грн. Наголошує, що обмеження виплати максимальним розміром є неправомірним, так як рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, якою таке обмеження встановлено. Вважаючи свої права порушеними, а дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 28.10.2024 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
14.11.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно яких просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за правилами ст.2 Закону № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 р., максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Оскільки в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні документи, що підтверджують його безпосередню участь у захисті суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, відсутні підстави для виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром.
З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 р. у справі № 420/5928/24, яке набрало законної сили 02.05.2024 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.07.2021 р. щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з 01.07.2021 р. нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 р. № 713.
На виконання вказаного рішення позивачу у травні 2024 року здійснено перерахунок пенсії з 01.07.2021 р. з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. та визначено підсумок пенсії з 01.06.2024 р. у сумі 25026,81 грн. При цьому, виплату пенсії позивача обмежено максимальним розміром у сумі 23610 грн.
19.09.2024 р. представник позивача звернулась до відповідача із заявою про надання інформації щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивача на виконання рішення у справі № 420/5928/24.
Листом від 26.09.2024 р. № 2100-0307-8/40368 відповідач повідомив позивачу, що на виконання рішення суду у справі № 420/5928/24 Головним управлінням у травні 2024 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в межах покладених зобов'язань. Підсумок пенсії після перерахунку на виконання даного рішення станом на 01.06.2024 р. склав 25026,81 грн. До виплати розмір пенсії з урахуванням максимального розміру з 01.06.2024 складає 23610 грн.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закону № 2262-ХІІ).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абз.3 преамбули до Закону № 2262-ХІІ).
Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою строків служби (ст.1 Закону № 2262-ХІ).
Обмеження максимального розміру пенсії вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011 р.
Відповідно до ст.2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 р. "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII.
Згідно п.2 резолютивної частини вказаного Рішення положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 р.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають ст.17 Конституції України, положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи ч.5 ст.17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає ст.17 Конституції України положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення ст.2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення ст.2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 р. у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 р. у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 р., що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення ст.ст.1, 8, 92 Конституції України, а також на ст.9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
У постанові від 16.12.2021 р. у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Таким чином, обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з 01.06.2024 р. максимального розміру пенсії ОСОБА_2 право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Суд наголошує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_2 з 01.06.2024 р. максимальним розміром після проведення її перерахунку на виконання рішення суду № 420/5928/24.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд врахував, що відповідач при перерахунку з 01.06.2024 р. здійснив нарахування пенсії позивачу з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., однак обмежив розмір пенсії до виплати сумою, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу з 01.06.2024 р., тобто з моменту, коли права позивача фактично були порушені, а не з 01.05.2024 р. як просить позивач, пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.06.2024 р. з урахуванням нарахованої індексації базового ОСНП 2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", та постановою Кабінету Міністрів України від № 118 від 16.02.2022 р. "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", задоволенню не підлягають, оскільки відповідач ще не здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.06.2024 р. без обмеження максимальним розміром, а відтак відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку право позивача на нарахування та виплату індексації базового ОСНП за 2022-2024 роки буде порушено.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо обмеження з 01.06.2024 р. пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) нарахувати та виплати з 01.06.2024 р. пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко