Справа № 420/1114/25
16 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
14.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 15.11.2024.
- Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 15.11.2024 та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Також 14.01.2025 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить: заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим суб'єктам, які мають відповідні повноваження, вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказав, що він має право на відстрочку відповідно до пункту 9 частини1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки здійснює постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , пенсіонером МО України по втраті годувальника, 1950 року народження, яка є особою з інвалідністю II групи загального захворювання з 2005 року (безстроково), проживає з ним в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та потребує постійного стороннього догляду.
15.11.2024 року заявник особисто звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , із відповідною письмовою заявою про продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з усіма необхідними додатками.
18.11.2024 вказана заява з додатками отримана ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник зазначив, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 не розглянута його заява про проводження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з усіма необхідними додатками.
На думку заявника, без вжиття заходів забезпечення позову, мобілізаційні заходи відносно нього будуть вчинені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить його порушені права.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як зазначає сам позивач з посиланням на п.60 Постанови КМУ №560, на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, до ухвалення комісією рішення за заявою позивача останній не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Позивач не наводить у заяві про забезпечення позову будь-яких обґрунтованих підстав вважати, що відповідачем вживаються заходи для призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Тому доводи позивача про те, що заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, суд вважає безпідставними та не бере їх до уваги.
Крім того, суд зауважує, що питання призову позивача на військову службу під час мобілізації не є предметом спору в даній справі.
Наведеним вище пунктом 5 ч.3 ст.151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Отже, заборона, яку просить застосувати позивач в порядку забезпечення позову, не є співмірною з заявленими позовним вимогами, випливає з рішення, яке не є предметом оскарження у даній справі. Крім того, передбачених ч.2 ст.150 КАС України підстав для забезпечення позову суд не вбачає.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим суб'єктам, які мають відповідні повноваження, вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повної ухвали.
Суддя В.В. Андрухів