16 січня 2025 р. № 400/8944/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 12.09.2024 №143150017406 та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення від 12.09.2024 № 143150017406, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно заяви від 05.09.2024 року; зобов'язання зарахувати до стажу періоди роботи з 22.06.1982 по 27.01.1994 в колгоспі "Родина"; зобов'язання призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком з моменту набуття права на пенсію - 05.10.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не зарахував період роботи позивача до страхового стажу та протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком.
Відповідачі надали відзив на позов, просили відмовити у задоволенні позову, оскільки до страхового стажу не враховано період роботи з 22.06.1982 по 27.01.1994 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 14.08.1979, оскільки відсутні дані про встановлені мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів. Тому позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.09.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області про призначення пенсії за віком.
До заяви позивач додала, зокрема, архівну довідку № 01-19/Б-242 від 22.07.2021 Спільної комунальної установи "Об'єднаний трудовий архів Воскресенської, Первомайської селищних рад та Галицинівської, Мішково-Погорілівської, Шевченківської сільських рад", трудову книжку НОМЕР_1 .
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 12.09.2024 № 143150017406 відмовлено у призначенні пенсії.
У рішенні зазначено, що пенсійний вік визначений ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.
Вік заявника 62 роки 11 місяців 01 день.
Необхідний страховий стаж визначений ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 28 років.
Страховий стаж особи становить 10 років 24 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 22.06.1982 по 27.01.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутні дані про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів. Вказаний період роботи в колгоспі не можливо зарахувати згідно уточнюючої довідки № 01-19/Б-212 від 22.07.2021 про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів, оскільки вказане прізвище " ОСОБА_2 " (ініціали вказано скорочено) у витягу з протоколу № 8 про прийнятття в члени колгоспу, а також у відомостях про фактичну кількість відпрацьованих вихододнів не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".
Право на пенсійну виплату відсутнє.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з позовом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-IV.
Відповідно до приписів статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Ч. 2 ст. 26 Закону № 1058 встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Згідно із приписами статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).
Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).
Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 по справі № 120/2366/21-а.
Позивач надала до позову копію вкладиша в трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 від 22.06.1982 року.
Відповідно до записів вкладиша в трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 :
- 22.06.1982 позивача прийнято у члени колгоспа "Родина" бухгалтером току;
- 28.01.1994 у зв'язку з перетворенням колгоспу "Родина" в АТ "Родина" позивача звільнено з членів колгоспу в порядку переводу;
- 28.01.1994 позивача прийнято в члени АТ "Родина" в порядку переводу.
- 01.01.1995 позивача звільнено з АТ "Родина".
Також вкладиш в трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 свідчить, що трудовий мінімум у колгоспі "Родина" та АТ "Родина" у 1982 році становив 220 вихододнів, з 1983 року по 1994 рік - 260 вихододнів.
Позивач у 1982 відпрацювала 161 вихододень (на роботу позивача прийнято з 22.06.1982 року), у 1983 році - 304 вихододнів, у 1984 році - 300 вихододнів, у 1985 році - 229 вихододнів, у 1986 році - 178 вихододнів, у 1987 році - 322 вихододні, у 1988 році - 316 вихододнів, у 1989 році - 316 вихододнів, у 1990 році - 298 вихододнів, у 1991 році - 316 вихододнів, у 1992 році - 301 вихододень, у 1993 році - 281 вихододень, у 1994 році - 337 вихододнів.
Дані про таку ж кількість відпрацьованих позивачем вихододнів містить і архівна довідка № 01-19/Б-242 від 22.07.2021 Спільної комунальної установи "Об'єднаний трудовий архів Воскресенської, Первомайської селищних рад та Галицинівської, Мішково-Погорілівської, Шевченківської сільських рад".
При цьому, у вкладиші в трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 зазначено, що період 1985 та 1986 років зараховано у зв'язку з доглядом за дитиною.
Вказане свідчить про виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі.
Щодо зазначення у архівній довідці № 01-19/Б-242 від 22.07.2021 даних про те, в протоколах засідань правління колгоспу "Родина" відсутні інформація про звільнення ОСОБА_1 , а також зазначення прізвища, ім'я та по батькові позивача як " ОСОБА_4 , ОСОБА_4 " (так в документах, укладених російською мовою ім'я та по батькові не розшифровано) суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Крім того, у архівній довідці № 01-19/Б-242 від 22.07.2021 зазначено, що інша особа з прізвищем ОСОБА_2 та ініціалами ОСОБА_5 , з прізвищем ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за період з 1982 по 1995 роки не виявлена.
Архівну довідку № 01-19/Б-242 від 22.07.2021 складено на підставі документів колгоспу "Родіна": протоколи засідань правління колгоспу "Родіна" 1982 р., розрахунково-платіжні відомості - від 1, 2, 3, центральний відділок, ТОК 1982, 1983, 1984, 1985, 1987, 1988; розрахунково-платіжні відомості - від № 1, 2, 3, автогараж 1989; розрахунково-платіжні відомості - від 1, 3, ток, 1990; розрахунково-платіжні відомості - центральний відділок, отд. № 1, 2, 3, автогараж 1991, 1992, 1993, 1994, 1995.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вказаної норми Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.
У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 по справі № 439/571/17.
Тому відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 22.06.1982 року по 27.01.1994 року.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини першої ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, вищевказані позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, тому суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 05.09.2024 року про призначення їй пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому позов належить задовольнити частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та належить повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ПФУ у Львівській області, оскільки спірне рішення прийнято саме ним.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ідентифікаційний код 13814885) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 12.09.2024 року № 143150017406.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ідентифікаційний код 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до страхового стажу періоди роботи з 22.06.1982 року по 27.01.1994 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ідентифікаційний код 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 05.09.2024 року про призначення пенсії за віком.
5. В решті позову відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.), сплачений квитанцією № 0ЕАС-КЕ4Н-К871-Е0А4 від 22.09.2024 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко