16 січня 2025 р. № 400/9910/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
треті особиОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ,
провизнання протиправним та скасування відповідь-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
«Визнати протиправною та скасувати відповідь-рішення про відмову звільнити мене, солдата ОСОБА_1 … з військової служби за сімейними обставинами;
Зобов'язати Міністерство оборони України військову частину НОМЕР_1 … звільнити … ОСОБА_1 … з військової служби за сімейними обставинами;
Зобов'язати Міністерство оборони України військову частину НОМЕР_1 … виплатити … ОСОБА_1 … належне грошове забезпечення при звільненні;
Зобов'язати Міністерство оборони України військову частину НОМЕР_1 … надіслати мою особову справу до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки за адресою моєї реєстрації та фактичним місцем проживання …».
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що має право звільнення з військової служби. З метою реалізації цього права він звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч або відповідач) з рапортом, до якого додав документи на підтвердження законних підстав для його задоволення, проте відповідач у задоволенні рапорту відмовив. На думку позивача, ця відмова є протиправною.
В/ч подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позов заперечує. Відповідно до частини третьої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (пункт 2 частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України). Оскільки доказів надіслання (надання) відзиву позивачу В/ч не надала, суд при прийнятті рішення доводи відповідача, що викладені у відзиві, не врахував.
Згідно з позовом, ОСОБА_1 проходить службу на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони (в/ч НОМЕР_2 ) НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_1 .
11.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до командира В/ч з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (далі - рапорт, арк. 26-28). Підставою для звільнення у рапорту вказана: «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я» (абзац тринадцяти пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232). У рапорті зазначено про догляд за матір'ю. Рапорт та додатки до нього були надіслані поштою 31.07.2024 (арк. 24, 25).
В якому порядку було подано рапорт (особисто, надіслано поштою), у позові не вказано.
У листі В/ч від 24.08.2024 № 1592/2/211343 (далі - Лист, арк. 31-33) вказано, що рапорт позивача В/ч отримала 20.08.2024.
У задоволенні рапорту командир В/ч відмовив; додані до рапорту документи повернув ОСОБА_1 .
Згідно із вказаним у Листі, причиною відмови є:
1) Недотримання процедури направлення звернення до свого безпосереднього командира (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України).
2) Відсутність належних документів на підтвердження наявності підстав для звільнення.
Так, на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю, позивач, поряд з іншими документами, надав:
довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 27.06.2024 (№ 518909, далі - Довідка МСЕК, арк. 18), в якій вказано, що за результатами первинного огляду ОСОБА_2 безстроково встановлено другу інвалідності. Інформація про необхідність здійснення постійного догляду у цій довідці відсутня;
довідку від 09.10.2023 № 163, що була видана Комунальним некомерційним підприємством «Бузький центр первинної медико-санітарної допомоги» Бузької сільської ради, на якій наявні підписи членів комісії і печатка ЛКК. У цій довідці вказаний діагноз ОСОБА_2 та зазначено, що вона «потребує стороннього побутового догляду» (далі - Довідка ЛКК, арк. 17).
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
У Довідці МСЕК відсутній висновок про потребу матері позивача у постійному догляді.
У постанові від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 Верховний Суд вказав, що аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317 , є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю (пункт 63).
Довідка ЛКК не є належним та допустимим доказом.
По-перше, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ «Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (далі - Порядок № 189), до основних завдань лікарсько-консультативних комісій, які утворюються при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я (ЛКК), належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
У разі виявлення порушень щодо таких медичних висновків про тимчасову непрацездатність ЛКК виносить на своє засідання питання щодо обґрунтованості формування такого медичного висновку про тимчасову непрацездатність.
Здійснює аналіз якості наданих медичних послуг у межах відповідного випадку тимчасової непрацездатності:
період, на який сформовано медичний висновок/-ки;
обґрунтування потреби формування нового медичного висновку в разі продовження лікування в амбулаторних умовах після стаціонарного лікування;
своєчасність направлення хворого до стаціонару при наявності медичних показань з урахуванням профілю захворювання;
правильність оформлення медичної первинно-облікової документації;
правильність відбору при направленні хворих до санаторно-курортних закладів, реабілітаційних центрів та реабілітаційних відділень санаторно-курортних і спеціалізованих закладів охорони здоров'я;
якість надання медичної допомоги;
якість ефективності спостереження, оздоровлення хворих, які часто та тривало хворіють;
внесення відміток про порушення пацієнтом режиму лікування до медичного висновку про тимчасову непрацездатність;
роботу лікуючого лікаря з вивчення і профілактики захворюваності та інвалідності;
5) надає керівнику суб'єкта господарювання за результатами вжиття заходів, визначених у підпункті 4 пункту 3 розділу II цього Порядку, аналіз якості експертизи тимчасової непрацездатності, пропозиції щодо відповідності фахівців займаним посадам, кваліфікаційним категоріям, про накладання дисциплінарних стягнень та передачу справ у слідчі органи;
6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК.
У пункті 4 розділу IV Порядку № 189 вказано, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
По-друге, документами, що підтверджують визначення лікарськими комісіями (лікарськими консультативними комісіями) потреби у догляду, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення, що використовуються закладами охорони здоров'я» та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», є відповідні висновки затвердженої форми - «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та «Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу», а не довідки.
По-третє, у Довідці ЛКК відсутня інформація про потребу матері позивача у постійному догляді.
Суд встановив, що ОСОБА_1 не подав відповідачу документи на підтвердження його права на звільнення, тому суд дійшов висновку про те, що прийняте В/ч за результатами розгляду рапорту позивача рішення відповідає нормам Закону № 2232.
З урахуванням наведеного підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати відсутні.
Керуючись статями 2, 9, 19, 77, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна