16 січня 2025 рокусправа № 380/20726/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43968090) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у сумі 754148,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що у відповідача існує податковий борг внаслідок несплати податкових зобов'язань в розмірі 754148,45 грн. по податку на додану вартість. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просить стягнути таку у судовому порядку.
Ухвалою суду від 08.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу рекомендованим листом на адресу його зареєстрованого місця проживання. Проте, до суду 11.10.2026 повернувся конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення №0600225600314 з відміткою поштового відділення «Повертається, адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною 11 ст. 126 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Отже, враховуючи положення наведеної вище правової норми, суд робить висновок, що відповідач своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 20.09.2023 задоволено заяву представника відповідача та зупинено провадження у справі до набрання законної сили постановою Верховного Суду у справі №380/15525/21.
Ухвалою суду від 22.02.2024 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 19.03.2024 задоволено заяву представника відповідача та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/4679/24.
Ухвалою суду від 15.01.2025 поновлено провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до довідки ГУ ДПС у Львівській області від 03.08.2023 №8503/5/13-01-13-07-08, у відповідача станом на 03.08.2023 наявний податковий борг у розмірі 754148,45 грн. по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), в тому числі: основний платіж - 395451,83 грн., штрафна санкція - 296821,27 грн., пеня - 61875,35 грн.
Вказана заборгованість виникла на підставі:
- податкового повідомлення-рішення №852713010714 від 21.04.2021 на суму основного платежу у розмірі 395451,83 грн. та штрафні санкції - 98940,42 грн.;
- податкового повідомлення-рішення №852813010714 від 09.08.2022: штрафні санкції на суму 197880,85 грн., пеня у розмірі - 61875,35 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, ГУ ДПС у Львівській області 30.03.2023 винесено податкову вимогу форми «Ф» №0002255-1307-1301 на суму 757319,23 грн., яку надіслано платникові податків.
У зв'язку із несплатою відповідачем суми грошових зобов'язань у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.
Вирішуючи спір, суд керується такими нормами права.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Статтею 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом пункту 41.4 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 цієї ж статті контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як встановлено в абзаці 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З аналізу наведених положень законодавства слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, таке податкове зобов'язання вважається узгодженим. А грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
За змістом пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.
При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Матеріалами справи підтверджується наявність податкового боргу у відповідача по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 754148,45 грн. (основний платіж, штрафні санкції, пеня), який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №852713010714 від 21.04.2021 та №852813010714 від 09.08.2022.
Суд встановив, що ОСОБА_1 у вересні 2021 року звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому, зокрема, просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №852713010714 від 21.04.2021 (справа №380/15525/21).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №380/15525/21 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №852713010714 від 21.04.2021.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 у справі №380/15525/21 задоволено повністю апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі № 380/15525/21 та прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №380/15525/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову суду апеляційної інстанції від 09.08.2022 - без змін.
Крім цього суд встановив, що у березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 30.03.2023 №0002255-1307-1301, винесену Головним управлінням ДПС у Львівській області (справа №380/4679/24).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №380/4679/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 30.03.2023 №0002255-1307-1301.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2025 у справі №380/4679/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року у справі №380/4679/24 повернуто скаржнику.
Докази оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення №852813010714 від 09.08.2022 матеріали справи не містять та судом таких не встановлено.
Таким чином, суд робить висновок, що, станом на час розгляду цієї справи, заявлені позивачем до стягнення грошові зобов'язання вважаються узгодженими. У той же час зазначені грошові зобов'язання відповідачем не сплачені у встановлений строк, що підтверджується матеріалами справи.
Доказів на спростування вказаного факту відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд робить висновок, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки, під час розгляду даної справи, свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, суд вважає за необхідне зазначити, що судові витрати понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг в розмірі 754148 грн. (сімсот п'ятдесят чотири тисячі сто сорок вісім) грн. 45 коп.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 16.01.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович