15 січня 2025 рокусправа № 380/19574/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогами:
- визнати рішення № 193150136420 від 21.08.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з перерахунком пенсії як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправним;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з 05.05.2018 року, з перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позов обґрунтований тим, що позивач має статус реабілітованої особи на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». З огляду на вказані обставини, позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте, відповідач Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у здійсненні перерахунку відмовив, мотивуючи це тим, що позивачу виплачується надбавка до пенсії, як члену сім'ї реабілітованого. Позивач вважає рішення відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 24.09.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, зокрема що 13.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії за віком, відповідно до статті 77 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення № 913150136420 від 21.08.2024 про відмову у перерахунку пенсії.
Підстава відмови у встановленні підвищення у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком до призначених пенсій громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані - відсутність документів, які б підтверджували перебування позивачки під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні.
За даними пенсійної справи ОСОБА_2 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду з 02.01.2006, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
В матеріалах пенсійної справи наявна довідка від 13.05.1993 № 4/5-13186, видана Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про те, що ОСОБА_3 (Хмиз) перебувала на спецпоселенні з 01.07.1951 по 15.07.1958 та на підставі ст. 3 Закону УРСР від 17.04.1991 згодом реабілітована з поверненням конфіскованого майна або його вартості. На підставі вищезазначеної довідки та довідки від 28.10.2009 № 54, виданої Золочівською районною радою ОСОБА_1 встановлено надбавку членам сімей реабілітованих в розмірі 43,52 грн.
Пенсія призначена і обчислена на підставі документів, що знаходяться у пенсійній справі позивача, відповідно до норм чинного законодавства.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у спірних правовідносинах не здійснювало розгляд заяви по суті, не приймало жодних рішень та не вчиняло дій по відношенню до позивачки, які можуть бути оскаржені до суду.
З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, зокрема що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
13.08.2024 Позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке уповноважене було розглянути подану позивачем заяву.
21.08.2024 Головним управлінням винесено рішення про відмову в перерахунку пенсії в зв'язку з тим, що Позивач вже отримує надбавку, як член сім'ї, якого було примусово переселено.
З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Хмиз (до укладення шлюбу ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 є громадянкою України, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підгір'я Золочівського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , видане 06.01.1951 року та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до архівної довідки № 103 від 16.08.2024р. виданої Головним управлінням внутрішніх справ України у Львівської області: ОСОБА_5 , 1925 року народження, ОСОБА_6 , 1922 року народження та ОСОБА_7 , 1951 року народження, 01 липня 1951 року із с. Підгір'я Золочівського (Поморянського) району Львівської області, за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 11 серпня 1951 року, були виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Тюменську область, по політичних мотивах, як член сім'ї посібника учасникам ОУН, звідки звільнені - 15 липня 1958 року. Відповідно до ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи були реабілітовані (згідно копії довідки про реабілітацію від 12 травня 1993 року).
Золочівською міською радою 02.08.2024р. позивачу видано посвідчення серія НОМЕР_4 , згідно якого вона має право на пільги та компенсації встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Позивач звернулась до відділу обслуговування громадян №15(сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 13.08.2024р. про перерахунок пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення № 913150136420 від 21.08.2024 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки позивач отримує надбавку, як член сім'ї, яку було примусово переселено в розмірі 43,52 грн., згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Нормою статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:
- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року «Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР»;
- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;
- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Дія згаданої статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом СРСР чи піддано репресіям позасудовими органами (статтю 1 доповнено частиною 3 згідно із Законом №2353-12 від 15.05.1992).
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» № 2325-VIII від 13.03.2018 (далі - Закон №2235) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
Так, серед іншого, змінена назва закону на: «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», а також викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону №962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність постанову Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Зміни набули чинності 05.05.2018.
Закон №2325 зняв обмеження з переліку реабілітованих осіб, які, зокрема мають право на підвищення в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком згідно із пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII
Вказані обставини стали підставою для надання ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Статтею 4 Закону №962-XII передбачено «поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей».
Згідно з підпунктом 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до ст. 6 Закону №962-ХІІ реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об'єднаними територіальними громадами.
Суд встановив, що 02.08.2024 Золочівська міська рада видала позивачці посвідчення серії НОМЕР_4 , що підтверджує її право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Як вбачається з архівної довідки № 103 від 16.08.2024р. виданої Головним управлінням внутрішніх справ України у Львівської області позивачка разом з сім'єю виселена із села Підгір'я Золочівського (Поморянського) району Львівської області на спецпоселення з конфіскацією майна в Тюменську область, з якого звільнена 15.07.1958. На підставі ст. 3 Закону №962-XII має статус реабілітованої.
Тобто позивачка разом із сім'єю зазнала репресій у вигляді заслання на спецпоселення в Тюменську область і згодом була реабілітована, та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
З огляду на те, що до позивачки застосовано одну з форм репресій (заслання) та згодом вона була реабілітована, суд робить висновок, що ОСОБА_1 є репресованою особою, яку у подальшому реабілітовано, а не членом сім'ї такої особи.
Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Оскільки позивач є репресованою особою, яку реабілітовано, пенсія такої підлягає підвищенню відповідно до вимог пункту «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Оскільки з 05.05.2018 Законом №962-ХІІ розширено коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом № 962, у тому числі і до позивача, право на перерахунок підвищення до пенсії виникло з 05.05.2018.
Щодо органу Пенсійного фонду України, який має вчинити дії на відновлення порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого позивачу відмовлено в перерахунку пенсії - підвищення пенсії на 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо перерахунку та виплати пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Одеській області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №193150136420 від 21.08.2024 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з перерахунком пенсії як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із врахуванням підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.05.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує про задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 193150136420 від 21.08.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з перерахунком пенсії як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із врахуванням підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» ч. 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.05.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 15.01.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович