16 січня 2025 року м. Київ № 320/24138/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 23 вересня 2023 року, 07 листопада 2023 року, 08 грудня 2023 року, 19 грудня 2023 року щодо необхідності надання направлення на ВЛК, або інформації про причини і відсутність направлення на ВЛК;
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 розглянути по суті рапорти ОСОБА_1 від 23 вересня 2023 року, 07 листопада 2023 року, 08 грудня 2023 року, 19 грудня 2023 року щодо необхідності надання направлення на ВЛК, або інформації про причини і відсутність направлення на ВЛК, про що надати письмову відповідь у відповідності до 112, 115 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України і змісту статті 20 Закону України «Про звернення громадян».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він як військовослужбовець неспроможний за станом здоров'я виконувати службові обов'язки навідника ДШВ, у зв'язку з чим чотири рази складав рапорти щодо необхідності направлення його на обстеження і лікування для підтвердження вказаних обставин. При цьому, зазначає, що відповідачем вказані рапорти протиправно не розглядалися, що свідчить про порушення права позивача на його соціальний захист як військовослужбовця.
Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що жоден з вказаних позивачем рапортів не надходив до військової частини НОМЕР_1 . Вказує також, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з відповідним позовом, оскільки рапорти позивача датовані 2023 роком, крайній з яких 19 грудня 2023 року.
Стосовно клопотання відповідача про підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням місячного строку звернення до суду з позовом, суд залишає його без задоволення, оскільки питання щодо дотримання строків звернення до суду з даним позовом судом вже вирішувалося, на підставі чого судом було прийнято ухвалу від 06.06.2024 року про відкриття адміністративного провадження у справі.
Вказаною ухвалою суду визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на день звернення до суду з позовною заявою перебував у складі військової частини в/ч № НОМЕР_1 , має звання солдат (рядовий склад).
29.05.2023 року позивач був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 і після проходження навчання 16.08.2023 зарахований до в/ч № НОМЕР_1 .
23.09.2023 року, 07.11.2023 року, 08.12.2023 року, 19.12.2023 року позивачем були складено рапорти до в/ч № НОМЕР_1 , в яких вказано його стан, місце лікування і необхідність надати направлення на ВЛК, або надати відповідь про причини відсутності направлення.
Водночас, як вказує позивач, на всі рапорти ніякого реагування не відбулося.
Не погоджуючись з правомірністю такої бездіяльності з боку військової частини № НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, - звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
У цій справі позивач оспорює протиправну, на його думку, бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапортів позивача про необхідність направлення його на обстеження ВЛК і неспроможність виконувати свої службові обов'язки за станом здоров'я.
Суд зауважує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17.
Відповідно до пункту 115 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Згідно матеріалів справи, позивач складав рапорти від 23.09.2023 року, 07.11.2023 року, 08.12.2023 року та 19.12.2023 року.
В рапортах зазначено, що заявлені як усно, так і заказним листом з повідомленням на адресу військової частини № НОМЕР_1 , а також на адресу Міноборони України, Генштабу України, а також направлений за допомогою комунікаційного зв'язку Сигнал, Вайбер, Вотсап всім командирам в/ч № НОМЕР_2 .
Разом з тим, до матеріалів позовної заяви, жодних доказів направлення зазначених рапортів від 23.09.2023, 07.11.2023, 08.12.2023 та 19.12.2023 року позивачем не надано.
Також в матеріалах справи відсутні докази отримання вказаних рапортів відповідачем. Більш того, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що спірні рапорти до військової частини не надходили та не реєструвалися у відповідних журналах реєстрації в адміністративній групі штабу військової частини № НОМЕР_1 .
Таким чином, вказані обставини виключають факт бездіяльності відповідача щодо не розгляду відповідачем рапортів позивача від 23.09.2023, 07.11.2023, 08.12.2023 та 19.12.2023 року.
Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З метою дотримання принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.