15 січня 2025 року № 320/15693/24
Cуддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області в якому просить суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):
- визнати дії Державної податкової служби України з видачі Наказу «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » від 20.11.2023р. №1470-о, підписаний виконувачем обов'язків Голови Т. Кірієнко - протиправними;
- скасувати Наказ Державної податкової служби України «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » від 20.11.2023р. №1470-о, підписаний Виконувачем обов'язків Голови Т.Кірієнко та поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області,
- стягнути з Головного Управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 січня 2024 року по дату ухвалення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Позивач наголошує, що законодавство про працю не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності або відпустки.
Так, на думку Позивача видача спірного наказу в період перебування позивача на лікарняному - в період тимчасової працездатності - є незаконним в розумінні вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП.
Крім того, Позивач зазначає, що підставою для винесення спірного наказу про звільнення ОСОБА_1 від 20.11.2023 № 1470-о був наказ ДПС України від 04.08.2023 № 16-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким застосовано до заступника начальника ГУ ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону № 899-VIII судом визнано протиправним та скасовано його. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 року у справі № 320/28535/23 рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 року залишено без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14 травня 2024 року об 11:00 год.
Відповідач 1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Так, Відповідач 1 зазначив про те, що за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи та на підставі подання Дисциплінарної комісії від 28.07.2023 прийнято рішення та видано наказ ДПС від 04.08.2023 № 16-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», згідно з яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 із займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону № 889, у перший день після виходу на роботу.
Частиною четвертою статті 74 Закону № 889 передбачено, що дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Водночас за умовами статті 77 Закону № 889 рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження суб'єкт призначення повноважний приймати протягом 10 календарних днів з дня отримання подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення (наказ, розпорядження). Наказом ДПС від 04.08.2023 № 16-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 прийнято у межах встановленого 10-денного строку відповідно до статті 77 Закону № 889, але він містить формулювання щодо застосування дисциплінарного стягнення - у перший день після виходу останнього на роботу. Це зокрема, відповідає змісту правового регулювання частини п'ятої статті 87 Закону № 889, згідно з якою наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889 підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Враховуючи вищезазначене, ДПС видано наказ від 20.11.2023 №1470-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого звільнити ОСОБА_1 у перший день після виходу на роботу.
Вказаний наказ направлено на електронну адресу Позивача, що останнім не заперечується та підтверджується викладеними обставинами у позовній заяві.
Щодо фактичного звільнення Наказом ГУ ДПС у Чернігівській області від 11.01.2024 № 12-о «Про оголошення наказу ДПС від 20.11.2023 № 1470-о» оголошено наказ ДПС від 20.11.2023 №1470-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та зазначено дату фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника ГУ ДПС у Чернігівській області у перший робочий день після виходу на роботу - 03 січня 2024 року. Отже, враховуючи вищевикладене вважає, що ОСОБА_1 правомірно звільнено з посади заступника начальника ГУ ДПС у Чернігівській області 03 січня 2024 року.
У підготовчому засіданні 14 травня 2024 року судом оголошено перерву до 15 травня 2024 року о 16:15 годині.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року прийнято до розгляду заяву представника Позивача про збільшення позовних вимог, залучено до участі у справі другим відповідачем Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, відкладено підготовче засідання по справі № 320/15693/24 до 11 червня 2024 року о 14:00 годині.
Відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позову. При цьому, Відповідач-2 зазначив про те, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника ГУ ДПС у Чернігівській області 03 січня 2024 року відповідно до законодавства. Звільнення погоджено з Міністерством фінансів України (лист - погодження від 17.11.2023 року № 17030-17-62/31650), що зазначено в самому наказі від 20.11.2023 №1470-о.
Також, зазначає, що посилання Позивача на приписи статті 40 Кодексу законів про працю України, щодо заборони вивільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці не відповідають дійсності. Так, ОСОБА_1 було звільнено у перший робочий день після виходу на роботу.
Відповідно, ГУ ДПС у Чернігівській області вважає, що відсутні підстави задоволення позовних вимог та поновлення на роботі ОСОБА_1 .
У судове засідання, призначене на 11 червня 2024 року з'явився представник відповідача-1, представники позивача та відповідача -2 не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Разом з цим, представником позивача подана до суду заява про розгляд справи, призначеної на 11 червня 2024 року у режимі відеоконференції.
Між тим, у зв'язку з технічною неможливістю розгляд справи у режимі відеоконференції не відбувся.
Також, представником позивача подана до суду заява про розгляд справи без її участі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 року відкладено розгляд справи до 25.06.2024 о 16 год. 00 хв. Вказаною ухвалою суду зобов'язано Відповідача-2 надати суду довідку про середній заробіток ОСОБА_1 за останні два календарні місяці, що передували місяцю його звільнення.
У судовому засіданні 25.06.2024 року оголошено перерву до 02.07.2024 року о 10 год. 30 хв. у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу Відповідачу надати докази до суду.
У судовому засіданні 02.07.2024 року оголошено перерву до 08.07.2024 року о 12 год. 00 хв. у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу Відповідачу надати докази до суду.
04.07.2024 року від Відповідача-2 до суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на виконання ухвали суду.
У судовому засіданні 08.07.2024 року оголошено перерву до 10.07.2024 року о 10 год. 00 хв.
При цьому, 09.07.2024 року представником Позивача до суду надано додаткові письмові пояснення.
Протокольною ухвалою суду від 10.07.2024 року із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.09.2024 року о 13 год. 00 хв.
20.08.2024 року від Відповідача 1 до суду надійшли додаткові письмові пояснення .
У судовому засіданні 02.09.2024 року оголошено перерву до 17.09.2024 року о 14 год. 00 хв.
У судовому засіданні 17.09.2024 року оголошено перерву до 23.09.2024 о 14 год. 00 хв.
20.09.2024 року від представника Позивача та Відповідача-1 надійшли письмові пояснення до суду.
У судовому засіданні 23.09.2024 року оголошено перерву до 29.10.2024 року о 10 год. 00 хв.
Також, Відповідачем-1 до суду надано письмові пояснення від 19.09.2024 року, в яких останній зазначає про те, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника ГУ ДПС у Чернігівській області 03.01.2024 року і саме цей день вважається останнім днем роботи. А тому з цим період вимушеного прогулу розпочинається у наступний день за днем звільнення, а саме - з 04.01.2024 року.
23.10.2024 року представником Відповідача-1 надано до суду клопотання про зупинення провадження у справі, мотивоване тим, що позовні вимоги у справах № 320/28535/23 та № 320/15693/24 взаємопов'язані між собою, оскільки наказом ДПС від 04.08.2023 року № 16дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 , на підставі якого прийнято наказ ДПС від 20.11.2023 № 1470-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання, зазначивши, що приписами п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України не передбачено підстав зупинення провадження у справі до прийняття судом касаційної інстанції рішення за результатами розгляду касаційної скарги.
У судовому засіданні 23.10.2024 року оголошено перерву до 29.10.2024 о 10 год. 00 хв.
У судовому засіданні 29.10.2024 року оголошено перерву до 22.11.2024 року о 13 год 00 хв.
У судовому засіданні 22.11.2024 року оголошено перерву до 24.12.2024 року о 13 год 00 хв.
Судове засідання призначене на 24.12.2024 року відкладено на 13.01.2025 року 14 год 00 хв.
У судове засідання в режимі відеоконференції 13.01.2025 року з'явилися повноважні представники сторін, представник позивача підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзивах та письмових поясненнях.
У судовому засіданні судом постановлено питання про подальший розгляд справи порядку письмового провадження.
Протокольною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання 13.01.2025 року судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 наказом Державної податкової служби України від 24.06.2021 за № 1306-о був призначений на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області.
Наказом Державної податкової служби України від 25.06.2021 №403-о оголошено наказ Державної податкової служби України від 24.06.2021 за № 1306-о «Про призначення ОСОБА_1 ».
Наказом від 19.06.2023 №485 ДПС України порушено дисциплінарне провадження відносно заступника начальника ГУ ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 .
Наказом в.о. Голови ДПС України від 04.08.2023 №16-дс до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» №889-VIII у перший день після виходу на роботу. «Підстава - подання дисциплінарної комісії від 28.07.2023 №865/99-00-02-ДК».
Наказом від 20.11.2023 №1470-о ДПС України «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », звільнити ОСОБА_1 у перший день після виходу на роботу. Підстава: наказ ДПС від 04.08.2023 № 16-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», лист-погодження Міністерства фінансів України від 17.11.2023 № 17030-17-62/31650.
До Позивача засобами електронного зв'язку, а саме на електронну адресу, надійшов лист про надання копії наказу ДПС від 20.11.2023 №1470-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 у перший день після виходу на роботу.
Позивач вважаючи, що вищевказані накази про звільнення та припинення державної служби є незаконними, такими, що порушують його права та законні інтереси, звернувся з даним позовом до суду.
При цьому, щодо поданого Відповідачем-1 клопотання про зупинення провадження у справі № 320/15693/24 до прийняття судом касаційної інстанції рішення за результатами розгляду касаційної скарги ДПС у справі № 320/28535/23 на підставі п. 3 ч. 6 статті 236 КАС України, суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та безпідставним.
Так, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №16-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення".
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.09.2024 року поновлено Державній податковій службі України строк на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі № 320/28535/23. Відкрито касаційне провадження за скаргою Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі № 320/28535/23.
Також, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2024 року поновлено Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області строк на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №320/28535/23.
Відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №320/28535/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування наказу.
Разом з цим, суд зазначає, що судом касаційної інстанції при відкритті касаційного провадження по справі № 320/28535/23 рішення про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення не приймалось. Враховуючи, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року набрало законної сили 14 березня 2024 року, суд дійшов висновку, вказане клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Утвердження правової держави відповідно до приписів ст. 1, другого речення ч. 3 ст. 8, ст. 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 51 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
За правилами частини 1 статті 34 Закону №889-VIII призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.
Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення.
Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наведені у статті 87 Закону №889-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Частиною 2 ст. 1 Закону №889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону №889-VIII).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
У відповідності до ч.1 ст. 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Частиною 1 ст. 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84); у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86); за ініціативою суб'єкта призначення (ст. 87); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із міною її істотних умов (ст. 43); у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (ст. 88-1).
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу; встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
У відповідності до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій Державної податкової служби України з видачі наказу від 20.11.2023 №1470-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », суд зазначає, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки прийнятий Державною податковою службою України, відповідно, 20.11.2023 №1470-о, тобто до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року - 14 березня 2024 року.
Судом встановлено, що наказ Державної податкової служби України від 20.11.2023 №1470-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 був прийнятий на підставі наказу Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №16-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення".
У свою чергу, наказом Державної податкової служби України від 04.08.2023 №16-дс Про накладення дисциплінарного стягнення, на підставі наказу ДПС від 19.06.2023 №485 «Про порушення дисциплінарного провадження», доручення в.о. Голови ДПС від 19.06.2023 №106-д (02) до доповідної записки Департаменту забезпечення відомчого контролю від 19.06.2023 №641/99-00-02-03-01-13 Дисциплінарною комісією розгляду дисциплінарних справ Державної податкової служби України проведено дисциплінарне провадження стосовно заступника начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №16-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення".
Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Враховуючи, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року набрало законної сили 14 березня 2024 року.
Таким чином, оскільки спірний наказ був прийнятий відповідачем до набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року законної сили, відсутні підстави для визнання дій Відповідача 1 стосовно його прийняття неправомірними.
Стосовно позовних вимог в частині скасування наказу ДПС від 20.11.2023 №1470-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » суд вважає такі позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно наказу Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року № 16-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення" позивача було звільнено на підставі п.1 ч. 2 ст. 65 Закону №889-VІІІ - порушення Присяги державного службовця.
З матеріалів справи вбачається, що наказ Державної податкової служби України від 20.11.2023 №1470-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » був прийнятий на підставі наказу Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №16-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення". Тобто оскаржуваним наказом реалізовано наказ Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №16-дс.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року №16дс "Про накладення дисциплінарного стягнення". Рішення набрало законної сили 14 березня 2024 року.
Таким чином рішенням суду, яке набрало законної сили визнано протиправним звільнення позивача на підставі п.1 ч. 2 ст. 65 Закону №889-VІІІ - порушення Присяги державного службовця.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Зазначена норма права вказує на те, що суд, встановивши факт звільнення без законної на те підстави, зобов'язаний поновити працівника на раніше займаній посаді.
Кодекс законів про працю України не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та у ст. 240-1 Кодексу законів про працю України. Відтак суд, встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 640/21065/18, від 27 квітня 2021 року у справі № 826/8332/17, від 31 травня 2021 року у справі № 0840/3202/18.
Враховуючи, що наказ Державної податкової служби України від 04.08.2023 №16-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким до заступника начальника ГУ ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 65 Закону №889-VІІІ, у перший день після виходу на роботу - скасовано рішенням суду яке набрало законної сили, та беручи до уваги що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі скасованого наказу, відповідно підлягає скасуванню оскаржуваний позивачем наказ з подальшим поновленням позивача на роботі.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Виходячи з цього, 03 січня 2024 року був останнім оплачуваним робочим днем позивача, а з 04 січня 2024 року розпочався час його вимушеного прогулу.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок), відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 3 Порядку визначено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
При цьому, суд зауважує, що у пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Вимушений прогул у зв'язку з незаконним звільненням позивача рахується судом з 04.01.2024 (наступний день за днем звільнення) по 15.01.2025 (день ухвалення судом рішення).
Згідно Довідки ГУ ДПС у Чернігівській області № 18/25-01-10-02-06 від 14.06.2024 року посадовий оклад ОСОБА_1 станом на 03.01.2024 року відповідно до штатного розпису Головного управління ДПС у Чернігівській області по посаді заступника начальника - 12 400 грн. Середньоденна заробітна плата - 576,74 грн. (12 400,00*2/43=576,74 грн.).
При цьому, у вказаній довідці зазначено, що у період з вересня 2023 року по грудень 2023 заробітна плата за фактично відпрацьовані дні складає 0,00 та фактично відпрацьовані дні 0.
Кількість днів вимушеного прогулу: 270 робочих днів.
Таким чином, сума вимушеного прогулу позивача складає 155 719,8 грн. (270 робочих днів х 576,74 грн. середньоденного заробітку).
Крім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
При цьому, сума стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць відповідно до долученої довідки становить 12 400,00 грн.
Також відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З урахуванням вищенаведених положень, рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області з 04.01.2024 року та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 12400,00 грн.
Одночасно суд зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що при зверненні позивача до суду з даним позовом, останній був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак, позивачем не понесено судових витрат, з огляду на що такі судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8) від 20.11.2023 №1470-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на державній службі на посаді заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області з 04.01.2024 року.
Стягнути з Головного Управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.01.2024 року по 15.01.2025 року у сумі 155 719 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень) 80 коп. з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державної податкової служби у Чернігівській області (ідентифікаційний код 44094124, місцезнаходження: 14000, місто Чернігів, вул. Реміснича, 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12 400 (дванадцять тисяч чотириста гривень) 00 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Повний текст судового рішення складено та підписано 15.01.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кочанова П.В.