Справа № 161/19659/24
Провадження № 2/161/1087/25
про відмову у прийнятті зустрічного позову
16 січня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Гриня О.М.,
при секретарі Жежерун Д.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Фурман Ю.В.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача адвоката Вінцюк Ю.Б.
вивчивши матеріали зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витрбування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою судді від 25 жовтня 2024 року позовну заяву у даній справі було прийнято до розгляду, а розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання.
19 грудня 2024 року на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за автомобіль.
В підготовчому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат Вінцюк Ю.Б. просили суд прийняти до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов.
Сторона позивача зокрема адвокат Фурман Ю.В. проти прийняття зустрічного позову до спільного розгляду із первісним заперечила, просила відмовити у його прийнятті.
Заслухавши сторін по справі, вивчивши зміст зустрічного позову та письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що в його прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом слід відмовити з таких підстав.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним. Тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Тлумачення ч. 2 ст. 193 та ч. 1 ст. 194 ЦПК України дає підстави вважати, що зустрічний позов - це самостійна матеріально-правова вимога відповідача до позивача, пред'явлена ним у порядку і в строки, встановлені законом, до позивача для її спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні за наявності для цього відповідних умов та підстав.
Згідно положень ст. 193 ЦПК України прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов'язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції. Відповідно за відсутності свавільності суду першої інстанції у порядку розгляду цього питання чи встановлення відсутності порушень при цьому прав сторін чи інших осіб, суд вищої інстанції не вправі втручатися в згадану дискрецію суду першої інстанції.
За пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Із аналізу первісного позову та зустрічного позову суд робить висновок, що останній направлений на захист порушених прав ОСОБА_2 зі сторони ОСОБА_1 у вигляді не виплати коштів за придбаний автомобіль.
Суд вважає, що у даному випадку задоволення зустрічного позову жодним чином не може вплинути на задоволення первісного, оскільки предметом первісного позову є перебування майна у чужому, на думку позивача, незаконному володінні і захист прав позивача при вирішенні даного спору має полягати саме в усуненні порушень зі сторони відповідача у праві володіння позивача.
В той же час стягнення грошових коштів, про що просить позивач за зустрічним позовом, з ОСОБА_1 тягне за собою фактично вирішення та дослідження питання наявності між сторонами договірних відносин з приводу придбання автомобіля при цьому задоволення такого позову в жодному разі не потягне за собою припинення існування предмету первісного позову у вигляді дослідження законності володіння спірним майном відповідачем.
Враховуючи викладене, спільний розгляд даних позовів є недоцільним, а тому у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 193 ЦПК України, суд-
В прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити відповідачу, що відмова у прийнятті зустрічного позову не позбавляє його права пред'явити його в загальному порядку.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено та підписано 16 січня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь