Іменем України
15 січня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1030/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу,
за позовом: Виконувача обов'язків заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114), вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави в особі
позивача: Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674), вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;
до відповідача: Городнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04061731), вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (вул. П'ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881).
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Представники сторін:
Прокурор: Драшпуль Н.О.;
Від позивача: Носовець В.А.;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: не з'явився
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Виконувачем обов'язків заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до Городнянської міської ради про усунунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 8,1112 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2194 шляхом:
- зобов'язання Городнянської міської ради повернути земельну ділянку площею 8,1112 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2194 державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Городнянською міською радою на земельну ділянку площею 8,1112 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2194 (реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 1762966074214)
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 8,1112 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2194.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка площею 8,1112 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2194 відноситься до земель історико-культурного призначення, а тому є об'єктом, обмеженим у цивільному обороті, оскільки має перебувати виключно у державній власності.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, підготовче провадження призначено на 05.12.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.
Прокурору, позивачу, відповідачу та третій особі ухвала суду від 06.11.2024 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 07.11.2024 о 17:50, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.
Відповідач відзиву на позов не надав.
13.11.2024 третьою особою подані письмові пояснення, відповідно до яких остання зазначає таке:
- у витязі з проекту роздержавлення земель КСП «Добробут» зображено землі історико-культурного призначення на території Городянської міської ради, однак не підтверджується той факт, що пам'ятка археології - поселення «Крюкова-1» повністю чи частково знаходилась в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194 площею 8,1112 га, оскільки науково-проектної документації з визначенням меж і режимів використання пам'ятки місцевого значення та її зон охорони, немає. До державного земельного реєстру межі пам'ятки археології «Крюкова-1» не внесені;
- уповноваженими органами не були вжиті заходи по встановленню меж пам'ятки археології поселення «Крюкова-1» та охоронних зон навколо неї, технічна документація із землеустрою по встановленню меж пам'ятки археології «Крюкова-1» як земель історико-культурного призначення не розроблялось, в результаті чого такі відомості не були внесені до Державного земельного кадастру;
- висновок про знаходження пам'ятки археології поселення «Крюкова-1» в межах спірної земельної ділянки зроблено лише шляхом співвідношення графічної частини плану до Проекту роздержавлення земель КСП «Добробут» та схематичного зображення місця розташування поселення «Крюкова -1» в паспорті та обліковій картці археологічної пам'ятки, тобто шляхом візуального порівняння та аналітичних міркувань, що не можу бути належним доказом;
- проектами роздержавлення земель не встановлюється і не змінюється категорія та цільове призначення, а тому будь-які відомості про землі історико-культурного призначення, внесені до нього, мають не офіційний, а рекомендаційний характер;
- Головним управлінням не заперечується той факт, що в результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності земельна ділянка з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194 площею 8.1112 га була сформована як землі запасу (код 16.00) та на всю площу встановлено обмеження - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини;
- необґрунтоване вилучення земель сільськогосподарського призначення з обороту, зокрема і шляхом надання їм статусу земель історико-культурного призначення, площею, що перевищує площу самої пам'ятки, не відповідає інтересам держави та ставить під загрозу продовольчу безпеку країни;
- в разі прийняття судом рішення про скасування держаної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, скасуванні речового права, вона перестає існувати як об'єкт цивільних прав, а тому повернути їх державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації буде неможливо.
Письмові пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
21.11.2024 Чернігівською обласною державною адміністрацією подана відповідь на пояснення третьої особи, відповідно до якої остання зазначає, що твердження Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладені у поясненнях, є необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке:
- з урахуванням положень статей 53, 54 Земельного кодексу України, статей 17, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» земельна ділянка з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194, площею 8,1112 га, не може вибувати із державної власності і зазначена земельна ділянка не підлягає передачі з державної до комунальної або іншої форми власності;
- визначальною підставою для віднесення земель до категорії історико-культурного призначення законодавцем вказано не наявність проекту землеустрою, а факт розташування на них пам'яток культурної спадщини;
- неприведення цільового призначення цієї земельної ділянки у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній пам'ятки, а не рішенням органу місцевого самоврядування;
- відсутність затвердженої науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам'ятки археології місцевого значення та її зон охорони не дає підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка, яка передана відповідачу у комунальну власність, не належить до земель історико-культурного призначення і на ній не розташована пам'ятка археології;
- обраний прокурором спосіб захисту - повернення земельної ділянки з одночасним скасуванням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасуванням в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, забезпечить повне поновлення порушених прав власника ділянки, зокрема усуне стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки, форми власності та безпосереднього суб'єкта, якому належать речові права на спірну земельну ділянку.
Відповідь на пояснення третьої особи прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
27.11.2024 прокурором подані заперечення на пояснення третьої особи, відповідно до яких останній зазначає про таке:
- наявні у матеріалах справи докази у сукупності беззаперечно підтверджують факт розташування на спірній земельній ділянці площею 8,1112 га об'єкта культурної спадщини - пам'ятки археології;
- доводи третьої особи щодо необґрунтованого вилучення земельної ділянки сільськогосподарського призначення з обороту, шляхом надання їй статусу земель історико-культурного призначення, площею, що перевищує площу пам'ятки є безпідставними;
- підстав та необхідності точного визначення площі та меж пам'ятки археології у розрізі спірної земельної ділянки немає, оскільки навіть часткове накладення пам'ятки археології на земельну ділянку свідчить про незаконність формування земельної ділянки як об'єкта цивільного права.
Заперечення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 05.12.2024, враховуючи думку присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 07.01.2025.
У судовому засіданні 07.01.2025 судом оголошено перерву до 15.01.2025.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
15.01.2025 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 30.08.1991 № 193 взято під державну охорону пам'ятники історії та культури, археології, архітектури, розташовані на території області згідно з додатками № 1-2.
У додатку №1 до згаданого рішення під № 24 значиться нерухома пам'ятка археології Чернігівської області місцевого значення - поселення «Крюкова-1» VII-III ст. до н.е., розташована в с. Дібрівне, Смичинської с/ради, 1 км на захід від південної околиці села.
Згідно з паспортом пам'ятника - поселення «Крюкова-1», складеного 14.04.1990 (місцезнаходження: Чернігівська обл., Городнянський р-н, Смичинська с/рада, с. Дібрівне, за 1 км на захід від південної околиці с. Дібрівне), поселення залишене племенами милоградської культури раннього залізного віку/VII-III ст. до н.е./ відкрите розвідниками Жарова та Пильника А.Г. в 1989 р., звіт в НА ІА АН УРСР. Знахідка в фонді ЧІМ.
Поселення займає два миси лівобережної тераси р. Крюкова. Площа пам'ятника біля 1,6 га. Культурний шар 0,2-0,3 м. В підйомному матеріалі кераміка милоградської культури/ VII-III ст. до н.е.
У матеріалах справи міститься облікова картка пам'ятника - поселення «Крюкова-1», до якої додано схематичний план поселення та фото фрагменту, на якому графічно зображено розташування пам'ятки археології.
При погодженні проекту роздержавлення земель КСП «Добробут» територія пам'ятки археології «Крюкова-1» позначена на карті землекористування.
Відповідний об'єкт нанесено на карту землекористування, сформовану у складі графічної частини Плану роздержавлення КСП «Добробут». Відповідно до умовних позначень на карті з плану роздержавлення земель територія вказаної археологічної заштрихована синіми косими лініями на жовтому фоні. Під номером 11 на даній земельній ділянці знаходиться пам'ятка археології місцевого значення поселення «Крюкова-1» (с. Дібровне), охоронний № 3749-Чр.
Крім того, відповідно до листа № 43 від 17.02.1995, адресованого директором музею начальнику відділу земельних ресурсів Городнянського району, повідомлено, що на карту землекористування КСП «Добробут» с. Дібрівне Городнянського району нанесені пам'ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним обліком станом на 15.02.1995. Всі види земельних робіт, пов'язані з переміщенням ґрунту на їх території заборонені; вилучення земель, на яких розташовані археологічні пам'ятки недопустиме.
На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Київською обласною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ, Городнянського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними відповідно до розпорядження КМУ № 555-р від 09.08.2017).
У вказаній технічній документації маються пропозиції сертифікованого інженера-землевпорядника Матьковської Ю.В. щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі, в яких зазначено, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643 у відповідності до додатку 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, а саме:
- ділянка № 8 (Смичинська сільська рада) - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 7,9440 га).
Обмеження у використанні земельної ділянки № 8 з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194 площею 8,1112 га (охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини) містяться в кадастровому плані земельної ділянки, який знаходиться в технічній документації.
Також, в акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності від 16.07.2018 встановлено, що при складанні даної документації, через земельну ділянку, в тому числі через земельну ділянку № 8 (Смичинська сільська рада) проходять межі охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини - площею 7,9440 га.
Крім того, у перелік обмежень щодо використання земельних ділянок від 16.07.2018 включено Ділянку № 8 (Смичинська сільська рада) площею 7,9440 га, яка має охоронну зону навколо об'єкта культурної спадщини.
У технічній документації міститься викопіювання з плану землекористування Смичинської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Смичинської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Городнянській ОТГ (ділянка № 8 орієнтовною площею 8,11 га), погоджене начальником відділу у Городнянському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації.
Факт розміщення поселення «Крюкова-1» на земельній ділянці з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194 площею 8,1112 га підтверджується інформацією Бойка Д.О., сертифікованого інженера землевпорядника, який у листі № 44 від 26.08.2024 підтвердив, що в результаті зіставлення схематичного позначення місця розташування пам'ятки-поселення «Крюкова-1», охоронний № 3749-Чр облікової документації, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської ОТГ Городнняського району Чернігівської області, встановлено що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194, яка розташована на території Городнянської ОТГ Чернігівського району Чернігівської області, комунальної форми власності, площею 8,1112 га, розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Крюкова-1», охоронний № 3749-Чр.
Повноваження Бойка Д.О. складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою, підтверджено кваліфікаційним сертифікатом інженера землевпорядника № 001323, виданого Бойку Д.О. 03.01.2013.
Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194 площею 8,1112 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Крюкова-1», що згідно зі статтею 53 Земельного кодексу України і статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про приналежність цієї земельної ділянки (під пам'яткою) за основним цільовим призначенням на день видання спірного наказу до земель історико-культурного призначення державної форми власності.
Довідкою від 03.10.2018 № 239-П Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації погодив Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території на території Городнянської міської ОТГ, Городнянського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними відповідно до розпорядження КМУ № 555-р від 09.08.2017) за наступних умов: упродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку укладення охоронного договору на пам'ятку археології місцевого значення - поселення «Крюкова-1» (площа 8,1112 га).
Крім того, згідно з вищевказаною довідкою зазначається, що на земельній ділянці, яка знаходиться на території Смичинської сільської ради- ділянка № 8 площею 8,1112 га, розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Крюкова-1» VII-III тис. до н.е., (№ 3749-Чр, взято на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 30.08.1991 № 193).
Також у довідці Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації попереджено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до частин 2, 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункту 2 частини 1 ст. 83 Земельного кодексу України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.07.2018 № 25-5873/14-18-сг затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Городнянської міської ради Городнянського району Чернігівської області загальною площею 1057,6642 га, до складу яких увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194 площею 8,1112 га.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Головного управління) від 27.09.2018 № 25-7562/14-18-сг передано Городнянській міській раді Городнянського району Чернігівської області у комунальну власність Городнянської міської об'єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7408,6605 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Городнянської міської об'єднаної територіальної громади Городнянського району Чернігівської області згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.
27.09.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Городнянською міською радою підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194, площею 8,1112 га (п. 348 додатку до Акту).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна державним реєстратором Городнянської міської ради Чернігівської області Ткаченком О.О. 07.02.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194, площею 8,1112 га за Городнянською міською радою (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1762966074214, номер відомостей про речове право - 30245002).
З огляду на наведені обставини та з урахуванням положень статей 53, 54 Земельного кодексу України, статей 17, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» земельна ділянка з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194, площею 8,1112 га за твердженням прокурора не може вибувати із державної власності, а також не підлягає передачі з державної до комунальної або іншої форми власності, у зв'язку з чим прокурор звернувся за захистом інтересів держави.
Щодо представництва прокурором Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його в власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання “справедливого балансу» в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте в власність.
Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.
При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи “Delcourtv.Belgium», “Belletv.France»). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.
У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах “Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, “Новоселецький проти України» від 11.03.2003, “Федоренко проти України» від 01.06.2006).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах “Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив: “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес».
Правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.
Випадки протиправного вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Листом від 26.07.2024 № 55-77-6897ВИХ-24 окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології - поселення «Крюкова-1». У вказаному листі прокуратура просила повідомити про вжиті адміністрацією заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення земельної ділянки у власність держави (пред'явлення позову, тощо) та чи планується вжиття таких заходів у найближчий час.
Листом від 26.08.2024 № 01-01-32/13005вих Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила, що ОДА не наділена повноваженнями щодо перевірки правомірності дій Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності та встановлення відповідних фактів. Чернігівською обласною державною адміністрацією заходи претензійно-позовного характеру не вживались та не будуть вживатись у зв'язку з відсутністю на те законодавчих підстав.
Таким чином, Чернігівська ОДА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснює захист таких інтересів.
Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.
Чернігівською окружною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду (повідомлення від 29.10.2024 № 55-77-9705ВИХ-24).
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.
Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.
Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розроблення Київською обласною філією ДП “Центр державного земельного кадастру» на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області в 2018 році технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ, Городнянського району, Чернігівської області встановлено, що в межах земельної ділянки площею 7,9440 га (якій в подальшому присвоєний кадастровий номер) наявне обмеження в використанні у вигляді охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини (за кодом 01.02.).
Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.
За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі - Закон № 1805-ІІІ).
Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Судом установлено, що пам'ятка археології - поселення «Крюкова-1», VІІІ-ІІІ до н.е., взяте під державну охорону на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989; паспортизована 14.04.1990).
Статтею 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ врегульовані питання суб'єктів права власності на пам'ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
Згідно зі статтею 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини» території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).
Частина 1 статті 54 ЗК України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини», передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам'ятки археології перебувають виключно в державній власності.
За висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, зокрема, Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.
З огляду на наведені обставини, земельна ділянка площею 8,1112 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2194, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам'ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.
Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам'ятки, що знаходиться під охороною держави.
Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).
Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, є відновлення становища, що існувало до порушення.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула в комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.
Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 8,1112 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2194, перебуває у комунальній власності.
Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
Статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр» закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку площею 8,1112 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2194, як земель сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.
Натомість, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7421487600:03:000:2194підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7421487600:03:000:2194 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).
Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Городнянської міської ради Городнянського району Чернігівської області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.
Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Городнянської міської ради, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об'єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об'єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам'ятки археології.
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України дока-зами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бу-ти підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення вимог прокурора у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,1112 га з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194.
3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Городнянської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Городнянський район, Чернігівська область, 15100) на земельну ділянку площею 8,1112 га з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1762966074214).
4. Зобов'язати Городнянську міську раду Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Городнянський район, Чернігівська область, 15100) повернути земельну ділянку площею 8,1112 га з кадастровим номером 7421487600:03:000:2194 державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).
5. Стягнути з Городнянської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Городнянський район, Чернігівська область, 15100) на користь Чернігівської обласної прокуратури, (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чоргого,9, м. Чернігів, 14000) судовий збір в сумі 9084 грн.
6. Накази видати після набрання рішення законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко