Іменем України
08 січня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/730/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за первісним позовом:
позивача: Приватного акціонерного товариства
“Національна енергетична компанія “Укренерго»,
код ЄДРПОУ 00100227, вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032
до відповідача: Акціонерне товариство “Чернігівобленерго»,
код ЄДРПОУ 22815333, вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000
предмет спору: про стягнення 97 245 406,59 грн,
за зустрічним позовом:
позивача: Акціонерного товариства "Чернігівобленерго",
вул. Гонча, буд. 40, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 22815333,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО",
вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227,
про тлумачення умов договору
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Нестерова І.Г.
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Григор?єв О.М.
Дії суду щодо розгляду справи.
Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" подано позов до Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" про стягнення 95 481 116,03 грн основного боргу, 755 081,53 грн 3% річних, 1 009 209,03 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.08.2024; встановлено учасникам процесу строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд».
20.08.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи.
Також відповідачем подано зустрічний позов до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" про тлумачення умов п.3.7 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД.
У зустрічній позовній заяві Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" просить суд об'єднати в одне провадження для спільного розгляду зустрічний позов Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» про тлумачення умов пункту 3.7 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД з первісним позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" про стягнення 95 891 103,47 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.08.2024 зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення зазначених недоліків шляхом подання до суду: документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку в розмірі 3028,00 грн; доказів направлення іншим учасникам справи документів на усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, підготовче засідання 27.08.2024 не відбулося, про що складено акт №94-24 від 27.08.2024.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 повідомлено сторін про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 25.09.2024.
30.08.2024, у встановлений судом строк, від позивача за зустрічним позовом надійшла заява від 30.08.2024 №96 про усунення недоліків зустрічного позову, до якої додано витребувані судом документи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2024 зустрічну позовну заяву об'єднано в одне провадження з первісним позовом та прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; ухвалено справу розглядати у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 25.09.2024; встановлено учасниками справи строки для подання заяв по суті справи.
Учасники справи були належним чином повідомлені про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд».
09.09.2024 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, в якій просить поновити пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив та прийняти відповідь на відзив для розгляду у справі.
Клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив мотивовано тим, що у зв'язку із систематичними технічними недоліками роботи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі до НЕК «Укренерго» своєчасно не надійшов відзив на позовну заяву, а тому лише після усунення технічних проблем, НЕК «Укренерго» змогла ознайомитися з відзивом на позовну заяву та підготувати в найкоротший строк відповідь на відзив.
11.09.2024 від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення щодо клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив із зазначенням відсутності підстав для такого поновлення.
16.09.2024 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи.
Розглянувши у підготовчому засіданні 25.09.2024 клопотання позивача за первісним позовом про поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив, заслухавши думку учасників справи, суд встановив наступне.
За змістом ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті (ч. 1, 4 ст. 166 ГПК).
Наслідки пропуску процесуальних строків встановлені ст. 118 ГПК України, згідно з якою право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Ухвалою суду від 05.08.2024, зокрема, встановлено позивачу строк, а саме протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву: надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано відзив відповідача на позовну заяву 26.08.2024, що підтверджується наданим відповідачем до заперечень щодо клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив трекінгом поштового відправлення №1400000010318 з сайту Укрпошти. Тобто, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк на подання відповіді на відзив сплив 02.09.2024 (31.08.2024, 01.09.2024 - вихідні дні).
Разом з тим, відповідь на відзив було позивачем сформовано в системі Електронний суд 08.09.2024, а отже відповідь на відзив була подана позивачем із пропуском встановленого судом строку.
З огляду на зазначене, враховуючи пропуск позивачем за первісним позовом встановленого судом строку для подання відповіді на відзив, задля дотримання принципів господарського судочинства, забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, з метою повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити подане позивачем за первісним позовом клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, тому поновив позивачу за первісним позовом строк на подання відповіді на відзив та прийняв до розгляду зазначену відповідь на відзив.
25.09.2024 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 16.10.2024, а також встановив відповідачу за первісним позовом строк 5 днів для подання заперечень на відповідь на відзив.
30.09.2024, у встановлений судом строк, від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив, які долучено судом до матеріалів справи.
15.10.2024 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 95 481 116,03 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.
Клопотання обґрунтоване тим, що станом на 15.10.2024, заборгованість АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» перед НЕК «УКРЕНЕРГО» за надані згідно договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД послуги за період з січня 2024 року по травень 2024 року (включно) відсутня.
На підтвердження вказаного до клопотання додано:
-Акт коригування від 09.07.2024 № ДУА_К-0002513 до Акту надання Послуги № ДУА-0007113 від 31.05.2024 згідно з Договором від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД, яким скориговано фактичний обсяг наданої у травні 2024 році послуги у бік зменшення, у зв'язку з чим, також зменшено фактичну вартість послуги на 9809,71 грн;
-платіжні інструкції від 30.09.2024 № 0003462282 на суму 22 918 277,93 грн; від 30.09.2024 № 0003462283 на суму 19 387 362,70 грн; від 30.09.2024 № 0003462284 на суму 19 696 523,65 грн; від 30.09.2024 № 0003462285 на суму 16 912 925,76 грн; від 30.09.2024 № 0003462300 на суму 16 556 216,28 грн.
Клопотання відповідача за первісним позовом про закриття провадження у справі прийнято судом до розгляду, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням поданого клопотання.
16.10.2024, за результатами підготовчого засідання, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.11.2024.
07.11.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 05.12.2024.
05.12.2024 суд задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи та постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 08.01.2025.
08.01.2025, керуючись ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі.
Позиції учасників справи.
Первісний позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного шляхом приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 з ідентифікатором №0531-03041-ПД в частині оплати наданих послуг за період з січня 2024 року по травень 2024 року.
Відповідач за первісним позовом вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що здійснення розрахунків між позивачем та відповідачем напряму залежать від розрахунків між усіма учасниками ринку електричної енергії. З початком військової агресії рф проти України розрахунки між учасниками ринку електричної енергії значно погіршилися. Дана ситуація потребує вжиття на державному, законодавчому рівні невідкладних заходів щодо забезпечення проведення взаєморозрахунків по існуючим заборгованостям між усіма учасниками ринку електричної енергії.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних відповідач зазначає, що не підтверджено жодним доказом правильність визначення розміру планових платежів в межах кожного розрахункового періоду, у зв'язку з чим, підстави для настання відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, відсутні. Крім того, під час розрахунку інфляційних втрат не враховано, що інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця із застосуванням індексу інфляції такого місяця.
У відповіді на відзив позивач за первісним позовом, зокрема, зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто обставини умов воєнного стану стосуються обох сторін Договору.
Позивачем додано до матеріалів позовної заяви Акти надання послуги, які є первинними документами та підтверджують факти, викладені в позовній заяві щодо наявності заборгованості відповідача. У зв'язку з фактичним визнанням відповідачем обсягу та вартості наданої послуги були відсутні підстави для додаткового підтвердження обсягу наданої послуги шляхом подання даних адміністратора комерційного обліку. Таким чином, заперечення відповідача є необґрунтованими та не спростовують виникнення у нього обов'язку з оплати наявної та підтвердженої заборгованості за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач за первісним позовом знову наголосив на відсутності законних та обґрунтованих підстав для нарахування 3%річних та інфляційних втрат в заявленому розмірі.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач різним чином трактують п.3.7 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД, оскільки ПАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго» вважає, що АТ "Чернігівобленерго" має здійснювати оплату за фактичний обсяг послуги на підставі актів приймання-передачі послуги, а АТ "Чернігівобленерго" - що оплата за надані послуги повинна здійснюватися на підставі рахунків та актів надання послуги.
Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що АТ "Чернігівобленерго" до початку виконання умов оспорюваного правочину не зверталось до суду із позовною заявою про тлумачення умов договору надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.024 з ідентифікатором від 01.01.2024 № 0531-03041, що свідчить про відсутність будь якого спору на час укладення договору. Повідомлення про оприлюднення проекту, що має ознаки регуляторного акта, постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» був опублікований на офіційному сайті НКРЕКП ще 02.08.2023 та за цим проектом зауваження та пропозиції приймались до 17.08.2023, а тому подання зустрічного позову спрямовано на умисне затягування відповідачем за первісним позовом розгляду справи про стягнення боргу за надану послугу передачі електричної енергії.
За умовами спірного Договору при розрахунку користувач та оператор системи передач зобов'язані використовувати як плановий так і фактичний обсяг послуг одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
Як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
До позовної заяви додані рахунки-фактури за послугу з передачі електричної енергії на планову вартість послуги та рахунки-фактури за послуги з передачі електричної енергії за фактично переданий обсяг електричної енергії. Між сумами за фактичний обсяг переданої електричної енергії зазначеними в рахунках-фактури та сумами, зазначеними в актах приймання-передачі послуг відсутні будь-які розбіжності.
Обставини справи встановлені судом.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" є юридичною особою, що утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються у державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" в приватне акціонерне товариство. Національна енергетична компанія "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" відповідно до статті 108 ЦК України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802 (пункти 1.1., 3.2. Статуту ПрАТ НЕК "УКРЕНЕРГО").
ПрАТ НЕК "УКРЕНЕРГО" виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п.55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Між ПрАТ НЕК "УКРЕНЕРГО" (далі - ОСП) та Акціонерним товариством «Чернігівобленерго» (далі - Користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 з ідентифікатором №0531-03041-ПД (далі в тексті - Договір).
Відповідно до 1.1. Договору цей договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - Користувач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.
За змістом п. 1.2. Договору його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх Користувачів.
Відповідно до п. 2.1 Договору ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга).
Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору (п.2.2 Договору).
Згідно з п. 3.2. Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Згідно з п. 3.5 Договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж -до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду (п.3.6 Договору).
Відповідно до п.3.7 Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання Послуги направляється Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості фактично наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт надання Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді Виконавець ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта надання Послуги та/або акта коригування до актів надання Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Відповідно до п. 3.8. Договору Користувач здійснює підписання актів надання Послуги та актів коригування до актів надання Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті надання Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в Акті коригування.
Пунктом 11.6. Договору передбачено, що рахунки, акти надання Послуги, акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими Стороною:
у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, яка підписується його уповноваженим представником;
у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Згідно з п. 13.1 Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.
На виконання умов Договору, у період з січня 2024 по травень 2024 року, ПрАТ НЕК "УКРЕНЕРГО" надало, а АТ «Чернігівобленерго» отримало послугу на суму 95 481 116,03 грн.
АТ «Чернігівобленерго» свої зобов'язання з оплати перед ПрАТ НЕК "УКРЕНЕРГО" вчасно не виконало, отримані послуги не оплатило, внаслідок чого у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість в сумі 95 481 116,03 грн.
Позивачем за первісним позовом нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг інфляційні втрати в сумі 1 009 209,03 грн та три проценти річних в сумі 755 081,53 грн за період з 19.01.2024 по 08.07.2024.
Після відкриття провадження у справі відповідачем за первісним позовом сплачено суму основної заборгованості за надані згідно Договору послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з січня 2024 року по травень 2024 року (включно).
Так, Актом коригування від 09.07.2024 № ДУА_К-0002513 до Акту надання Послуги № ДУА-0007113 від 31.05.2024 згідно з Договором від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД скориговано фактичний обсяг наданої у травні 2024 році послуги у бік зменшення, у зв'язку з чим, також зменшено фактичну вартість послуги на 9 809,71 грн.
Платіжною інструкцією від 30.09.2024 № 0003462282 сплачено 22 918 277,93 грн за надані у січні 2024 року послуги, платіжною інструкцією від 30.09.2024 № 0003462283 сплачено 19 387 362,70 грн за надані у лютому 2024 року послуги, платіжною інструкцією від 30.09.2024 № 0003462284 сплачено 19 696 523,65 грн за надані у березні 2024 року послуги, платіжною інструкцією від 30.09.2024 № 0003462285 сплачено 16 912 925,76 грн за надані у квітні 2024 року послуги, платіжною інструкцією від 30.09.2024 № 0003462300 сплачено 16 556 216,28 грн за надані у травні 2024 року послуги.
АТ «Чернігівобленерго» звернулося до суду із зустрічним позовом до ПрАТ НЕК "УКРЕНЕРГО", де зазначило, що сторони різним чином трактують п.3.7 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД, оскільки ПрАТ «Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" вважає, що АТ «Чернігівобленерго» має здійснювати оплату за фактичний обсяг послуги лише на підставі актів приймання-передачі послуги, тоді як АТ «Чернігівобленерго» вважає, що оплата за надані послуги повинна здійснюватися на підставі отриманих рахунків, а тому просить суд надати тлумачення вказаних умов правочину.
Оцінка аргументів, нормативно-правове обґрунтування. Висновки суду.
Щодо первісного позову.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За статтею 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
За п. 8 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог частин 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконане належним чином.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що між ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" та АТ "Чернігівобленерго" укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД.
Відповідач за первісним позовом отримав послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у період січень-травень 2024 року на суму 95 481 116,03 грн за актами надання Послуги.
Як встановлено судом, відповідач за первісним позовом вчасно не розрахувався за отримані послуги, заборгованість АТ "Чернігівобленерго" за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД за період січень-травень 2024 року становила 95 481 116,03 грн.
Після відкриття провадження у даній справі, 30.09.2024, відповідачем за первісним позовом сплачено позивачу основний борг за період січень-травень 2024 року на суму 95 481 116,03 грн, що підтверджується наданими відповідачем платіжними інструкціями.
З урахуванням викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем за первісним позовом у повному обсязі здійснено оплату за надані послуги, однак з порушенням строків, встановлених Договором.
Приймаючи до уваги, що відповідач за первісним позовом, після відкриття провадження у справі, сплатив суму боргу у повному обсязі, суд доходить висновку, що спір між сторонами у частині стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в сумі 95 481 116,03 грн за надані позивачем послуги врегульовано, а тому предмет спору відсутній.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження в частині стягнення 95 481 116,03 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 009 209,03 грн та 3% річних в сумі 755 081,53 грн за період з 19.01.2024 по 08.07.2024.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 у справі №910/3711/21 зазначив про те, що невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
Передбачені нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Розглянувши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін не спростовує висновків суду.
Щодо зустрічної позову.
Звертаючись із зустрічним позовом АТ “Чернігівобленерго» вважає, що сторони по-різному розуміють зміст п.3.7 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД, оскільки ПрАТ “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» вважає, що АТ “Чернігівобленерго» має здійснювати оплату за фактичний обсяг послуги лише на підставі актів приймання-передачі послуги, тоді як АТ “Чернігівобленерго» вважає, що оплата за надані послуги повинна здійснюватися на підставі отриманих рахунків, а тому просить суд надати тлумачення вказаних умов правочину.
Згідно з пунктом 3.1 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що обсяг наданої Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП.
Планова та/або фактична вартість Послуги визначається як добуток діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п.3.4. Договору).
Відповідно до п. 3.5. Договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Згідно з п. 3.6. Договору плановий обсяг Послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Також, п. 3.7. Договору передбачено що, Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Згідно зі ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Стаття 213 Цивільного кодексу України надає право тлумачити зміст правочину його сторонам, що фактично є встановленням його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
З наведеної норми вбачається, що чинне законодавство України встановлює способи захисту особою своїх прав та інтересів, одним з яких є тлумачення судом змісту правочину.
Даний спосіб захисту передбачає, що коли стороні не зрозумілий зміст правочину чи окремих його умов або коли сторони по різному розуміють зміст правочину чи окремі його умови, сторона чи обидві сторони мають право звернутись до суду, який може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, а саме роз'яснити сторонам зміст правочину чи окремих його умов, використовуючи значення слів і понять, значення термінів, порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, з'ясуванням мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами тощо.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 925/106/17 зазначив, що з огляду на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.
Також у постанові від 16.04.2019 у справі № 916/1171/18 Верховний Суд вказав, що підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює наявні умови угоди.
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц роз'яснив, що у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Здійснивши аналіз пункту 3.7. Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД, який позивач за зустрічним позовом просить розтлумачити, суд не вбачає, що зміст цього пункту є незрозумілим, та у нього наявні неясні слова, поняття, терміни, які не дають змоги з'ясувати сторонам їх дійсні наміри при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину.
Також, оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.07.2018 у справі № 317/39/17, від 14.02.2018 у справі № 925/106/17, від 05.02.2020 у справі № 910/15161/18, від 05.02.2020 у справі № 910/15161/18, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами виконувались зобов'язання за договором. У свою чергу, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД в частині внесення плати за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, ПрАТ “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО» звернулося до суду з позовом до АТ “Чернігівобленерго»" про стягнення заборгованості у сумі 95 481 116,03 грн за період січень-травень 2024 року, а також інфляційних втрат та 3% річних, а відповідачем за первісним позовом сплачено основну заборгованість за отримані послуги під час судового провадження у повному обсязі.
Отже, беручи до уваги виконання сторонами умов укладеного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД, що не заперечувалось АТ “Чернігівобленерго» та ПрАТ “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО», суд дійшов висновку, що позивачу за зустрічним позовом, був зрозумілий та ясний зміст договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД, зокрема і зміст п 3.7.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про тлумачення п. 3.7 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0531-03041-ПД є необґрунтованою, у зв'язку з чим у зустрічному позові АТ “Чернігівобленерго» необхідно відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесені позивачем за первісним позовом витрати зі сплати судового збору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом судом покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. 129, 231, 236-239, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Закрити провадження у справі за первісним позовом у частині стягнення 95 481 116,03 грн основного боргу.
2. Первісний позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Акціонерного товариства “Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333; вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227; вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032) 1 009 209,03 грн інфляційних втрат, 755 081,53 грн трьох відсотків річних та 15 382,07 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2025.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор