Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
14.01.2025м. ХарківСправа № 922/3917/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н. Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кім. 35)
до Луговського Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 136000,00 грн.
за участю представників:
позивача - Авді К.Б.
відповідача - не з'явився.
Позивач, Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Луговського Миколи Миколайовича про стягнення 136000,00 грн., з яких: штраф у розмірі 68000,00 грн. та пеня у розмірі 68000,00 грн., а також судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що за результатами розгляду справи №3/01-188-21 про порушення фізичною особою-підприємцем Луговським Миколою Миколайовичем законодавства про захист економічної конкуренції адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 17.08.2023 №70/76-р/к, яким, за порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини рішення №70/76-р/к на фізичну особу-підприємця Луговського Миколу Миколайовича накладено штраф у розмірі 68000,00 грн., який не сплачено, що стало підставою для нарахування пені у розмірі 68000,00 грн.
Відповідно до частини 6, 8 статті 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказано фізичну особу, судом зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру з метою отримання інформації про офіційне місце реєстрації Луговського Миколи Миколайовича та отримано відповідь №894350 від 08.11.2024, яку долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.12.2024 об 11:00.
28.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано заяву (вх. №30049), в якій просить суд надати можливість представнику Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Авді Катрін Білаль брати участь у судовому засіданні у справі №922/3917/24, призначеному на 03.12.2024 об 11:00 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2024 заяву Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вх. №30049 від 28.11.2024) задоволено. Призначено проведення підготовчого засідання на 03.12.2024 об 11:00 у режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2024 підготовче засідання відкладено на 17.12.2024 о 10:30 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.
11.12.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано заяву (вх. №31179), в якій просить суд надати можливість представнику Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Авді Катрін Білаль брати участь у судовому засіданні у справі №922/3917/24, призначеному на 17.12.2024 о 10:30 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 заяву Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вх. №31179 від 11.12.2024) задоволено. Призначено проведення підготовчого засідання на 17.12.2024 о 10:30 у режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025 об 11:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.
09.01.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано заяву (вх. №547), в якій просить суд надати можливість представнику Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Авді Катрін Білаль брати участь у судовому засіданні у справі №922/3917/24, призначеному на 14.01.2025 об 11:00 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2025 заяву Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вх. №547 від 09.01.2025) задоволено. Призначено проведення судового засідання на 14.01.2025 об 11:00 у режимі відеоконференції.
Позивач у призначене судове засідання з'явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився. Процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України, на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Матеріали справи свідчать, що копії ухвал Господарського суду Харківської області із визначеними у них датою, часом та місцем проведення судових засідань, було надіслано на належну адресу відповідача, що підтверджена на запит суду відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру в порядку частини 6, 8 статті 176 ГПК України, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали Господарського суду Харківської області по справі №922/3917/24 з огляду на вимоги статтей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" було оприлюднено в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, вжито заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши присутнього у судовому засіданні позивача, суд встановив наступне.
За результатами розгляду справи №3/01-188-21 про порушення ФОП Луговським Миколою Миколайовичем та ТОВ "Люпін" законодавства про захист економічної конкуренції, адміністративною колегією прийнято рішення від 17.08.2023 №70/76-р/к, відповідно до пункту 1 резолютивної частини якого визнано, що ФОП Луговський Микола Миколайович та ТОВ "Люпін" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, проведеного Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради з продовження договору оренди на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 24,1 м2, яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вулиця Залікарняна/провулок Залікарняний, 5/4", з використанням електронної системи закупівель "Prozorro.продажі" (оголошення на веб-порталі "Prozorro.продажі": №UA-PS-2021-02-23-000088-3).
За порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини рішення №70/76-р/к від 17.08.2023, згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення №70/76-р/к на ФОП Луговського М.М. накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.
Обставини справи свідчать, що Витяг з рішення №70/76-р/к від 17.08.2023 було направлено позивачем супровідним листом від 18.08.2023 №70-02/3-2616 на адресу ФОП Луговського М.М., що була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на дату складання листа: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, витяг з рішення №70/76-р/к від 17.08.2023, що був направлений на адресу ФОП Луговського М.М. рекомендованим повідомленням №0303515917945, було повернуто на адресу позивача з позначкою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
У зв'язку з неможливістю вручення відповідачу витягу з рішення №70/76-р/к від 17.08.2023, інформацію про рішення №70/76-р/к було опубліковано в друкованому виданні Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр" №231 (7629) від 17.11.2023.
Отже, позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення №70/76-р/к від 17.08.2023 є законним та відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" обов'язковим до виконання. Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачем не виконано рішення №70/76-р/к від 17.08.2023, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн. та пені у розмірі 68000,00 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
За визначенням статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічною конкуренцією (конкуренцію) є змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" унормовано, що суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Частина 5 статті 13 ЦК України не допускає використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісної конкуренції.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України відповідно до його повноважень.
Приписами статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Із обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що за результатами розгляду справи №3/01-188-21 про порушення ФОП Луговським М.М. та ТОВ "Люпін" законодавства про захист економічної конкуренції, адміністративною колегією прийнято рішення №70/76-р/к від 17.08.2023, відповідно до пункту 1 резолютивної частини якого визнано, що ФОП Луговський Микола Миколайович та ТОВ "Люпін" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, проведеного Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради з продовження договору оренди на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 24,1 м2, яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вулиця Залікарняна/провулок Залікарняний, 5/4", з використанням електронної системи закупівель "Prozorro.продажі" (оголошення на веб-порталі "Prozorro.продажі": №UA-PS-2021-02-23-000088-3).
За вчинене порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини рішення №70/76-р/к від 17.08.2023, згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення №70/76-р/к від 17.08.2023 на ФОП Луговського М.М. накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання та надається для його виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Матеріали справи свідчать, що Витяг з рішення №70/76-р/к від 17.08.2023 було направлено позивачем супровідним листом від 18.08.2023 №70-02/3-2616 на адресу ФОП Луговського М.М., що була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на дату складання листа: АДРЕСА_1 .
Натомість витяг з рішення №70/76-р/к від 17.08.2023, що було направлено засобами поштового зв'язку на адресу ФОП Луговського М.М. рекомендованим повідомленням №0303515917945, було повернуто на адресу позивача з позначкою відділення оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з неможливістю вручення відповідачу витягу з рішення №70/76-р/к від 17.08.2023, інформацію про рішення було опубліковано в друкованому виданні Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр" №231 (7629) від 17.11.2023.
Таким чином, з огляду на вказані законодавчі положення та матеріали справи, копія рішення 70/76-р/к від 17.08.2023 вважається такою, що отримана ФОП Луговським М.М. - 27.11.2023.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути поновлено.
Натомість матеріали справи не містять доказів того, що рішення №70/76-р/к від 17.08.2023 відповідачем оскаржувалось в судовому порядку до господарського суду. Відповідні обставини також не вбачаються судом з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/.
З огляду на вказане, суд констатує, що рішення №70/76-р/к від 17.08.2023 не було оскаржено відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є законним відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" обов'язковим до виконання відповідачем.
Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Таким чином, штраф, накладений рішенням №70/76-р/к від 17.08.2023 на ФОП Луговського М.М., підлягав сплаті з урахуванням статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до 29.01.2024 (включно).
Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Натомість докази оплати штрафу у розмірі 68000,00 грн. в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано.
Отже, приймаючи до уваги, що рішення №70/76-р/к від 17.08.2023 є чинним, доказів його добровільного виконання відповідачем матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення 68000,00 грн. штрафу.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 68000,00 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу (пункт 22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 272340,00 грн. господарський суд зазначає, що дане нарахування не суперечить обставинам справи, розрахунок виконано арифметично вірно.
Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Отже, розмір пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням №70/76-р/к від 17.08.2023 складає 68000,00 грн., а позовна вимога про стягнення пені у розмірі 68000,00 грн. також визнається судом обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальне відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушення: законодавства про захист економічної конкуренції органами влади юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, і тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені та стосовно зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Відтак, оскільки судом встановлено факт порушеного права позивача щодо сплати штрафних санкцій за порушення антимонопольного законодавства суб'єктом, на якого такі санкції покладені за рішенням відповідного органу, воно підлягає захисту судом.
Разом з тим, статтею 42 Конституції України передбачено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, що також передбачено у статті 50 ЦК України. При цьому, частиною 2 статті 50 ЦК України унормовано, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Відповідно до статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 58 ЦК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Судом було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою отримання відомостей про відповідача та встановлено, що державну реєстрацію відповідача як фізичної особи-підприємця проведено 07.07.2010. Номер запису: 24480000000001090. Разом з тим, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця проведено 30.08.2023. Підстава: власне рішення, про що свідчить номер запису: 2004480060003001090.
За приписами частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позовні вимоги стосуються спору, що виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця, яким на дату подання позовної заяви припинено підприємницьку діяльність.
Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду відповідач втратив статус фізичної особи-підприємця, однак в силу наведених законодавчих положень та усталеної судової практики, зобов'язання у зв'язку із порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та сплати штрафних санкцій не припинилися та залишаються за відповідачем як за фізичною особою.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак, всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано. При цьому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Луговського Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) штраф у розмірі 68000,00 грн. та пеню у розмірі 68000,00 грн. із зарахуванням зазначених сум до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України.
Стягнути з Луговського Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н. Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35, р/р UA 708201720343160001000011358, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код ЄДРПОУ 22630473) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "16" січня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова