65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3739/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Бордея О. Ю.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу №916/3739/24
за позовом: Фізичної особи-підприємця Ряпіча Олексія Романовича
до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Фінєєв Д. С. /самопредставництво/
Фізична особа-підприємець Ряпіч Олексій Романович звернувся з позовом до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також АМК України), в якому просить Господарський суд Одеської області:
- визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України від 24.10.202З № 65/60-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 34-02/2020» (далі - рішення);
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на переконання позивача, відповідач дійшов помилкового висновку про вчинення першим порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Ряпіча Олексія Романовича залишено без руху та останньому встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали суду.
03.09.2024 за вх.№31955/24 господарський суд одержав заяву Фізичної особи-підприємця Ряпіча Олексія Романовича про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2024 прийнято позовну Фізичної особи-підприємця Ряпіча Олексія Романовича заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2024 об 11:00, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.
23.09.2024 за вх.№34520/24 господарським судом одержано відзив на позовну заяву.
07.10.2024 за вх.№36341/24 господарським судом одержано заяву позивача про об'єднання в одне провадження справу № 916/2090/24 із даною справою.
У підготовчому засіданні 07.10.2024 за участю представника відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 24.10.2024 о 14:30, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
11.10.2024 за вх.№371558/24 господарським судом одержано заперечення відповідача на заяву позивача про об'єднання справ в одне провадження.
24.10.2024 за вх.№38765/24 господарським судом одержано клопотання позивача про проведення судового засідання за відсутності позивача.
У підготовчому засіданні 24.10.2024 за участю представника відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача (вх. № 36341/24 від 07.10.2024) про об'єднання судових справ №№ 916/3739/24 та 916/2090/24 в одне провадження. Одночасно судом відкладено підготовче засідання на 11.11.2024 о 11:45, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.
11.11.2024 у підготовчому засіданні за участю представника відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2024 о 12:40, із повідомленням учасників справи про судове засідання.
У судовому засіданні 09.12.2024 за участю представника відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою судове засідання щодо розгляду справи по суті відкладено на 13.01.2025 о 14:00, із повідомленням учасників справи про судове засідання.
У судовому засіданні 13.01.2025, за участю представника відповідача, судом на підставі ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач у судове засідання не з'явився та у клопотанні від 09.12.2024 за вх.№44012/24 просив провести судове засідання за відсутності позивача.
Стислий виклад позиції позивача
Згідно з рішенням на позивача накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Позивач не отримував належним чином завірену копію рішення, а тому, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, вважає, що строк на оскарження рішення не пропущено.
На переконання позивача, відповідач не довів належними та допустимими доказами вчинення правопорушення. Зокрема, твердження про використання спільних телефонів та спільної електронної пошти, є доказами «з обмеженим доступом», а отже, не могло бути використано як докази. Окрім того, позивач вважає, що відповідач неправильно нарахував пеню, оскільки право на таке нарахування відповідач має лише за період з 25.02.2022 по 23.08.2022, згідно з приписами ч. 6. ст. 232 ГК України. Водночас з огляду на положення п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосування штрафних санкцій є неправомірним, а тому пеня підлягає скасуванню.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач проти позову заперечив та вказав, що згідно з рішенням визнано, що ПП «Екскурс Авто Транс» та позивач вчинили правопорушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт оглядових трибун та підтрибунних приміщень стадіону ДЮСШ по вул. Незалежності, 14 в м. Білгород-Дністровському Одеської області.
На виконання ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» копія оскаржуваного рішення направлена на адресу позивачу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відправлення повернулося у зв'язку із закінченням терміну зберігання. З огляду на такі обставини, відповідач оприлюднив інформацію про прийняття оскаржуваного рішення в газеті «Урядовий кур'єр», а саме рішення, за виключення інформації з обмеженим доступом - на офіційному сайті АМК України. Беручи до уваги вказані обставини, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є таким, що вручене, а строк на оскарження (два місяці з дня одержання) закінчився 22.02.2024. Стягнення пені, про яку зазначає позивач, не є предметом розгляду у цій справі.
Обставини справи встановлені судом
24.10.2023 Адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення за № 65/60-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 34-02/2020, згідно з яким визнано, що ПП «Екскурс Авто Транс» та позивач вчинили правопорушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт оглядових трибун та підтрибунних приміщень стадіону ДЮСШ по вул. Незалежності, 14 (вул. Калініна) в м. Білгород-Дністровському Одеської області (UA-2017-05-30-000383-а), проведених Комунальним підприємством «Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва».
За вчинення порушення, зазначеного в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф, у тому числі на позивача, в розмірі 68 000,00 грн.
У п. 16-26 рішення вказано, що відповідно до інформації отриманої від ДП ПРОЗОРРО (лист від 13.10.2020 № 206/01/2574/03) встановлено, що ПП «Екскурс Авто Транс» (на момент вчинення правопорушення - ПП "БУДСПЕЦ") та позивач здійснювали вхід до аукціону торгів за допомогою однієї і тої ж ІР-адреси: НОМЕР_1 .
Під час участі в торгах ПП "БУДСПЕЦ" подавало документи через авторизований електронний майданчик ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН», а позивач - ТОВ «ЗАКУПІВЛІ.ЮА».
ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН» на запит відповідача надало відповідь (лист від 31.08.2017 № 300817-1), що у період ПП "БУДСПЕЦ" завантажувало свої тендерні пропозиції з ІР-адреси: НОМЕР_1 .
Листом від 27.11.2020 № 10 ТОВ «Альфа інет» повідомило, що ІР-адреса: НОМЕР_1 використовувалася у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 в пулі адрес динамічного серверу NAT, трансляцію безлічі внутрішніх ІР-адрес в одну зовнішню публічну ІР-адресу. Послуги надавалися в цей період за договором, внутрішня адреса ПП "БУДСПЕЦ" з пулу NAT - 10.35.38.253. Згідно із вказаним листом ФОП Ряпіч О. Р. не був абонентом ТОВ «Альфа інет».
Відповідно до інформації АТ «Райффайзен Банк Аваль» (лист від 24.11.2020 № 81-15-9/8750-БТ) для реєстрації в особистому електронному банківському кабінеті для здійснення
операцій за допомогою системи дистанційного обслуговування ПП "БУДСПЕЦ" та ФОП Ряпіч О. Р. використовували, зокрема і ІР-адресу: НОМЕР_1 , а також 46.200.214.133, 46.201.109.41, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Згідно з листом ПАТ Укртелеком від 16.02.2021 № 821-вих-80Д731-80Д922-2021 ІР-адреси НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 виділялися для отримання доступу до мережі Інтернет ПП "БУДСПЕЦ".
Згідно з листом ТОВ «Центр сертифікації ключів Україна» від 25.09.2017 № 25/09-156-2017 за заявкою ПП "БУДСПЕЦ" на формування посилених ключів ЕЦП контактною особою вказано - Ряпіч Наталію Миколаївну (тел. НОМЕР_6 , ел. скринька ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Згідно з заявкою ФОП Ряпіч О. Р. на формування посилених ключів ЕЦП контактною особою вказано - Ряпіч Наталію Миколаївну(тел. НОМЕР_6 , ел. скринька ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Згідно з матеріалами справи Ряпіч Наталія Миколаївна є матір'ю позивача.
Згідно з листом ГУ ДПС в Одеській області від 29.10.2020 № 21590/9/15-32-12-10-07 в матеріалах податкової справи ПП "БУДСПЕЦ" міститься довіреність від 01.08.2017 № 1, видана директором ПП "БУДСПЕЦ" на ім'я Ряпіча Олексія Романовича для подання заяви на отримання довідки про відсутність бюджетної заборгованості.
Отже, згідно з матеріалами справи ПП "БУДСПЕЦ" ФОП Ряпіч О. Р. є пов'язаними особами.
Окрім того, як видно з рішення, позивачем та ПП "БУДСПЕЦ" використовувалися спільно номери телефону НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , спільно використовувалися адреси електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також матеріалами справи підтверджується, що ПП "БУДСПЕЦ" та ФОП Ряпіч О. Р. вели спільну господарську діяльність, зокрема, у період до, протягом та після проведення торгів ФОП Ряпіч О. Р. постачав будівельні матеріали ПП "БУДСПЕЦ" на суму 1 430 208, 59 грн; 29.09.2017 року надано фінансову допомогу ПП "БУДСПЕЦ" позивачу, яку останній згідно із інформацію банку повертав у листопаді 2017 року.
Різниця у цінах первинних пропозицій ПП "БУДСПЕЦ" та ФОП Ряпіч О. Р. становить 0,02 % (1 809,15 грн) від очікуваної вартості закупівлі.
Висновки суду
Підставою виникнення спору у цій справі є питання щодо наявності підстав для визнання недійсним рішення АМК України, що стосується таких дій позивача, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Торгів.
Відповідно до приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції":
- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
- узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5);
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Згідно положень статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (в редакції, чинній на момент правовідносин) основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною першою статті 59 вказаного Закону визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Господарським судом ураховується, що у розгляді справ про оскарження рішень Комітету щодо визнання дій суб'єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження власної конкурентної поведінки.
Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення Торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Узгоджена поведінка учасників Торгів не відповідає суті конкурсу.
Змагальність під час Торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників Торгів передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
Схожа за змістом правова позиція щодо змагальності в контексті та змісту 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є сталою та послідовною і висловлена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 05.08.2018 зі справи № 922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, і підстави для відступу від неї відсутні.
У контексті наведеного, суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 910/16662/21, де зазначено наступне: "Колегія суддів виходить з того, що визначальним у цьому висновку Верховного Суду є те, що сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству (як одинокий факт) без урахування інших факторів не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства".
Господарський суд зауважує, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Верховний Суд під час розгляду справ, предметом спору у яких є оскарження визнання недійсних рішень АМК України про визнання дій суб'єктів господарювання антиконкурентними узгодженими, послідовно висловлювався щодо застосування положень Закону, у тому числі, і в такій категорії справ, які стосувалися визнання недійсними/скасування рішень, відповідно до яких АМК України кваліфікував дії відповідачів у антимонопольних справах за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 Закону.
У постанові від 07.03.2024 у справі № 910/2323/23 Верховний Суд дійшов висновку, що закон не ставить застосування, передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції. Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
Наведені висновки про необхідність застосування норм статті 86 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від 02.07.2020 у справі № 927/741/19, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 26.01.2021 у справі № 910/2576/20, від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20, від 17.01.2023 у справі № 910/19251/20.
Верховний Суд неодноразово вказував, що кожна зі справ за участю органів АМК України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
Положеннями статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Керуючись приписами ст. 86 ГПК України, оцінивши в сукупності докази, господарський суд дійшов висновку, що встановлені у рішенні відповідачем факти у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком об'єктивних чинників, а тому встановлені обставини свідчать про узгодження між позивачем та іншим учасником власної поведінки при підготовці та участі у Торгах, зокрема про обмін між ними інформацією, а отже, у діях позивача наявний склад правопорушення, передбачений пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є правомірним, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом.
Щодо спливу строку на оскарження рішення та юридичних наслідків такого спливу
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Згідно з матеріалами справи, копія рішення (за виключенням інформації з обмеженим доступом), із супровідним листом від 25.10.2023 № 65-02/2331 направлена позивачу на адресу: вул. Зоринська, буд. 8, кв. 5, м. Одеса, 65031 (тобто за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань) засобами поштового зв'язку із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600055592486, яке повернуте у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Згідно з приписами частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі, якщо вручити рішення немає можливості рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі, зокрема газеті «Урядовий кур'єр».
Суд установив, що інформацію про прийняте рішення було оприлюднено в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» від 12.12.2023 № 248 (7646) на стор. 10, а текст рішення (за виключенням інформації з обмеженим доступом) опубліковано на офіційному сайті АМК України за посиланням: https://southmtv.amcu.gov.ua/npas/rishennya-vid24102023-6560-rk.
За наведених обставин, з урахуванням частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення вважається таким, що вручене ФОП Ряпічу О. Р. 22.12.2023.
Частиною першою ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
За наведених обставин, строк на оскарження рішення сплив 22.02.2024, позивач заявив позов - 26.08.2024.
Сплив встановленого законом строку на оскарження рішення є самостійною підставою для відмови у позові, що узгоджується з правовим висновком, викладеним нижче.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.05.2023 у справі № 904/4203/20 закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є самостійною підставою для відмови в позові, про що зазначено у п. 8.23 постанови:
- за приписами частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачені вказаною нормою строки оскарження рішень АМК не може бути відновлено;
- зазначені строки є присічними;
- закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення АМК (близька за змістом правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2020 у справі №905/1605/19, від 12.02.2019 у справі №915/352/18, від 08.07.2019 у справі №915/756/18, від 27.08.2019 у справі №922/3685/18 від 23.04.2019 у справі №910/6538/18, від 14.03.2023 у справі №910/4518/22, від 20.04.2023 у справі №910/20438/21).
Що стосується аргументів позивача про неправомірне нарахування пені, то суд зауважує з цього приводу, що така вимога не заявлена у прохальній частині позову та не є зобов'язанням, що встановлене оскаржуваним рішенням. Натомість правомірність нарахування пені було розглянуто в межах справи № 916/2090/24.
Господарський суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.
Беручи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Ряпічу Олексію Романовичу у задоволенні позову до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України від 24.10.202З № 65/60-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 34-02/2020.
2. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн покласти на Фізичну особу-підприємця Ряпіча Олексія Романовича.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 16 січня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач