79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
15.01.2025 Справа № 914/2697/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення 14 150,00 грн.,
без виклику сторін,
04.11.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 14 150,00 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Дана ухвала суду була надіслана позивачу в його електронний кабінет, про отримання якої матеріали справи містять відповідну довідку, підписану відповідальним працівником.
Відповідачу ухвала суду надіслана на адресу місцезнаходження, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказана кореспонденція, направлена на адресу відповідача, була повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду із позначкою «адресат відсутній за даною адресою».
За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, враховуючи, що ухвала суду була направлена відповідачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження останнього, матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, з огляду на приписи ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вищевказаний процесуальний документ по справі вважається таким, що був вручений відповідачу.
Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором позики №10000 від 02 квітня 2024 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 14 150,00 грн., з них: 12 500,00 грн. заборгованість за сумою позики та 1 650,00 грн. заборгованість за відсотками, право вимоги яких набуте позивачем за укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» 24/7» Договором факторингу №25-09/2024 від 25 вересня 2024 року.
Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
02 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» (по договору - позикодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (по договору позичальник) укладено Договір позики №10000 (далі Договір/Договір позики), відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн. на умовах повернення, строковості та оплачуваності, а останній зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору. Вказаний договір укладений в електронному вигляді з накладанням електронного підпису.
Відповідно до п.2.2.2 Договору позики, метою отримання позики є придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної діяльності. Ця позика не є споживчим кредитом.
Згідно п. 2.2.4. Договору строк позики до 01 червня 2024 року .
Відповідно до п.3 Додатку № 1 до Договору позики №10000 від 02 квітня 2024 року, сторонами погоджено графік повернення позики та сплати процентів за її користування.
Як слідує з додаткових угод до Договору позики: №1 від 02.05.2024р. (як Додаток №2 до Договору), №2 від 09.05.2024р. (як Додаток №3 до Договору), №3 від 17.05.2024р. (як Додаток №4 до Договору), №4 від 28.05.2024р. (як Додаток №5 до Договору), ТзОВ «Фінансова Компанія « 24/7» та ФОП ОСОБА_1 погоджували продовжити строк позики шляхом встановлення строку користування позикою та відповідно пунктом 4 передбачали новий графік обов'язкових платежів з урахуванням змінених розрахункових періодів.
Відповідно до Довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 акцептував договір №10000 від 02.04.2024р., шляхом підписання одноразовим ідентифікатором f52271.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» надало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 позику в сумі 25 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №212 від 02 квітня 2024 року.
За розрахунком ТзОВ «Фінансова Компанія « 24/7» заборгованість ФОП ОСОБА_1 станом на 25.09.2024р. складає 14 150,00 грн., з них: 12 500,00 грн. заборгованість за сумою позики та 1 650,00 грн. заборгованість за відсотками.
25 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» (по договору - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (по договору - фактор) укладено Договір факторингу №25-09/2024 (далі Договір/Договір факторингу), відповідно до умов якого відбулось відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» за договором позики №10000 від 02 квітня 2024 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» (по договору - позикодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
На виконання умов Договору факторингу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» складено та підписано Реєстр боржників, який є невід'ємною частиною договору та 25 вересня 2024 року підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 1.
Як слідує з Акту приймання-передачі Реєстру боржників № 1 від 25.09.2024р. за договором факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024р., Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників №1 від 25.09.2024р., після чого від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованості.
Поряд з цим, за Витягом з Реєстру боржників, а саме за пунктом 5 боржник - ОСОБА_1 , номер договору - 10000, дата договору - 02.04.2024р., кількість днів прострочення - 60, заборгованість за сумою позики - 12500,00 грн, за процентами - 1 650,00 грн, загальна сума заборгованості - 14 150,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №5914 від 25 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» (новий кредитор) сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» (первісний кредитор) 131 028,70 грн. за придбання права вимоги згідно Договору факторингу №25-09/2024 від 25 вересня 2024 року.
Досудовою вимогою вих. №Х4978 від 18 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача, в якій повідомив про виникнення у нього , на підставі Договору факторингу, права вимоги зі сплати заборгованості, яка виникла за Договором позики №10000 від 02 квітня 2024 року в сумі 14 150,00 грн. Вимагав погасити її протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.
Відповідач вимоги не виконав, у зв'язку із чим позивач звернувся із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Щодо електронної форми договору
Стаття 839 ЦК України окреслює норми, які регулюють форму договору. Відповідно до неї договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. (частина 2).
Поряд з наведеним, організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції регулюються положеннями Закону України «Про електронну комерцію» №675-VІІІ від 03.09.2015р. (надалі - Закон № 675-VІІІ).
У статті 3 Закону № 675-VІІІ вказано, що:
-електронна форма представлення інформації - це спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною;
-електронне повідомлення - це інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-комунікаційних систем;
-електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
-електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
-електронний правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно з положеннями статті 11 Закону № 675-VІІІ:
-пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1);
-електронний договір, крім визначених ЦК України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості (частина 2);
-електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина 3);
-пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4);
-пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього; особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них; включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5);
-відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6):
-у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті; такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (частина 8);
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції (частина 8);
-електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12);
-електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи; докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦК України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13).
У свою чергу стаття 12 Закону № 675-VІІІ передбачає, що:
-якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, закон допускає можливість укладення електронного договору із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, який прирівнюється до письмової форми договору у випадку його підписання, з-поміж інших способів, шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому за суттю та логікою наведених правових положень підписання договору шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором відноситься до обов'язку замовника (покупця), а не самого виконавця (продавця), оскільки електронний підпис одноразовим ідентифікатором являється сукупністю даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
В даному випадку суд встановив, що Договір укладений сторонами в електронній формі в інформаційно-комунікаційній системі ТзОВ «Фінансова Компанія «24/7» шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає наведеним правовим положенням.
Щодо правової природи договору та договірних відносин
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлені загальні умови виконання зобов'язань, за якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором позики перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» із повернення коштів та сплати процентів за користування позикою.
Щодо договору факторингу
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 513 ЦК України, зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються, а відповідно до частини 1 статті 516 заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд констатує, з огляду на наведені правила цивільного законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» набуло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» право вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за Договором позики №10000 від 02 квітня 2024 року зі сплати позики у розмірі 25 000,00 грн. та відповідно заборгованості яка виникла за Договором в сумі 14 150,00 грн.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам позивача у справі у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №6989 від 29.10.2024р. на суму 2 422,40 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (адреса: 79018, Україна, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок, 1; ідентифікаційний код 35234236) суму заборгованості за Договором позики №10000 від 02.04.2024р. у розмірі 14 150,00 грн. та 2 422,40 грн. судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.