ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 січня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1841/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса - Андрієвська А.О. в порядку самопредставництва;
від Управління Служби безпеки України в Одеській області, м. Одеса - Безверхий А.М. в порядку самопредставництва.
розглянувши в закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2024 року, м. Одеса, суддя Петренко Н.Д., повний текст рішення складено та підписано 21.10.2024 року
у справі № 916/1841/24
за позовом Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса
до відповідача Управління Служби безпеки України в Одеській області, м. Одеса
про стягнення 781 236 грн. 39 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У квітні 2024 року Одеське квартирно-експлуатаційне управління звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Управління Служби безпеки України в Одеській області, м. Одеса на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса грошових коштів у розмірі 778 001 грн. 67 коп., просило також відшкодувати судовій збір у розмірі 11 670 грн. 03 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №8 від 28.03.2022 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг (електроенергія) та договором №7 від 23.02.2022 про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення в частині здійснення оплати за спожиті послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у вищезазначеному розміру.
17.05.2024 року до суду першої інстанції надійшло клопотання Одеського квартирно-експлуатаційного управління клопотання (вх№19919/24), яким останнє просило прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Заяву про збільшення позовних вимог обґрунтовано тим, що під час звірки взаєморозрахунків між представниками Одеського квартирно-експлуатаційного управління та Управління Служби безпеки України в Одеській області, проведеної після подання позовної заяви до суду, було виявлено розбіжність в об'ємі водоспоживання та видано акт відшкодування за водопостачання і водовідведення за травень 2023. На підставі викладеного позивач зазначає, що загальна сума заборгованості становить 781 236 грн. 39коп., з яких: 750 464 грн. 04 коп. заборгованість за договором №8 від 28.03.2022 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг (електроенергія) та 30 772 грн.35 коп. за договором №7 від 23.02.2022 про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення.
У судовому засіданні 11.09.2024 року судом першої інстанції постановлено протокольну ухвалу, якою прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.10.2024 року у справі №916/1841/24 позовні вимоги Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса задоволено частково, стягнуто з Управління Служби безпеки України в Одеській області, м. Одеса на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса грошові кошти у розмірі 778 001 грн. 67 коп., та відшкодовано судовий збір у розмірі 11 670 грн. 03 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вищевказані договори містять ідентичні умови щодо того, що діють до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до моменту повного взаєморозрахунку між сторонами, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, що станом на 31.12.2022 року був здійснений повний розрахунок між сторонами, тому суд першої інстанції зазначив, що вони продовжують свою дію і нарахування позивачем заборгованості відповідачу після цієї дати за договорами є правомірним.
Щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги були збільшені на суму 3234 грн.72 коп. за Актом №611 від 08.05.2023 року, виданого на підставі звіту про водопостачання за травень 2023 року, який містить виправлення, в той же час разом з первісним позовом був поданий ідентичний звіт про водопостачання за травень 2023 року без виправлень, у зв'язку із чим суд першої інстанції не прийняв до уваги надані до заяви про збільшення позовних вимог докази, які різняться з доказами, наданими позивачем раніше, та дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають у задоволенню в зв'язку з недоведеністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Одеське квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2024 року у справі № 916/1841/24 скасувати в частині відмови у задоволенні суми заборгованості за травень 2023 року за договором №7 від 23.02.2022 року у розмірі 3 234 грн.72 коп., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини по суті справи, зазначив, що звіт про водопостачання за травень 2023 до договору №7 було подано не вчасно. Як результат цього, Одеським КЕУ не було видано акт для відшкодування водопостачання і водовідведення за травень 2023. Акт, який додано до позовної заяви і вказано, що він є відшкодуванням за травень 2023, фактично є актом за червень 2023, що підтверджується об'ємом водоспоживання за вказаний період. Відповідно, акти про відшкодування за договором №7, які подані до позовної заяви, починаючи з травня 2023 і по грудень 2023 (включно) містять невідповідність у місяцях відповідно до об'єму спожитого водопостачання.
Також, скаржник зауважив, що у звіті про водопостачання за травень 2023 вказано невірно об'єм водоспоживання. Об'єм водоспоживання за травень 2023 становить 92м3, який при поданні позовної заяви від 25.04.2024 №1894 Одеським КЕУ не було враховано. Оскільки розбіжності були виявлені в процесі звірки представників Одеського КЕУ та Управління СБУ в Одеській області, то до до заяви про збільшення розміру позовних вимог було подано розрахунок заборгованості з коригуючими даними по об'єму водоспоживання за кожен місяць та суми, які були нараховано згідно до даних об'ємів.
Крім того, скаржник зазначив, що Одеським КЕУ видано Акт №611 від 08.05.2023 на оплату спожитого водопостачання та водовідведення у розмірі 3234 грн. 72 коп. Даний акт видано у травні 2024 після проведення звірки та встановлення невідповідності об'ємів водоспоживання. Згідно до розрахунку заборгованості до договору №7 від 23.02.2022 сума заборгованості становить 30 772 грн.35 коп.
Отже, скаржник зауважив, що 11.06.2024 Одеським КЕУ подано до суду першої інстанції пояснення до заяви про збільшення розміру позовних вимог. До заяви додано копію розрахунку заборгованості Управління СБУ в Одеській області за договором №7 від 23.02.2022, копія звіту про водопостачання за травень 2023, копія акту №611 від 08.05.2023 року. Документи, які додано до пояснення до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.06.2024 не містять будь-яких виправлень, як зазначено в рішенні суду першої інстанції.
Звіт за травень 2023 року, який подано разом з первісним позовом та звіт про водопостачання за травень 2023 року, який подано разом з поясненням до заяви про збільшення позовних вимог не є ідентичними, як вказано в рішенні суду першої інстанції, тим більше в даних звітах є різними показники об'єму водоспоживання за вказаний період.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 року за апеляційною скаргою Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2024 року у справі № 916/1841/24 було відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.
З метою запобігання розголошення інформації з обмеженим доступом, яка може бути наявна в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність здійснення розгляду справи № 916/1841/24 у закритому судовому засіданні.
Відповідач по справі своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні представник Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити з мотивів, викладених письмово в апеляційній скарзі, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати.
Представник відповідача в судове засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції рішення суду Господарського суду Одеської області від 03.10.2024 року залишити без змін.
Заслухавши представників учасників справи, які з'явилися до судового засідання, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м.Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2024 року у справі №915/1841/24 в оскаржуваній частині не потребує скасування або зміни, виходячи з такого.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
23.02.2022 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (після переформування Квартирно-експлуатаційне управління) та Управлінням Служби безпеки України в Одеській області був укладений договір №7 «Про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення».
Відповідно до п.1.1. договору №7 Квартирно-експлуатаційне управління м. Одеса забезпечує надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 11, а Управління Служби безпеки України в Одеській області, в свою чергу, забезпечує своєчасно відшкодування витрат Квартирно експлуатаційному управлінню, м.Одеса за ці надані послуги на підставі показників водолічильника.
Пунктом 2.1.1. договору №7 передбачено, що Квартирно-експлуатаційне управління, м. Одеса зобов'язується надати Управлінню Служби безпеки України в Одеській області послуги за діючими розцінками і тарифами.
Споживач, Управління Служби безпеки України в Одеській області, відповідно до п.2.2.3. договору зобов'язується здійснювати оплату Квартирно-експлуатаційному управлінню, м. Одеса протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунків та акту виконаних робіт (надання послуг), при наявності бюджетних призначень на зазначені цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року, без нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до п. 4.1. договору №7 Управління Служби безпеки України в Одеській області щомісячно сплачує Квартирно-експлуатаційному управлінню м. Одеса кошти за отримане водопостачання та водовідведення, на підставі рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг), при наявності бюджетних призначень на зазначені цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року, без нарахування штрафних санкцій.
Пунктом 5.1. договору №7 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п.6.1. договору №7 договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до моменту повного взаєморозрахунку між сторонами.
27.12.2022 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №7 від 23.02.2022 року «Про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення», відповідно до якої у зв'язку зі збільшенням потреби у натуральних показниках, сторони дійшли згоди збільшити суму договору.
Також в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості Управління Служби безпеки України в Одеській області за договором №7 від 23.02.2022 (додаткова угода №1 від 27.12.2022) про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення, згідно з яким за період з березня 2023 року по листопад 2023 року, загальна сума заборгованості Управління Служби безпеки України в Одеській області перед Одеським Квартирно-експлуатаційним управлінням складає 27 537 грн. 63 коп..
Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023 - 03.01.2024 загальна заборгованість відповідача складає 27 537 грн. 63 коп. на користь Одеського Квартирно-експлуатаційного управління. Даний акт підписаний належним чином та скріплений печатками сторін
Також, в матеріалах справи містяться звіти про водопостачання за період січень-листопад 2023 року, складені помічником начальника Управління (з господарської діяльності) - начальником відділу господарського забезпечення Управління Служби безпеки України в Одеській області та комендантом об'єкту, що підтверджує споживання води в цей період Управлінням Служби безпеки України в Одеській області.
Окрім того, 28.03.2022 між Квартирно-експлуатаційним відділом, м. Одеса та Управлінням Служби безпеки України в Одеській області було укладено договір №8 «Про відшкодування витрат за надання комунальних послуг (електроенергія)».
Відповідно до п.1.1. договору №8 балансоутримувач забезпечує надання електричної енергії у 2022 році згідно КЕКВ 2273, за ДК 021:2015-0931000-5-«Електрична енергія» (електрична енергія). Орендар користується приміщенням загальною площею 1173,6 м.кв., військового містечка №50 за ГП№4 за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 11.
Пунктом 2.2.1 договору №8 передбачено, що Квартирно-експлуатаційний відділ, м.Одеса зобов'язується надати Управлінню служби безпеки України в Одеській області послуги з електричної енергії за діючими розцінками і тарифами.
Управління Служби безпеки України в Одеській області відповідно до п. 2.2.3. договору зобов'язується здійснювати оплату Квартирно-експлуатаційному відділу, м. Одеса не пізніше 10 банківських днів з дня отримання рахунків та акту виконаних робіт, при наявності бюджетних призначень на зазначені цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року, без нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до п.4.1. договору №8 Управління Служби безпеки України в Одеській області щомісячно сплачує Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеса кошти за отриману електричну енергію, в сумі відшкодування витрат електричну енергію згідно актів виконаних робіт (надання послуг),
Відповідно до п.6.5. договору №8 він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до моменту повного взаєморозрахунку між сторонами.
08.12.2022 сторонами було укладено додаткову угоду №1 та 27.12.2022 також було укладено додаткову угоду №2 до договору №8 від 28.03.2022 року «Про відшкодування витрат за надання комунальних послуг (електроенергія)», відповідно до яких у зв'язку збільшенням потреби у натуральних показниках, сторони дійшли згоди збільшити суму договору.
Також, в матеріалах справи міститься:
- розрахунок заборгованості Управління Служби безпеки України в Одеській області за договором №8 від 28.03.2022 року (додаткова угода №1 від 08.12.2022 року та №2 27.12.2022 року) про відшкодування вартості послуг з електропостачання, згідно з яким за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року загальна сума заборгованості Управління Служби безпеки України в Одеській області складає 750 646 грн. 01 коп. на користь Одеського Квартирно-експлуатаційного управління м. Одеса.
-акт звірки взаємних розрахунків за відшкодування послуги електропостачання станом на 01.01.2023 року між Управлінням Служби безпеки України в Одеській області та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса, згідно з яким: станом на 01.01.2023 року за даними Управління Служби безпеки України в Одеській області заборгованість на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса складає 0,00 грн.; за даними Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса станом на 01.01.2023 року заборгованість на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса складає 84 012 грн.19 коп.
- акт звірення взаємних розрахунків за період 01.01.2022 року - 01.01.2023 року, відповідно до якого за даними Одеського Квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса загальна сума заборгованості складає 84 012 грн.19 коп. на користь Одеського Квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса.
- акт звірення взаємних розрахунків за період 01.01.2023 року - 02.01.2024 року, відповідно до якого за даними Одеського Квартирно-експлуатаційного управління м. Одеса загальна сума заборгованості складає 666 243 грн.96 коп. на користь Одеського Квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса.
- звіти спожитої електроенергії, надані Управлінням служби безпеки України в Одеській області, за період з листопада по грудень 2023 року, що підтверджує споживання відповідачем електроенергії.
Одеське Квартирно-експлуатаційне управління неодноразово направляло на адресу Управління Служби безпеки України в Одеській області письмові претензії щодо невиконання істотних умов договору та виникнення заборгованості, а саме: претензія №269 від 05.03.2024 (вих. №1004), претензія №202 від 05.12.2023, претензія №234 від 04.01.2024 (№42), претензія №257 від 06.02.2024 (вих. №524), претензія №278 від 05.03.2024 (№1001), претензія №242 від 04.01.2023 (вих.№34), претензія №255 від 07.02.2024 (№559).
Листом від 27.04.2023 року №1600 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси повідомив Управління Служби безпеки України в Одеській області, що станом на 20.04.2023 за Управлінням Служби безпеки України в Одеській області рахується дебіторська заборгованість по електроенергії в сумі 297 789 грн. 84 коп., заборгованість по водопостачанню і водовідведенню за березень 2023 в сумі 429 грн. 27 коп. Також вказаним листом повідомлено, що на даний час між Управлінням Служби безпеки України в Одеській області та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса не укладені договори на 2023 рік «Про відшкодування витрат на надання комунальних послуг по електроенергії та водопостачанню і водовідведенню», та попри все Управлінням здійснюється споживання водопостачання та електроенергії. Розрахунки проводяться кожен місяць відповідно до лічильників: по електроенергії № 0236037 згідно тарифу 6,067332 з ПДВ (станом на квітень місяць) та водопостачанню NOVATOR № 2806696 згідно тарифу 35,16 з ПДВ (станом на квітень місяць). На основі цього подаються звіти про спожиту електричну енергію та водопостачання відповідальною особою, комендантом будинку 1 сектору 2 категорії Степаном Башли та за підписом Начальника ВГЗ Управління СБУ в Одеській області Євгена Плахотнюка з мокрою печаткою. В зв'язку з вищевикладеним Квартирно- експлуатаційний відділ міста Одеса запропонував Управлінню Служби безпеки України в Одеській області розглянути додані до листа проекти договорів, підписати та направити їх на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса.
Листами від 15.02.2024 року №697 та 05.01.2024 року №79 Одеське квартирно-експлуатаційне управління повідомило відповідача про направлення на його адресу актів звіряння взаєморозрахунків, які будуть вважатися погодженими, якщо протягом 5-ти днів з моменту їх отримання, вони не будуть повернуті.
Також, стороною відповідача до відзиву суду надано: платіжне доручення №392 від 01.04.2022 на суму 80 746 грн. 64 коп., платіжне доручення №516 від 07.04.2022 на суму 63 580 грн. 03 коп., платіжне доручення №517 від 07.04.2022 на суму 65 883 грн. 96 коп., платіжне доручення №895 від 23.05.2022 на суму 61 491 грн. 70 коп., платіжне доручення №947 від 08.04.2022 на суму 24 472 грн. 60 коп., платіжне доручення №1205 від 08.07.2022 на суму 24 472 грн. 60 коп., платіжне доручення №1848 від 12.09.2022 на суму 17 989 грн. 79 коп., платіжне доручення №1849 від 12.09.2022 на суму 19 694 грн. 24 коп., платіжне доручення №2035 від 12.10.2022 на суму 1050 грн.75 коп., платіжне доручення №2576 від 12.12.2022 на суму 99 014 грн.06 коп., платіжне доручення №2745 від 27.12.2022 на суму 10 210 грн. 59 коп. ( за договором №8 від 28.03.2022 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг (електроенергія); платіжне доручення №2744 від 27.12.2022 на суму 573 грн. 47 коп., платіжне доручення №2572 від 12.12.2022 на суму 7 963 грн. 06 коп., платіжне доручення №2325 від 08.11.2022 на суму 1 687 грн. 68 коп., платіжне доручення №2324 від 08.11.2022 на суму 3 269 грн. 88 коп., платіжне доручення №2323 від 08.11.2022 на суму 5 344 грн. 32 коп., платіжне доручення №1406 від 27.07.2022 на суму 5 484 грн. 96 коп., платіжне доручення №1204 від 08.07.2022 на суму 3 480 грн. 84 коп., платіжне доручення №894 від 23.05.2022 на суму 2 004 грн.12 коп., платіжне доручення №612 від 21.04.2022 на суму 3 745 грн.22 коп., платіжне доручення №514 від 07.04.2022 на суму 2 285 грн. 40 коп., платіжне доручення №515 від 07.04.2022 на суму 1 863 грн. 48 коп., платіжне доручення №354 від 30.03.2022 на суму 1 547 грн. 04 коп. (договором №7 від 23.02.2022 про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення).
Інших належних та допустимих доказів щодо сплати заборгованості за договорами про постачання електричної енергії та водопостачання з боку відповідача матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі № 916/1841/23 є наявність або відсутність підстав для стягнення з Управління Служби безпеки України в Одеській області, м. Одеса на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса грошових коштів у розмірі 781 236 грн. 39 коп.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі.
Оскільки у даному разі рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується лише в частині відмови у задоволенні місцевим господарським судом позовних вимог про стягнення суми заборгованості за травень 2023 року за договором №7 від 23.02.2022 про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 3 234 грн. 72 коп., обставини щодо задоволення Господарським судом Одеської області позовних вимог Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м. Одеса про стягнення з відповідача 778 001 грн.67 коп., в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в апеляційному порядку не переглядаються.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Частиною 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ч.6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до положень ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплати надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних отриманих ним до укладання відповідного договору.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх перечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання Договору (внесення змін) та не або протоколу розбіжностей до надав своїх заперечень о нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.
Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.
Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги Квартирно- експлуатаційного управління, колегією суддів встановлено, що 23.02.2022 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (після переформування Одеське Квартирно- експлуатаційне управління) та Управлінням Служби безпеки України в Одеській області був укладений договір №7 «Про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення».
Відповідно до п.1.1. договору №7 Одеське Квартирно-експлуатаційне управління, м. Одеса забезпечує надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 11, а Управління Служби безпеки України в Одеській області, в свою чергу, забезпечує своєчасно відшкодування витрат за ці надані послуги на підставі показників водолічильника.
Пунктом 2.1.1. договору №7 передбачено, що Одеське Квартирно-експлуатаційне управління, м. Одеса зобов'язується надати Управлінню Служби безпеки України в Одеській області послуги за діючими розцінками і тарифами.
Споживач, Управління Служби безпеки України в Одеській області, відповідно до п. 2.2.3. договору зобов'язується здійснювати оплату протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунків та акту виконаних робіт (надання послуг), при наявності бюджетних призначень на зазначені цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року, без нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до п. 4.1. договору №7 Управління Служби безпеки України в Одеській області щомісячно сплачує Квартирно-експлуатаційному управлінню м. Одеса кошти за отримане водопостачання та водовідведення, на підставі рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг), при наявності бюджетних призначень на зазначені цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року, без нарахування штрафних санкцій.
Згідно з Актом звірення взаємних розрахунків за період 01.01.2023 року - 03.01.2024 року за даними Одеського Квартирно-експлуатаційного управління, наданого до суду першої інстанції з позовною заявою, загальна суми заборгованості відповідача складає 27 537 грн. 63 коп. на користь Одеського Квартирно експлуатаційного управління.
Разом з тим, відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України до суду 17.05.2024 Одеське КЕУ звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог на суму 3 234 грн.72 коп., посилаючись на те, що під час звірки взаєморозрахунків між представниками Одеського квартирно-експлуатаційного управління та Управління Служби безпеки України в Одеській області, проведеної після подання позовної заяви до суду, було виявлено розбіжність в об'ємі водоспоживання, яка зазначена в звіті про водопостачання за травень 2023 року. На підставі даного звіту не було видано акт відшкодування за водопостачання і водовідведення за травень 2023 року, а тому даний акт не було враховано при подані позовної заяви. На підставі викладеного позивач зазначає, що обсяг споживання за травень 2023 року складає 92 м3 згідно звіту про водопостачання за травень 2023 року. Відповідно до акту №611 від 08.05.2023 року сума оплати за спожите водопостачання та водовідведення становить 3234 грн.72 коп.
Враховуючи вищезазначене, позивач стверджує, що загальна сума заборгованості становить 781 236 грн.36 коп., з яких: 750 464 грн. 04 коп. заборгованість за договором №8 від 28.03.2022 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг (електроенергія) та 30 772 грн.35 коп. за договором №7 від 23.02.2022 року про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення. При цьому, позивач звернувся до суду з первісними позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором №7 від 23.02.2022 року про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення за один і той же період прострочки виконання відповідачем його грошового договірного зобов'язання на загальну суму 27 537 грн. 63 коп. Судом першої інстанції частково задоволені вимоги позивача в обсязі, які були ним заявлені до надання заяви про збільшення позовних вимог, і відмовлено у стягненні 3234 грн.72 коп.
Дослідивши вищезазначену заяву позивача з доданими до неї документами, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині, з огляду на наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про збільшення позовних вимог надані наступні документи, а саме акт №611 від 08.05.2023 року про відшкодування за водопостачання і водовідведення за травень 2023 року на загальну суму 3234 грн.72 коп., та звіт про водопостачання за травень 2023 року з якого вбачається, що об'єм водоспоживання складає за вказаний період 92м3, який складений 22 травня 2023 року.
Отже, апеляційний суд вважає, що надані позивачем документи до заяви про збільшення позовних вимог не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки, по-перше, сам позивач посилається на те, що ці документи були ним складені в травні 2024 року, при цьому дата складання акту №611 - 08.05. 2023 року, як і дати звіту тощо, що не відповідає дійсності, бо існують в матеріалах справи інші документи з такими ж назвами і від тієї ж дати.
По-друге, дійсно, наданий до заяви звіт містить виправлення, як і було зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і те, що в подальшому позивач надав знову такий же самий документ без виправлень, не може бути підставою для визнання таких документів належними та допустимими доказами наявності у відповідача заборгованості у визначеній сумі на момент звернення позивача до суду, оскільки умовами договору сторони передбачили певний порядок здійснення відповідачем оплати за надані послуги, а саме, відповідно до п. 2.2.3. договору споживач, Управління Служби безпеки України в Одеській області, зобов'язується здійснювати оплату протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунків та акту виконаних робіт (надання послуг), при наявності бюджетних призначень на зазначені цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року, без нарахування штрафних санкцій.
Отже, як вже вище зазначалось, сам позивач стверджує, що під час звірки взаєморозрахунків в травні 2024 між представниками КЕУ та Управління СБУ в Одеській області, після подання позовної заяви, було виявлено розбіжність, при цьому акт №611 про відшкодування за водопостачання і водовідведення за травень 2023 року на загальну суму 3234 грн.72 коп., датований 08.05.2023 року, в матеріалах справи відсутні докази його отримання відповідачем разом з рахунком на таку суму в дати, визначені позивачем, тобто наведене свідчить, що звернення до суду з такими вимогами є передчасним, бо позивачем не доведено дотримання ним строку виникнення у відповідача обов'язку оплати скоригованої суми боргу за даний період.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Як вже зазначалося раніше за текстом постанови, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставини несплати відповідачем грошових коштів за водопостачання за травень 2023 рік у розмірі 3 234 грн.72 коп., є такими, що не відповідають таким стандартам.
Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим оскаржуване в цій частині рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.
Враховуючи викладене, доводи Одеського Квартирно-експлуатаційного управління, м.Одеса, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують наведених висновків місцевого господарського суду, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м.Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2024 року у справі № 916/1841/24 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління, м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2024 року у справі № 916/1841/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 03.10.2024 року у справі № 916/1841/24 - залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 14.01.2025 року.
Повний текст постанови складено та підписано 15.01.2025 року
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді С.І. Колоколов
Я.Ф. Савицький