Вирок від 16.01.2025 по справі 742/3209/23

Справа № 742/3209/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/82/25

Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України. Доповідач ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю сторін кримінального провадження

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника - адвоката ОСОБА_7

потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_10

прокурора ОСОБА_11

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відеоконференцій з Прилуцьким міськрайонним судом та захисником обвинуваченого, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018270210001582 від 22 вересня 2018 року, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_8 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2024 року,

щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_6 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправданий у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_8 про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням залишені без розгляду.

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів на суму 51 990 грн. 11 коп. віднесені на рахунок держави.

Питання про долю речових доказів і документів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 21 вересня 2018 року, близько 21 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки CHEVROLEN AVEO реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись проїзною частиною «другорядної дороги» вул. Пушкіна в напрямку вул. Соборна в м. Прилуки, на нерегульованому перехресті, нерівнозначних доріг, вулиць Київська - Пушкіна м. Прилуки, порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, а саме: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п. 16.11 Правил дорожнього руху, а саме: на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, та вимоги дорожнього знаку п.2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки і її зміни.

Як наслідок, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул. Київська та вул. Пушкіна в м. Прилуки, не дав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по «головній дорозі», виїхав на вказане перехрестя, внаслідок чого, на зазначеному вище перехресті сталося зіткнення автомобіля марки ВАЗ 211040 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_13 , який рухався по «головній дорозі», проїзної частини вул. Київська м. Прилуки в напрямку вул. Ярмаркова м. Прилуки з автомобілем марки CHEVROLEN AVEO реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 .

Таким чином дії водія ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди.

Під час дорожньо - транспортної пригоди, пасажирка автомобіля марки CHEVROLEN AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови та шиї у вигляді закритої черепно - мозкової травми, забою головного мозку, закритого перелому зубоподібного відростка другого шийного хребця, компресійного перелому тіла сьомого шийного хребця, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 29 від 19.02.2019 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Під час дорожньо - транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, забою головного мозку, закритого перелому лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, закритого перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, перелому шиловидного відростка правої променевої кістки, лівобічного перелому нижньої щелепи по 34 зубу, забійної рани підборіддя справа, садна та синця лівого передпліччя, синця правого стегна, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 39 від 28.02.2019 відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я терміном більше 21 дня.

Під час дорожньо - транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, тулубу та кінцівок у вигляді закритого перелому правої променевої кістки, закритого перелому задньої губи правої вертлюгової западини, забійних ран на підборідді та на лівому передпліччі, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 48 від 11.03.2019 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такий, що спричинив тривалий розлад здоров'я.

Дії, ОСОБА_6 органом досудового розслідування були кваліфіковані, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження та порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за ч. 2 ст. 286 КК України.

Аналізуючи надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ті обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються матеріалами справи в їх сукупності. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об'єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. На переконання суду, враховуючи фактичні обставини справи, для доведення винуватості ОСОБА_6 у порушенні вимог п.10.1, 16.11 ПДР України та вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» необхідно довести, що дії останнього змусили водія автомобіля ВАЗ-211040 змінити напрямок та швидкість руху, в зв'язку з виникненням перешкоди та він не міг продовжити рух з незмінною швидкість та напрямком руху.

Крім того, стороною обвинувачення не спростовані доводи ОСОБА_6 , які узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_14 , а також узгоджуються з протоколом огляду місця події та схемою ДТП та висновком експерта, яким встановлено місце зіткнення на відстані 8,8 метрів краю бордюру, про те, що останній не створював перешкоди водію автомобіля ВАЗ - 211040, оскільки вже майже залишив його полосу руху і при дотриманні прямолінійності руху останнього, зіткнення не сталося.

Сторона обвинувачення на дані обставини не звернула уваги, та не ставила на розгляд експертів дане питання, а лише сконцентрувалася на самому факті руху водія ОСОБА_6 по другорядній дорозі, що само по собі не може свідчити про беззаперечну вину останнього.

Таким, чином на переконання суду стороною обвинувачення не доведено причинного зв'язку між діями ОСОБА_6 та наслідками у виді тілесних ушкоджень потерпілих.

За таких обставин, суд вважав, що всі досліджені в судовому засіданні докази не доводять «поза розумним сумнівом» винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить повторно дослідити всі надані стороною обвинувачення докази, допитати обвинуваченого, потерпілих та свідків, вивчити характеризуючі матеріали щодо обвинуваченого та за результатами апеляційного розгляду вирок районного суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу. Судові витрати стягнути з обвинуваченого, повернути транспортні засоби власникам, цивільні позови потерпілих задовольнити в повному обсязі.

Не погоджується з висновками суду щодо недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, вказуючи на те, що в рамках даного кримінального провадження було проведено п'ять судових інженерно-транспортних експертиз та одна комісійна, в яких, відповідно до кожного висновку експерта констатовано, що водій автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_6 повинен був діяти згідно п.п. 10.1, 16.11 та знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху і його дії не відповідали цим вимогам, тобто перед початком руху необхідно було переконатися, що це буде безпечним, не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, на перехресті нерівнозначних доріг водій, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Кожний висновок експертизи вказував, що водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 повинен був діяти згідно п. 12.4 та у разі виникання небезпеки - п. 12.3 Правил дорожнього руху, але не кожний з цих висновків в категоричній формі стверджував, що водій ОСОБА_13 не виконав вимоги п. 12.3 цих Правил.

Враховуючи, що з боку кожного учасника дорожньо-транспортної пригоди відбулися порушення Правил дорожнього руху, органом досудового розслідування для встановлення істини приймались рішення про призначення ряду судових експертиз.

На думку прокурора, суд першої інстанції помилково взяв до уваги висновки судового експерта №152 від 12.04.2019, оскільки на момент проведення експертизи були не повно проведені всі слідчі дії та досліджені обставини кримінального провадження. Так, після висновку експерта слідчим були проведені слідчі експерименти з потерпілими ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , учасниками пригоди ОСОБА_6 та ОСОБА_13 .

Безпідставним вважає й посилання суду на висновок судового експерта №4039/4040/19-24 від 26.12.2019, а саме в частині винуватості водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 , оскільки експертом при написанні були допущені протиріччя і розрахунки проводились за даними, які надавалися водієм та пасажиром автомобіля Шевроле Авео з моменту початку руху автомобіля до місця зіткнення, а не з моменту, коли виникла небезпека у водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 до зіткнення.

Згідно матеріалів кримінального провадження в тому числі й протоколів слідчих експериментів за участю водія автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_6 та його пасажирів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , автомобіль Авео перед краєм головної дороги вул. Київська, не зупинявся і ніхто з них, перед виїздом на головну дорогу не дивився. Згідно свідчень ОСОБА_6 , зупинка автомобіля Шевроле Авео відбулася за 2,3 м від лінії перетину головної дороги, згідно свідчень ОСОБА_15 - 3,8 м, ОСОБА_9 - 4,35 м, що вказує на грубе порушення п.п. 16.11, 16.3 Правил дорожнього руху.

Вважає необґрунтованим твердження експерта про те, що йому не вдалося за можливе встановити відповідність дій ОСОБА_13 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, оскільки не встановлені об'єктивні ознаки застосування водієм автомобіля ВАЗ екстреного гальмування перед зіткненням транспортних засобів. Так, об'єктивними ознаками екстреного гальмування є дані в протоколі огляду місця події від 21.09.2028, де на схемі під №4 зафіксовані сліди юзу транспортного засобу довжиною 19,6 м. Також, це підтверджується показаннями водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 та його пасажирів ОСОБА_12 і ОСОБА_8 , які також підтвердили вказане під час проведення з ними слідчих експериментів.

Не належним чином, на думку прокурора, визначалася й швидкість автомобіля Шевроле Авео з початку руху й до місця зіткнення, а також момент виникнення небезпеки для водія автомобіля ВАЗ, так як експертом розрахунок проводився виходячи з часу, визначеними заїздами з ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які вони долали з моменту руху після зупинки та до зіткнення. З цього слідує, що експертом не бралися до уваги всі об'єктивні дані стосовно виникнення небезпеки у водія автомобіля Ваз, так як свідок ОСОБА_13 , його пасажири ОСОБА_12 та ОСОБА_8 вказували, що ОСОБА_13 почав гальмувати, коли передня частина автомобіля Шевроле Авео вже виїхала на головну дорогу. А в даному випадку час руху автомобіля Авео з часу виникнення небезпеки для водія Ваз і до зіткнення зменшується, в тому числі відстань автомобіля Ваз до зіткнення також. Отже, прокурор переконаний в тому, що висновки експерта ОСОБА_17 є сумнівними і потребували додаткових об'єктивних технічних досліджень.

Таким чином, висновок судового експерта № 4039/4040/19-24 від 26.12.2019 ОСОБА_17 є неповним, зроблений на підставі припущень, які не відповідають фактичним обставинам справи і не може бути покладений в основу виправдовувального вироку.

Апелянт також не погоджується з висновком суду щодо відсутності належного обґрунтування висновку експерта Сумського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф.. М. С. Бокаріуса» №127 від 04.07.2022, яким однозначно констатовано, що в діях ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1, 16.11 та дорожньому знаку 2.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки хору знаходиться у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

У даному висновку експерт лише не зміг визначити технічну можливість водія Ваз ОСОБА_13 уникнути зіткнення, у зв'язку з чим, для забезпечення об'єктивності й надійності результатів дослідження, підтвердження кожного висновку окремо для встановлення їх ідентичності чи відмінності, стороною обвинувачення було призначено вже комісійну судову експертизу, висновок якої безпідставно не був прийнятий судом до уваги.

Висновок комісійної судової експертизи є обґрунтованим та належним чином мотивованим, а тому заслуговує на увагу. Так, комісія експертів, після технічних розрахунків прийшла до однозначного висновку, що в даній дорожній обстановці дії водія Шевроле Авео ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. При цьому водій ОСОБА_13 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Шевроле Авео шляхом застосування екстреного гальмування.

Експерт ОСОБА_18 в судовому засіданні досить докладно пояснив методику дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди та розрахунок, який використовувався при дослідженні можливості уникнення ДТП. Вказав, що показання ОСОБА_13 та потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_8 повністю узгоджуються із даними слідчих експериментів, які з ними проведені. При цьому, спроможність цих показань не перевірялася експертом, а лише бралися вихідні дані для проведення розрахунків. Експертами також вивчалися всі попередні експертні дослідження.

Експерт в категоричній формі повідомив, що з урахуванням показань ОСОБА_13 та його пасажирів, дії водія ОСОБА_6 стали причиною та умовою виникнення ДТП. (п.5,6 вказаного висновку експерта). Вказав, що ОСОБА_13 виконав повністю вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху. Крім того зауважив, що незалежно від того чи швидкість автомобіля ВАЗ була на 10 км/год більша чи менша від встановленої швидкості руху - 60 км/год, водій автомобіля Ваз ОСОБА_13 не міг уникнути зіткнення.

Враховуючи, що судові експерти попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, висновки експертів Київського НДЕКЦ від 09.02.2023 та Сумського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» від 04.07.2022, на які посилалася сторона обвинувачення в судовому засіданні, ніким не оскаржені, не спростовані, суд першої інстанції не міг не приймати їх до уваги, вважаючи, що вони проведені за технічно неспроможними даними.

Оцінюючи докази, які виправдовують обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції посилається на припущення, а саме, вказує, що відповідно до слідової інформації, рухався майже прямолінійно по зустрічній полосі руху, а також, що наявність етанолу в сечі та крові ОСОБА_13 на переконання суду може впливати на реакцію останнього. Вирок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертає увагу на те, що перевищення водієм автомобілю ВАЗ ОСОБА_13 допустимої швидкості руху в населених пунктах не стало причиною та умовою виникнення дорожньо-транспортної пригоди, адже експерт ОСОБА_18 однозначно вказав, що якби швидкість автомобіля ВАЗ була 50 або 70 км/год., а автомобіль Шевроле Авео рухався за таких самих вихідних даних, то зіткнення у будь-якому разі відбулося.

Помилковими вважає також висновки суду про те, що якби водій ОСОБА_13 їхав по своїй смузі руху, то зіткнення не відбулося б, адже це є припущенням суду та повністю суперечить матеріалам провадження.

Так, відповідно до показань ОСОБА_13 , потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_19 , останні рухалися по головній дорозі по своїй смузі руху, ближче до центру дороги і в момент виникнення небезпеки, коли автомобіль Шевроле Авео перетнув лінію головної дороги, водій автомобіля ВАЗ застосував екстрене гальмування, що й призвело до частково його виїзду на зустрічну смугу. Такі дії водія відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, так як водій намагався уникнути зіткнення, в той час як частковий виїзд автомобіля ВАЗ на зустрічну смугу був спровокований діями водія автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_6 , який грубо порушив п.п. 10.1, 16.11 та знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху.

Таким чином, дорожньо-транспортна пригода не наступила б, якби водій ОСОБА_6 надав дорогу водію автомобіля Ваз під керуванням ОСОБА_13 , який рухався головною дорогою та мав перевагу в русі.

Наголошує на тому, що суд однобічно оцінив показання обвинуваченого, свідків, потерпілих та вибірково надав правову оцінку доказам, які на думку суду спростовували винуватість ОСОБА_6 . За таких обставин, вважає, що виправдовувальний вирок підлягає скасуванню з постановленням нового вироку, яким ОСОБА_6 має бути визнаний винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання в межах санкції частини статті, від відбування якого звільнений на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

В апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_12 вирок суду щодо ОСОБА_6 просять скасувати, визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання в межах санкції статті. Цивільні позови задовольнити в повному обсязі та стягнути на їх користь понесені процесуальні витрати під час перегляду вироку суду першої інстанції в апеляційному суді.

Вирок суду вважають незаконним і необґрунтованим через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення.

На переконання обох потерпілих, саме дії водія ОСОБА_6 були первинною причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди, в той час як дії водія ОСОБА_13 були вимушеними, як реакція через створення водієм ОСОБА_6 аварійної ситуації.

Аналіз наявних в матеріалах провадження доказів: протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми до нього, висновків експерта №430 від 21.11.2018, №429 від 22.11.2018, №431 від 23.11.2018, №39 від 22.12.2018, №48 від 22.12.2018, №29 від 22.12.2018, протоколів слідчих експериментів за участі водія ОСОБА_13 , потерпілих ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_9 та схем до них, висновку експерта №152 від 12 квітня 2029 року, висновку експерта №181 від 15 травня 2019 року, свідчить про те, що висновки про невідповідність дій ОСОБА_13 у висновку експерта №152 від 12 квітня 2019 року базуються виключно на показаннях зацікавлених осіб, а саме показаннях обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_9 , яка його кумою та не має до нього жодних претензій, свідка ОСОБА_15 , яка на момент розгляду справи є дружиною обвинуваченого, та які надані з метою виправдати обвинуваченого.

Один єдиний висновок експерта (№152 від 12 квітня 2019 року), за наявності значної кількості інших висновків, не може бути визнаний беззаперечним, за умови, що він ґрунтується не на всіх без виключення матеріалах кримінального провадження.

Звертає увагу на висновок експерта №181 від 15 травня 2019 року, в якому прийняті до уваги показання не тільки вищевказаних осіб, а й показання свідка ОСОБА_13 , що свідчить про більш об'єктивне дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого експерт прийшов до висновку про невідповідність дій водія ОСОБА_6 , які перебувають у причинному зв'язку з настанням події ДТП, і є умовою, що спровокувала її настання.

Вказані обставини підтверджуються і висновком експерта №287 від 07 серпня 2019 року, в якому експерт прийшов до висновку про те, що дії водія автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_6 , який не надав переваги в русі транспортному засобу, щ рухався по головній дорозі, не відповідали вимогам п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху. Невідповідність дій водія автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_6 перебувають у причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

На вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги, упереджено та безпідставно вказавши лише на необґрунтованість висновків експертиз №181 від 15.05.2-0198 та №287 від 07.08.2019, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вказані стороною обвинувачення обставини були підтверджені висновком експерта №4039/4040/19-24 від 26 грудня 2019 року, де, окрім іншого, експерт зазначив про те, що безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою дії водія автомобіля Шевроле ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 16.11, 10.1 Правил дорожнього руху.

Судом безпідставно не взято до уваги висновок експерта №127 від 04.07.2022, відповідно до якого в діях водія автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП та наслідками що наступили.

Проігнорований судом висновок експерта №21119/21120/22-52 від 09.02.2013, в якому зазначено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1, 16.11 ПДР та з технічної точки зору його дії не відповідали вказаним пунктам правил дорожнього руху. Дії водія ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, судом не взято до уваги показання потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_13 , не надано їм належно правової оцінки та не спростовано їх технічну неспроможність висновками експертів, адже саме слідчим в ході складання схем та протоколів слідчих експериментів не було задокументовано всі вихідні дані щодо розташування транспортних засобів на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, показання потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_13 в частині розвитку подій, які відбувалися до та під час дорожньо-транспортної пригоди щодо виникнення перешкоди з другорядної дороги у вигляді автомобіля Шевроле Авео, реакції водія ОСОБА_13 щодо руху керма вліво з метою уникнення зіткнення, на переконання потерпілих є цілком спроможними і мали бути враховані судом, що судом першої інстанції на порушення норм процесуального закону зроблено не було.

Судом не надано оцінки показанням свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні показала, що під'їхавши до перехрестя ОСОБА_6 подивився направо, потім наліво, а потім почав рух, після чого сталося зіткнення. Отже, водій мав бачити, що по вулиці Київській зліва наближається автомобіль. Безпідставно судом проігноровані й показання свідка ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ), яка в суді вказала, що при наближенні до перехрестя, де відбулося зіткнення, вона бачила, що по головній дорозі зліва наближається автомобіль, про що сказала водію ОСОБА_6 .

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_18 , під присягою підтвердив, що причиною маневру автомобіля ВАЗ стала перешкода у вигляді автомобіля Шевроле Авео, а також наголошував на тому, що однозначною причиною ДТП було невиконання водієм ОСОБА_22 вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху, водій якого мав дочекатися проїзду автомобіля ВАЗ, після чого виконувати маневр повороту.

Експерт ОСОБА_23 підтвердив, що причиною ДТП було невиконання вимог п. 16.11 ПДР водієм Шевроле, а водій автомобіля ВАЗ правомірно мав розраховувати на виконання водієм Шевроле вказаних норм Правил дорожнього руху. За вказаної обстановки, якщо водій автомобіля ВАЗ, під час проїзду перехрестя по головній дорозі, при наявному руху автомобіля Шевроле Авео з другорядної дороги, змінив напрямок руху, то водій Шевроле не виконав вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху.

Потерпілі вважають, що з огляду на викладене, вказані висновки експертів в сукупності з показаннями експертів під час допиту в судовому засіданні, показаннями потерпілих і свідків, підтверджують обставини того, що саме первісні дії водія ОСОБА_6 були умовою настання дорожньо-транспортної пригоди, а вторинні дії водія ОСОБА_13 були її технічною причиною. Тобто, якщо б водій ОСОБА_6 надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, то й водій ОСОБА_13 не допустив би зіткнення з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_6 .

Проте, проігнорувавши здобуті в кримінальному провадженні докази, місцевий суд допустив припущення вказавши на те, що в крові водія ОСОБА_13 були виявлені сліди етанолу, що й могло вплинути на його реакцію під час дорожньо-транспортної пригоди.

Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці вказувала на те, що керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, хоча й становить порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, однак само по собі не може виступати прямою безпосередньою причиною настання дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті. Стан сп'яніння не охоплюється об'єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК, і при призначенні покарання може враховуватися як обставина, що обтяжує покарання.

Судом першої інстанції не були досліджені питання характеру і черговості дій, які вчинили кожен з водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто, судом не було з'ясовано ступінь участі кожного водія у спричиненні злочинного наслідку. На порушення норм процесуального права, суд лише допустив упереджене оцінювання доказів, не приймаючи до уваги показання потерпілих, свідків, експертів, висновків проведених експертиз, які доводять винуватість водія ОСОБА_6 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та наявність причинного зв'язку між його діями і наслідками, що наступили внаслідок ДТП.

Просять також додатково стягнути на їх користь розмір процесуальних витрат понесених ними на правову допомогу в апеляційній інстанції по 10 000 гривень кожному, включають в себе підготовку і складання апеляційних скарг та представництво потерпілих під час перегляду вироку суду першої інстанції в апеляційному суді.

Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_11 , який підтримав подану апеляційну скаргу та скаргу потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , просив дослідити докази та надати їм належну правову оцінку, потерпілого ОСОБА_8 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та апеляційну скаргу прокурора, представника потерпілих адвоката ОСОБА_10 , який підтримав апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , а також апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , які заперечували проти поданих апеляційних скарг та просили про залишення виправдувального вироку без змін, потерпіла ОСОБА_9 підтримала сторону захисту і заперечувала проти апеляційної скарги прокурора та потерпілих, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, передопитавши потерпілих, свідків, обвинуваченого, повторно дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, у тому числі і висновки усіх судових експертиз, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги прокурора та потерпілих задовольнити.

У випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, суду необхідно встановити причинний зв'язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з'ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку.

При цьому, суд має врахувати, що виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Таким чином, для правильного застосування норми про кримінальну відповідальність особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен з водіїв.

Під час судового розгляду, суд першої інстанції цих питань не з'ясував та не встановив, залишивши без уваги ряд доказів та висновків експертів, яким не було надано належної оцінки, як про це слушно зауважено апелянтами.

Фактично, судом вибірково проаналізовано ті докази, які не дають однозначної відповіді про те, дії якого з водіїв призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди, сукупність яких доказів дала підстави для ухвалення виправдовувального вироку, а також на підставі чого суд прийшов до висновку про неналежність решти наданих стороною обвинувачення доказів, чим спростував показання потерпілих та свідка.

На думку колегії суддів, поза увагою суду були залишені докази, які беззаперечно вказують на те, що умовою та причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення двох транспортних засобів, пасажири яких отримали тілесні ушкодження.

Під час апеляційного перегляду, колегія суддів встановила, що 21 вересня 2018 року, близько 21 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки CHEVROLEN AVEO реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись проїзною частиною «другорядної дороги» вул. Пушкіна в напрямку вул. Соборна в м. Прилуки, на нерегульованому перехресті, нерівнозначних доріг, вулиць Київська - Пушкіна, ОСОБА_6 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, а саме: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п. 16.11 Правил дорожнього руху, а саме: на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, та вимоги дорожнього знаку п.2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки і її зміни.

Як наслідок, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул. Київська та вул. Пушкіна в м. Прилуки, не дав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по «головній дорозі», виїхав на вказане перехрестя, внаслідок чого, на зазначеному вище перехресті сталося зіткнення автомобіля марки ВАЗ 211040 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_13 , який рухався по «головній дорозі», проїзної частини вул. Київська в м. Прилуки в напрямку вул. Ярмаркова з автомобілем марки CHEVROLEN AVEO реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 .

Заперечуючи свою винуватість в пред'явленому обвинуваченні, ОСОБА_6 пояснював, що 21 вересня 2018 року, після того як він забрав свою дружину, то виїхав на вулицю Пушкіна, рухався в напрямку вулиці Київської. Перед виїздом на вулицю Київську він зупинився на перехресті та побачив, що зліва по відношенню до нього рухається автомобіль, але він ще дуже далеко до перехрестя, при цьому, справа перешкоди взагалі відсутні. Розуміючи, що відстань до автомобіля, який рухається по головній дорозі достатня для його проїзду без створення перешкод, він включив першу передачу і намагався переїхати перехрестя. Коли його автомобіль, вже майже перетнув полосу руху, по якій рухався автомобіль ВАЗ, то він почув, як цей автомобіль дуже швидко до нього наближається, після чого відчув удар та втратив свідомість. Наголошував на тому, що вжив всіх заходів щодо безпечного проїзду перехрестя, та якщо б водій автомобіля ВАЗ рухався з дозволеною швидкістю та не змінив напрямок руху, він би міг безпечно проїхати перехрестя, так як його автомобіль вже перетнув полосу руху автомобіля ВАЗ.

Однак, такі показання обвинуваченого є лише його версією розвитку подій та не спростовують його винуватості, не узгоджуються з висновками експертів, не звільняють його від обов'язку виконувати вимоги Правил дорожнього руху та вимоги дорожніх знаків.

ОСОБА_6 не заперечував, що бачив, що головною дорогою у своїй смузі руху рухається автомобіль з увімкненими фарами, наближається до перехрестя. При цьому, це вечірній час доби, осінь, що вказує на те, що на вулиці було темно, отже, саме обвинувачений не переконався в безпечності виконуваного маневру, належним чином не оцінив відстань автомобіля, що рухався по головній дорогі, до перехрестя. Той факт, що справа по відношенню до ОСОБА_6 не було перешкод, не надавав йому права виїжджати на перехрестя в той час, як головною дорогою, зліва по відношенню до обвинуваченого, рухався інший автомобіль, який мав перевагу у русі. Саме така самовпевненість ОСОБА_6 й стала умовою виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що 21 вересня 2018 року, близько 21 години 30 хвилин, вона їхала в автомобілі Шевроле Авео, за кермом якого перебував обвинувачений ОСОБА_6 . Вона сиділа на задньому сидінні справа, син її сидів зліва від неї. При виїзді на перехрестя вулиць водій зупинився та подивився в обидва боки чи немає транспорту.

Потерпіла зауважила, що в момент зупинки автомобіля вона бачила з лівої сторони світло фар, але воно було на дуже значній відстані від них. Після виїзду на перехрестя їх вдарив інший автомобіль, водій якого перебував в стані алкогольного сп'яніння. До ОСОБА_6 вона претензій немає, оскільки не вважає його винним в даній дорожньо-транспортній пригоді, так як швидкість автомобіля ВАЗ була дуже великою, у разі дотримання водієм допустимої швидкості, автомобіль ВАЗ міг би безпечно проїхати перехрестя.

Свідок ОСОБА_14 , яка є дружиною обвинуваченого, підтвердила, що 21 вересня 2018 року, близько 21 години 30 хвилин, вони їхали в автомобілі з ОСОБА_6 , який був за кермом, свідком ОСОБА_24 та сином свідка. Коли вони під'їхали до перехрестя вулиць Пушкіна та Київської, то зупинились і побачили, що далеко, десь в районі вулиці Котляревського, видно було світло фар автомобіля. Оскільки той автомобіль був далеко, то її чоловік переїхав перехрестя і коли вже виїхав на зустрічну смугу, то вони відчули удар в автомобіль, після чого вона втратила свідомість.

Аналізуючи показання обвинуваченого, потерпілої та свідка, колегія суддів звертає увагу та наголошує на тому, що під'їхавши до перехрестя, як водій автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_6 , так і особи, які перебували в салоні автомобіля, бачили, що головною дорогою рухається автомобіль. При цьому, надана цими учасниками оцінка відстані автомобіля ВАЗ до перехрестя є лише їх суб'єктивними судженнями, яким суд першої інстанції чомусь надав перевагу, знехтувавши встановленими фактичними даними та вимогами Правил дорожнього руху, залишивши поза увагою, що це темна пора доби, коли відстань предметів здається більшою ніж є насправді, а автомобіль ВАЗ не просто розташовувався на певний відстані, а перебував у русі.

Більш того, показання потерпілої ОСОБА_9 про те, що вона перебуваючи на задньому пасажирському сидінні з правого боку, бачила світло фар автомобіля, який рухався головною дорогою, вказують на те, що не на такій вже й далекій відстані від перехрестя перебував автомобіль ВАЗ, як намагається переконати сторона захисту та як припустив суд, а також ставить під сумнів показання водія автомобіля Шевроле Авео про те, що він зупинився перед перехрестям, адже у такому разі пасажиру заднього сидіння автомобіля, який сидів з правого боку наврядчи могло бути видно дорожнє полотно головної дороги.

Такі показання потерпілої вказують на те, що ОСОБА_6 значно виїхав за межі перехрестя на головну дорогу та зупинився на незначний проміжок часу, тобто не мав реальної можливості оцінити швидкість водія, який рухався головною дорогою та його відстань до перехрестя.

Оцінку тому, чи встигне проїхати перехрестя, мав надати саме ОСОБА_6 , як водій автомобіля, а не пасажири цього транспортного засобу. За наслідками встановлено, що ОСОБА_6 не зміг надати правильну оцінку ситуації, яка склалася на дорозі, тим самим він не надав переваги в русі водію, який рухався головною дорогою та у своїй смузі руху.

Потерпілий ОСОБА_8 в апеляційному суді пояснював, що він та потерпілий ОСОБА_12 їхали в автомобілі, яким керував ОСОБА_25 . Він перебував на передньому пасажирському сидінні. Коли вони доїхали до зупинки по вулиці Київській, то поблизу магазину «Квартал» він побачив попереду світло фар автомобіля та відразу ж відчув гальмування автомобіля, в якому він перебував, а також удар. Автомобіль, від якого він бачив світло фар не гальмував, а увесь час їхав. Швидкість автомобіля ВАЗ 2110, в якому вони їхали, становила 50-60 км/годину. Зауважив, що всі показання, які він надавав під час досудового розслідування, є правдивими.

Потерпілий ОСОБА_12 в апеляційний суд не прибув подав заяву про розгляд справи без його участі. У судовому засіданні суду першої інстанції пояснював, що він та ОСОБА_8 у вечірній час, близько 21 - 21.30 год., їхали в автомобілі під керуванням ОСОБА_13 . Швидкість автомобіля була приблизно 45 км/год. Він сидів на задньому сидінні та дивився щось у своєму мобільному телефоні, а коли підняв очі, то побачив попереду світло фар автомобіля і через секунду сталося зіткнення. Підтримав всі показання, які надавав під час слідчого експерименту та відтворення обстановки й обставин події.

Свідок ОСОБА_13 водій автомобіля ВАЗ 2110, вказував, що 21 вересня 2018 року, близько 21 години 30 хвилин, він з товаришами рухався на автомобілі по вулиці Київській у бік с. Манжосівка. При під'їзді до перехрестя з вулицею Пушкіна він побачив автомобіль, який виїжджав справа і подумав, що водій того автомобіля надасть йому перевагу у русі, адже саме він рухався головною дорогою. Але ОСОБА_6 цього не зробив. На виконання вимог Правил дорожнього руху він застосував екстрене гальмування, але уникнути зіткнення не встиг. На слідчому експерименті він вказував місце, де він знаходився і де знаходився інший автомобіль. Автомобіль не зупинявся і він його побачив, коли корпус автомобіля вже виїхав на проїздну частину дороги. Рухався він зі швидкістю, яка вказана в протоколі слідчого експерименту.

Під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21 вересня 2018 року встановлено, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась на перехресті вулиць Київська та Пушкіна в м. Прилуки, на транспортному засобі №1 (автомобіль ВАЗ) розбитий передній бампер, деформовано капот, розбите лобове скло, праве заднє і праве переднє колесо спущене. На транспортному засобі №2 (автомобіль Шевроле Авео) деформовані ліві водійські і пасажирські двері, крило ліве переднє, колеса в нормі. На місці ДТП наявні сліди контакту з бетонною огорожею узбіччя. Стрілка спідометру знаходиться на позначці 100 км/год. Автомобілі Ваз 211040 реєстраційний номер НОМЕР_2 та Шевроле Авео реєстраційний номер НОМЕР_1 поміщено до Прилуцького відділу поліції(том 1 а.п.169-177)

На схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної відображено місце знаходження автомобілів ВАЗ 211040 реєстраційний номер НОМЕР_2 та Шевроле Авео реєстраційний номер НОМЕР_1 , плями рідини, сліди юзу -19,6м, слід юзу і тертя на відстані 8,8 метрів від правого краю проїзної частини по ходу руху автомобіля ВАЗ. Визначено, що ширина проїзної частини становить 12 м. (том 1 а.с. 169-177, 178)

Відповідно до висновку Чернігівського НДЕКЦ МВС України №430 від 21.11.2018, визначено, що на момент експертного огляду система рульового керування автомобіля Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилась у відмовному стані через несправності у вигляді зламу бачка гідропідсилювача рульового механізму у місці з'єднання зі шлангом гідромагістралі, розгерметизації гідромагістралі підсилювача рульового механізму, несправності ходової системи у вигляді зміщення стійки переднього лівого колеса з конструкційного місця кріплення та зламу поворотного кулака в місці кріплення зі стійкою колеса, що в свою чергу призвело до зламу лівої передньої рульової тяги.

На момент експертного огляду гальмівна система автомобіля Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилась у відмовному стані через несправність у вигляді відокремлення бачка живлення головного гальмівного циліндра, що в свою чергу призвело до витоку гальмівної рідини та розгерметизації гальмівної системи.

Дані несправності мають аварійний характер та виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди (том 1 а.п.179-185).

Висновком експерта ЧернігівськогоНДЕКЦ МВС України №429 від 22.11.2018, визначено, що на момент експертного огляду система рульового керування автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилась у відмовному стані через несправності у вигляді деформації рульового колеса та деформації лівої рульової тяги.

На момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилась у відмовному стані через несправність у вигляді відокремлення бачка живлення головного гальмівного циліндра, що в свою чергу призвело до витоку з бачка гальмівної рідини та розгерметизації гальмівної системи.

Дані несправності мають аварійний характер та виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди (том 1 а.п.186-192).

Експертом Чернігівського НДЕКЦ МВС України (висновок №431 від 23.11.2018) на підставі проведеного дослідження було встановлено, що за умови, якщо слід юзу довжиною 19,6 м (позначка «4» на схемі), залишений лівими колесами або переднім лівим колесом автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , слід юзу довжиною 10 м (позначка «4» на схемі) залишений переднім правим колесом автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , слід юзу і тертя (позначка «5» на схемі) залишений деформованими елементами підвіски та лівим переднім колесом автомобіля Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1 , місце первинного контакту між автомобілем ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобілем Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1 , розташоване на проїзній частині вул. Київська, в поперечному напрямку на відстані близько 8,8 м від правої (напрямок руху праворуч відносно схеми) межі проїзної частини вул. Київська та в поздовжньому (напрямок руху праворуч відносно схеми) напрямку в межах (19,6-10,7-8,1)+1,5 м, тобто 0,8+1,5 м від проекції правої (відносно схеми) межі проїзної частини вул. Пушкіна.

У момент первинного контакту кут між повздовжньою віссю автомобіля Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по відношенню до повздовжньої осі автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 дорівнював близько 77°± 5° в горизонтальній площині проти ходу умовної годинникової стрілки, що розкритий у напрямку ліворуч від поздовжньої осі автомобіля Ваз 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , при цьому правий кутовий габарит автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 розташовувався на відстані близько 285 см від заднього габариту автомобіля Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У момент первинного контакту автомобіль ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , контактував правим переднім кутовим габаритом з лівою бічною стороною в районі передньої лівої стійки кузову автомобіля Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1 на відстані близько 50+70 см від рівня опорної поверхні. В подальшому правий передній лонжерон автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , контактував з нижньою частиною передньої стійки кузову автомобіля Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1 , підсилювач переднього бамперу автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , контактував із переднім лівим колесом автомобіля Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Надалі за рахунок ексцентричного удару праворуч від центру мас автомобіля ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , останній почав розвертатись в горизонтальній площині проти ходу умовної стрілки годинника, в результаті чого автомобіль ВАЗ 211040, реєстраційний номер НОМЕР_2 , контактував правою бічною стороною, включно з панеллю правих задніх дверей, з лівою стороною автомобіля Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_3 , включно з панеллю заднього лівого крила (том 1 а.п.193-202).

Висновок експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №152 від 12.04.2019, в якому експерт ОСОБА_26 прийшов до висновку, що водію автомобіля Шевроле Авео, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 необхідно було виконувати вимоги п. 16.11. та дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, а його дії не відповідали вказаним вимогам. В свою чергу водію автомобіля ВАЗ 211040, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_13 необхідно було виконувати п. 12.4. та з технічної точки зору необхідно було діяти з врахуванням терміну «небезпека для руху», своєчасно виконувати вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, та його дії не відповідали вказаним вимогам.

Експерт зауважив, що по групі показів №1 ОСОБА_6 , групі показів №2 ОСОБА_9 , групі показів №3 ОСОБА_15 , водій автомобіля Ваз 211040 реєстраційний НОМЕР_2 ОСОБА_13 мав технічну можливість уникнути події даної ДТП, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з зупинкою автомобіля до лінії руху автомобіля Шевроле Авео і місця зіткнення, своєчасно виконуючи п. 12.3 ПДР України.

По групі показів №1 ОСОБА_6 , групі показів №2 ОСОБА_9 , групі показів №3 ОСОБА_15 , дії водія автомобіля ВАЗ 211040 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_13 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України. З технічної точки зору невідповідні дії водія ОСОБА_13 п.12.3 ПДР України перебувають у причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди, і є причиною настання ДТП.

Експертом встановлено, що швидкість автомобіля ВАЗ 211040 реєстраційний номер НОМЕР_2 перед застосуванням водієм ОСОБА_13 екстреного гальмування складала не менш 58-59 км / год (том 2 а.п.1-5).

Експертом Чернігівського НДЕКЦ МВС України №181 від 15.05.2019, не було надано відповіді на питання, про необхідність визначити наявність або відсутність технічної можливості уникнути ДТП для водія автомобіля Шевроле Авео реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 з тих підстав, що це є правовим (судово-слідчим) дослідженням, що не потребує застосування технічного (експертного) дослідження, спеціальних технічних пізнань. В зв'язку з викладеним поставлене питання не вирішувалось.

Разом з тим, експерт встановив, що дії водія автомобіля Шевроле Авео реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , який не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався головною дорогою, не відповідали вимогам п. 16.11. та дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху. Невідповідні дії водія автомобіля Шевроле Авео реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 перебувають у причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди і є умовою, що спровокували настання події даної ДТП (том 2 а.п.6-8).

Згідно з висновком експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №287 від 07.08.2019, питання про необхідність визначити наявність технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди для водія автомобіля Шевроле Авео реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , з технічної точки зору вирішити не є можливим, тому що не потребує застосування спеціальних технічних пізнань, і може бути вирішено юридичним органом самостійно.

Дії водія автомобіля Шевроле Авео реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , який не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався головною дорогою, не відповідали вимогам п.16.11 та дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху. Невідповідні дії водія автомобіля Шевроле Авео реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 перебувають у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП (том 2 а.п.9-12).

З висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №4039/4040/19-24 від 26.12.2019 вбачається, що свідчення водія автомобіля Шевроле ОСОБА_6 та пасажирів цього легковика ОСОБА_15 , ОСОБА_9 щодо поперечного розташування місця зіткнення транспортних засобів (відносно напрямку з сторони центра м. Прилуки) можуть бути технічно спроможними.

Перевірити технічну спроможність свідчень водія автомобіля Шевроле ОСОБА_6 та пасажирів цього легковика ОСОБА_15 , ОСОБА_9 щодо поздовжнього розташування місця зіткнення транспортних засобів (відносно напрямку зі сторони центра м. Прилуки) не надається за можливе із-за відсутності відомостей щодо поздовжньої координати місця зіткнення згідно свідчень цих осіб.

Перевірка технічної спроможності свідчень водія автомобіля Шевроле ОСОБА_6 та пасажирів цього легковика ОСОБА_15 , ОСОБА_9 щодо технічної можливості подолати автомобілем Шевроле відстань від моменту проміжної зупинки до місця зіткнення за певний час позбавлена рації оскільки автомобіль-демонстратор під час слідчого експерименту в присутності учасників слідчої дії та понятих фактично долав цю відстань за вказаний час.

Свідчення водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 та пасажирів цього легковика ОСОБА_8 , ОСОБА_12 щодо поперечного розташування місця зіткнення транспортних засобів (відносно напрямку зі сторони центра м. Прилуки) є технічно неспроможними.

Перевірити технічну спроможність свідчень водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 та пасажирів цього легковика ОСОБА_8 , ОСОБА_12 щодо поздовжнього розташування місця зіткнення транспортних засобів (відносно напрямку зі сторони центра м. Прилуки) не надається за можливе із-за відсутності відомостей щодо поздовжньої координати місця зіткнення згідно свідчень цих осіб.

Параметри динамічного зближення автомобілів перед зіткненням згідно показів автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 та пасажирів цього легковика ОСОБА_8 , ОСОБА_12 в цілому є технічно неспроможними, оскільки кількісні параметри такого зближення автомобілів безпосередньо перед зіткненням визначитись з використанням координат, вказаного названими вище особами місця зіткнення, а вони (координати) є технічно не спроможними.

У рамках даного дослідження не надається за можливе визначити експертним шляхом (розрахунковим методом) швидкість руху автомобілів Шевроле та Ваз перед зіткненням.

За прийнятої моделі розвитку подій на місці ДТП з метою створення безпечних умов для руху водій автомобіля Шевроле ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п.16.11, 10.1 ПДР України.

У дорожній обстановці досліджуваної моделі ДТП водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.4, 12.2 ПДР України, а з моменту виникнення небезпечної дорожньої обстановки у відповідності до вимог п.12.3 ПДР України.

За послідовності розвитку подій на місці ДТП згідно свідчень водія ОСОБА_13 його дії не суперечили вимогам п.12.2 ПДР України та не відповідали вимогам п.12.4 ПДР України. Визначити в рамках даного дослідження відповідність дій водія ОСОБА_13 вимогам п.12.3 ПДР України не надалося за можливе з підстав зазначених в дослідницькій частині експертного висновку.

Безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою дії водія автомобіля Шевроле ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.16.11, 10.1 ПДР України.

За прийнятих умов взаємного зближення транспортних засобів перед ДТП та обставин виникнення небезпеки, водій ОСОБА_13 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Шевроле під керуванням ОСОБА_6 шляхом застосуванням екстреного гальмування з моменту початку виїзду останнім на головну дорогу. За таких умов ОСОБА_13 не знаходився в аварійній обстановці і його дії є технічною причиною виникнення даної ДТП.

За обставин розвитку подій на місці ДТП згідно наданих на дослідження матеріалів справи технічна можливість відвернення зіткнення транспортних засобів у водія автомобіля Шевроле ОСОБА_6 полягає у виконанні ним вимог п.16.11, 10.1 ПДР України для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

За послідовності розвитку подій згідно свідчень водія ОСОБА_6 та пасажирів керованого ним транспортного засобу і обставин виникнення небезпечної дорожньої обстановки згідно відповіді слідчого по справі на клопотання експерта, його дії, які не відповідають вимогам п. 16.11 ПДР України є необхідними умовами виникнення події даної ДТП.

За обставин виникнення небезпечної дорожньої обстановки, згідно відповіді слідчого по справі на клопотання експерта, та параметрів взаємного зближення транспортних засобів, згідно свідчень водія ОСОБА_6 і його пасажирів, а також наближення автомобіля Ваз до місця ДТП зі швидкістю 60-70 км/год, дії водія ОСОБА_13 є технічною причиною виникнення події даної ДТП (том 2 а.п.21-41).

У судовому засіданні експерт ОСОБА_17 підтримав вищевказаний висновок та вказав, що проводив судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу за обставинами дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21 вересня 2018 року. Зауважив, що вихідні дані щодо механізму зближення транспортних засобів, повідомлені водієм ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 є технічно неспроможними, тому й перевірити відповідність дій водія ОСОБА_13 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху не представилося можливим. Крім того, вказав, що методика автотехнічних досліджень вимагає перед проведенням розрахунків перевірити вихідні дані на технічну спроможність. Також вказав, що вихідні дані вказані в слідчих експериментах не відповідають методиці їх визначення. Він пропонував слідчим надати методичну допомогу з метою правильності визначення вихідних даних, але слідчий за такою допомогою не звертався.

Висновком експерта Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №127 від 04.07.2022 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, встановлено:

1-й варіант - по показам водія автомобіля «ВАЗ-211040» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 та потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .

У даній дорожній ситуації, водій автомобіля «CHEVROLET Aveo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1, 16.11, та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху.

У даній дорожній ситуації, водій автомобіля «ВАЗ-211040» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 , повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.12.3, 12.4, Правил дорожнього руху.

З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, експерту не видається за можливе провести технічний аналіз дій водія автомобіля «ВАЗ- 211040» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 щодо відповідності чи не відповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху.

У даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «ВАЗ-211040» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 вбачаються невідповідності вимогам п.п.12.4,12.9 б ПДР України, але визначити, з технічної точки зору, чи знаходяться вони в причинному зв'язку з ДТП, експерту не видається за можливе, з причин неможливості проведення дослідження по технічно неспроможним даним.

У даній дорожній ситуації, технічна можливість для водія автомобіля «CHEVROLET Aveo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ-211040» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_13 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п.10.1, 16.11 дорожнього знаку 2.1. Правил дорожнього руху.

У даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «CHEVROLETAveo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали.

2-й варіант - по показам водія автомобіля «CHEVROLETAveo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_15 .

В даній дорожній ситуації, водій автомобіля «CHEVROLETAveo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1, 16.11, та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху.

У даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «ВАЗ-211040» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 , повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.12.3, 12.4, Правил дорожнього руху.

У даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «ВАЗ-211040» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 вбачаються невідповідності вимогам п.п.12.4, 12.9.б Правил дорожнього руху, але визначити, з технічної точки зору, чи знаходяться вони в причинному зв'язку з ДТП, експерту не видається за можливе, з причин відсутності необхідних вихідних даних щодо механізму зближення транспортних засобів до місця зіткнення.

визначалася шляхом виконання ним вимог п.п.10.1, 16.11 дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху.

У даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «CHEVROLET Aveo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали.

В об'ємі наданих на дослідження матеріалів кримінального провадження, з урахуванням зазначених вихідних даних щодо механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди по показам водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди, а також потерпілих і свідків дорожньо-транспортної пригоди, в діях водія автомобіля «CHEVROLET Aveo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали.

Поставлене питання: «Невідповідність дій вимогам ПДР України кого з учасників пригоди є умовою ДТП?» носить правовий характер, і не входить до компетенції експерта - автотехніка, тому експерту надати відповідь на поставлене питання, не видається за можливе (том 2 а.п.42-50).

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової інженерно-транспортної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №21119/21120/22-52 від 09.02.2023, у даній дорожній обстановці водій автомобіля CHEVROLET AVEO, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1, 16.11 ПДР України.

У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля CHEVROLET AVEO, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 16.11 ПДР України з технічної точки зору.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 211040 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_13 повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.4 ПДР України, а з моменту виникнення небезпеки для його руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 ПДР України.

Для оцінки дій водія автомобіля ВАЗ 211040 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_13 щодо відповідності вимогам п.12.4 ПДР України спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібно.

Оцінити дії водія автомобіля ВАЗ 211040 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_13 щодо відповідності вимогам п. 12.3 ПДР України в категоричній формі не видається за можливе.

У даній дорожній обстановці технічна можливість уникнення зіткнення з боку дій водія автомобіля CHEVROLET AVEO, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 полягала в дотриманні ним вимог п.п. 10.1, 16.11 ПДР України.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_13 з моменту виїзду автомобіля CHEVROLET AVEO, р.н. НОМЕР_1 на проїзну частину вул. Київська (на перехрещення проїзних частин), або з моменту початку руху автомобіля CHEVROLET AVEO, р.н. НОМЕР_1 до моменту зіткнення, згідно даних ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем CHEVROLET AVEO, р.н. НОМЕР_1 шляхом застосування екстреного гальмування для зупинки свого транспортного засобу до місця зіткнення при русі з дозволеною в населених пунктах швидкістю 50км/год.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_13 з моменту виїзду автомобіля CHEVROLET AVEO, р.н. НОМЕР_1 на проїзну частину вул. Київська (на перехрещення проїзних частин), або з моменту початку руху автомобіля CHEVROLET AVEO, р.н. НОМЕР_1 до моменту зіткнення, згідно даних ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 не мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем CHEVROLET AVEO, р.н. НОМЕР_1 шляхом застосування екстреного гальмування для зупинки свого транспортного засобу до місця зіткнення при русі з дозволеною в населених пунктах швидкістю 50км/год.

У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля CHEVROLET AVEO, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору.

Вирішити питання в категоричній формі щодо причинного зв'язку між діями водія автомобіля ВАЗ 211040 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_13 і виникненням даної ДТП не видається за можливе з технічної точки зору (том 2 а.п.52-56).

При аналізі вказаних вище доказів та показань усіх учасників дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів звертає увагу, що експертним шляхом не було встановлено значного перевищення швидкості руху водієм ОСОБА_13 , як про це повідомляли обвинувачений та пасажири його автомобіля, та з чим погодився суд першої інстанції, адже експертами було встановлено, що швидкість автомобіля Ваз становила близько 60 км/год, що лише на 10 км/год перевищує встановлену допустиму швидкість в межах населеного пункту та не утворює навіть складу адміністративного правопорушення. Отже, перевищення ОСОБА_13 швидкості руху на 10 км/год. не може бути визнано значним перевищенням, як на цьому наголошували обвинувачений та пасажири його автомобіля, версія яких була прийнята до уваги судом як єдина вірна.

З метою визначення того, як повинен був діяти кожен з водіїв у даній дорожній обстановці органом досудового розслідування було призначено та проведено п'ять судових інженерно-транспортних експертиз та одна комісійна, як на цьому слушно неодноразово наголошувала сторона обвинувачення. Відповідно до кожного з висновків експертів беззаперечно констатовано той факт, що водій автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до п.п. 10.1, 16.11 та знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, у даній дорожній обстановці його дії не відповідали вказаним вимогам.

Тобто, перед початком руху ОСОБА_6 необхідно було переконатися, що це буде безпечним, не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, при тому, що на перехресті нерівнозначних доріг водій, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

У кожному з висновків експерти вказували на те, що водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до п. 12. 4 та у разі виникнення небезпеки у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, але не всі експерти прийшли до однозначного висновку про те, що ОСОБА_13 не виконав вимоги п. 12. 3 Правил дорожнього руху.

Саме тому, що з боку кожного учасника дорожньо-транспортної пригоди відбулися порушення Правил дорожнього руху, органом досудового розслідування для встановлення того, чиї саме дії призвели до виникнення аварійної ситуації, призначались експертні дослідження.

Приймаючи до уваги лише висновок судової експертизи №152 від 12 квітня 2019 року, суд першої інстанції залишив поза увагою, що на час проведення даної експертизи органом досудового розслідування не був проведений увесь комплекс слідчих дій, фактично експертом були досліджені лише протокол огляду місця події та вихідні дані повідомлені водієм ОСОБА_6 та пасажирами його автомобіля, однак, не надавалась оцінка показанням водія ОСОБА_13 , показанням пасажирів його автомобіля, а також обставинам та відомостям, установленим під час проведення слідчих експериментів за участі всіх без виключення учасників даної дорожньо-транспортної пригоди.

Категоричне твердження експерта у висновку №4039/4040/19-24 від 26 грудня 2019 року, який встановив винуватість в діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 суд також не оцінив в сукупності з іншими доказами, за умови, що висновок експерта не може бути єдиним доказом винуватості та йому має бути надано оцінку в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Так, у своїх висновках та розрахунках експерт кервався даними, які надавались водієм ОСОБА_6 та пасажирами автомобіля Шевроле Авео з моменту початку руху автомобіля до місця зіткнення, але не було надано оцінки відомостям, які повідомив ОСОБА_13 та пасажири його автомобіля з моменту, коли для водія автомобіля ВАЗ виникла небезпека і до моменту зіткнення.

Визнаючи показання свідка ОСОБА_13 , потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_8 технічно не спроможними, експерт вказав на різницю в їх показаннях, яка була встановлена під час проведення слідчих експериментів, яка становила 1, 5 м, 2 м та 3, 4 м, що відрізнялося від параметрів встановлених у висновку судового експерта від 23.11.2018 №431 в частині поперечного розташування місця зіткнення по відношенню до правого краю проїзної частини головної дороги вул. Київська у м. Прилуки.

Однак, у висновку №431 від 23.11.2019 експертом не було чітко визначено місце зіткнення транспортних засобів, а лише встановлено місце первинного контакту між автомобілями ВАЗ та Шевроле Авео, розташоване на проїзній частині вул. Київська, в поперечному напрямку на відстані близько 8,8 м. від правої (напрямок руху праворуч відносно схеми) межі проїзної частини вул. Київська. Первинний контакт не є місцем зіткнення, як помилково вважає суд першої інстанції.

У пункті 4 висновку №4039/4040/19-24 від 26.12.2019 експерт вказує на те, що водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, не повинен змушувати інших учасників дорожнього руху змінювати напрямок або швидкість руху. Скористатися можливістю проїхати перехрестя водночас з транспортним засобом, що рухається по головній дорозі, водій транспортного засобу, що знаходиться на другорядній дорозі, може лише за наявності видимості головної дороги поблизу перехрестя та упевнившись у відсутності транспортних засобі, яким він повинен дати дорогу на перехресті.

Виконуючи вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху водій автомобіля Шевроле Авео повинен був у відповідності до п. 16.3 Правил дорожнього руху зупинитися перед краєм перехрещення проїзної частини і відновити рух тоді, коли цим маневром він не змусить водіїв транспортних засобів, що мають перевагу у русі, змінити свою швидкість або напрямок.

Під час досудового розслідування, в тому числі й під час проведення слідчих експериментів за участі водія автомобіля Шевроле Авео та пасажирів цього автомобіля ОСОБА_15 й ОСОБА_9 , водій ОСОБА_6 перед краєм головної дороги вул. Київська не зупинявся й ніхто з цих осіб перед виїздом на головну дорогу по сторонах не дивилися, отже, об'єктивно, вони не могли бачити перешкоду у вигляді автомобіля ВАЗ, який рухався по головній дорозі саме перед виїздом з другорядної дороги.

Беззаперечно встановлено, що зупинка автомобіля Шевроле Авео, відповідно до свідчень ОСОБА_6 , відбулася за 2,3 м від лінії перетину головної дороги, відповідно до свідчень ОСОБА_15 за 3, 8 м, свідчень ОСОБА_9 за 4, 35 м, що вказує на грубе порушення вимог п.п. 16.11, 16. 3 Правил дорожнього руху.

Вказівка експерта в пункті 5 цього висновку про неможливість встановити відповідність дій ОСОБА_13 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, оскільки не встановлені об'єктивні ознаки застосування водієм автомобіля ВАЗ екстреного гальмування перед зіткненням транспортних засобів, є безпідставною, оскільки суперечить матеріалам кримінального провадження, що вказує на неправильність таких висновків та того, що експерт не належним чином дослідив надані для проведення експертизи відомості та вихідні дані.

Зокрема, об'єктивними ознаками того, що водієм автомобіля ВАЗ було застосоване екстрене гальмування є дані, зафіксовані в протоколі огляду місця події від 21 вересня 2018 року, де на схемі під номером 4 зафіксовані сліди юзу транспортного засобу довжиною 19,6 метри. Крім того, сам водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 , пасажири його автомобіля ОСОБА_12 і ОСОБА_8 вказували на те, що ОСОБА_13 застосовував екстрене гальмування, в тому числі й під час проведення слідчих експериментів за їх участю.

Колегія суддів також погоджується з доводами сторони обвинувачення в тій частині, що у даному висновку експертом не належним чином була визначена й швидкість автомобіля Шевроле Авео за принципом з початку руху і до місця зіткнення, а також не належним чином визначався момент виникнення небезпеки для водія автомобіля ВАЗ. При вирішенні вказаних питань експерт проводив розрахунок виходячи з часу, визначеного заїздами за участю водія ОСОБА_6 , пасажирів його автомобіля ОСОБА_15 та ОСОБА_9 , який вони долали з моменту руху після зупинки та до зіткнення. Виключно з цими даними експертом визначалася віддаленість автомобіля ВАЗ з урахуванням його швидкості, яку він проїжджає за час визначений під час слідчих експериментів за участі ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 .

Таким чином, експертом не бралися до уваги всі об'єктивні дані стосовно виникнення небезпеки у водія автомобіля ВАЗ, так як свідок ОСОБА_13 , його пасажири ОСОБА_12 і ОСОБА_8 вказували, що ОСОБА_13 почав гальмувати, коли передня частина автомобіля Шевроле Авео вже виїхала на головну дорогу. З огляду на це, час руху автомобіля Шевроле Авео з часу виникнення небезпеки для водія автомобіля ВАЗ і до зіткнення зменшується, як і зменшується відстань автомобіля ВАЗ до зіткнення.

Неврахування вказаних відомостей ставить під сумнів об'єктивність висновку експерта ОСОБА_17 , що у розумінні кримінального процесуального законодавства потребувало додаткових об'єктивних технічних досліджень, які були проведені органом досудового розслідування, але, які суд першої інстанції не проаналізував та не дослідив.

При цьому, сам експерт у своєму висновку вказував, що в нього викликає серйозні сумніви методичний підхід при визначенні величини часу існування небезпеки, оскільки фіксувався загальний час руху автомобіля на другорядній дорозі від моменту відновлення руху до моменту зіткнення, а не час від моменту виникнення небезпеки (початку виїзду автомобіля Шевроле Авео на головну дорогу) до моменту зіткнення.

Суд мав проаналізувати суперечливі висновки вказаного експерта та надати їм оцінку з огляду на обставини, які були встановлені іншими експертами, в тому числі й експертами під час проведення комісійної експертизи, якими оцінювались всі без винятку встановлені у кримінальному провадженні обставини та відомості, які повідомлялись всіма учасниками даної дорожньо-транспортної пригоди. Такий суперечливий висновок не міг бути покладений в основу виправдовувального вироку, як це вирішив суд першої інстанції, адже в дослідницькій частині сам експерт допускає суперечливі тлумачення та ставить під сумнів належність вихідних даних.

Безпідставним є твердження суду першої інстанції про необґрунтованість висновку експерта Сумського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім.. засл. Проф. М. С. Бокаріуса» №127 від 04.07.2022.

Даним висновком надано беззаперечну відповідь про те, що у діях ОСОБА_6 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1. Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками що настали.

При цьому, експертом враховувались усі вихідні дані наявні у матеріалах кримінального провадження та приймались до уваги показання обох водіїв та пасажирів двох транспортних засобів. Експертом також визначено швидкість руху автомобіля ВАЗ, з урахуванням кінетичної енергії, яка була витрачена при зіткненні з автомобілем Шевроле Авео, та встановлено технічну спроможність показань водія ОСОБА_13 про те, що швидкість руху його автомобіля становила 60-70 км/год, що в свою чергу спростовує твердження ОСОБА_6 та пасажирів його автомобіля про значне перевищення швидкості ОСОБА_13 , що на їх переконання стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки експертом у висновку №127 від 04.07.2022 не було визначено технічної можливості у водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 уникнути зіткнення із автомобілем Шевроле Авео, з огляду на порушення допущені з боку обох водії, з метою визначення особи, як допустила такі порушення, які стали першочерговими у настанні дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, які наступили, стороною обвинувачення було призначено комісійну судову експертизу, висновок якої не був прийнятий судом першої інстанції до уваги з вказівкою на те, що він ґрунтується на технічно неспроможних даних та не вмотивований.

Колегія суддів не може погодитись з таким твердженням суду першої інстанції, вважає його помилковим та упередженим.

Так, після проведення технічних розрахунків комісія експертів прийшла до однозначного висновку про те, що в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Шевроле Авео, шляхом застосування екстреного гальмування.

Прослухавши технічний запис судового засідання в суді першої інстанції, колегія суддів встановила, що експерт ОСОБА_18 під час допиту досить детально пояснив методику дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди та розрахунок, який використовувався при дослідженні можливості уникнення ДТП. Експерт вказав, що показання ОСОБА_13 , потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_8 повністю узгоджуються із даними слідчих експериментів, які були проведені за їх участі. При цьому, експерт вказав, що ними не перевірялась технічна спроможність показань вказаних осіб, оскільки ними використовувалася виключно вихідні дані. Більш того, вказав на те, що ними вивчалися усі раніше проведені експертні дослідження, надавалась оцінка їх висновкам.

Експерт ОСОБА_18 зауважив, що на момент вивчення вихідних даних у них не було жодних підстав вважати, що показання водія ОСОБА_13 та потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_12 є неспроможними, їх показання були більш наближені до реальних обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Експерт підтвердив, що ОСОБА_13 повністю виконав вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху. Разом з тим вказав, що не залежно від того чи швидкість автомобіля Ваз була на 10 км/год менша чи більша від встановленої швидкості 60 км/год, водій цього транспортного засобу не міг уникнути зіткнення.

Вказані висновки №127 від 04.07.2022 та №21119/21120/22-52 від 09.02.2023 не спростовані жодним доказом, жодним доводом, жодними показаннями чи матеріалами, а тому, суд не мав обґрунтованих підстав не приймати їх до уваги, вказуючи на те, що вони проведені за технічно неспроможними даними.

На відміну від висновків експертів № 127 від 04.07.2022 № 152 від 12.04.2019, яким суд надав перевагу при прийнятті остаточного рішення щодо винуватості ОСОБА_6 , у вказаних висновках, експертами приймались до уваги показання та вихідні дані отримані від усіх без виключення учасників дорожнього руху, а не лише від ОСОБА_6 та пасажирів його автомобіля.

Більш того, припущенням суду є та обставина, що автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_13 в загальмованому стані, відповідно до слідової інформації, рухався майже прямолінійно по зустрічній полосі руху, адже вся слідові інформація виникла та могла бути зафіксована саме в результаті зіткнення двох автомобілів. При цьому, траєкторія руху автомобіля (в загальмованому стані, як указав суд першої інстанції» після зіткнення була змінена, а тому суд необґрунтовано вказав про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_13 рухався по зустрічній смузі руху.

Висновки суду про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_6 майже завершив маневр повороту та залишив смугу руху, по якій рухався автомобіль ВАЗ, що давало можливість ОСОБА_13 безперешкодно проїхати перехрестя уникнувши зіткнення, не відповідає фактичним обставинам справи, зібраним та перевіреним доказам.

Як зазначив суд першої інстанції у вироку, для доведення винуватості ОСОБА_6 у порушенні вимог п.10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху необхідно довести, що дії останнього вимусили водія автомобіля ВАЗ змінити напрямок та швидкість руху, в зв'язку з виникненням перешкоди та він не міг продовжити рух з незмінною швидкість та напрямком руху.

Саме такі обставини й були встановлені під час досудового розслідування та судового розгляду в суді першої інстанції, але вони були проігноровані судом, який зайняв упереджену однобічну позицію та взагалі не сприймав та не надав оцінку всім без виключення доказам, невмотивовано надавши перевагу одним доказам та відкинувши інші, при цьому, не навівши для цього жодних аргументів, окрім припущень.

Вказуючи про те, що якби водій ОСОБА_13 рухався у своїй смузі руху, то зіткнення не відбулося б, суд першої інстанції залишив поза увагою, що автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_13 рухався у своїй смузі руху, ближче до центру дороги, що не спростовується жодними показаннями та доказами. У момент виникнення небезпеки - коли автомобіль Шевроле Авео перетнув лінію головної дороги, водій автомобіля ВАЗ застосував екстрене гальмування, що й призвело до часткового виїзду його автомобіля на зустрічну смугу. Такі дії водія цілком відповідають положенням п. 12. 3 Правил дорожнього руху, які він виконав, намагаючись уникнути зіткнення.

Саме дії водія ОСОБА_6 , який грубо порушуючи вимоги п.п. 10.1, 16.11 та знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, виїхав з другорядної на головну дорогу, створили перешкоду для руху водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 , який рухався головною дорогою, у своїй смузі для руху, та змусили його змінити швидкість руху та напрямок руху з метою уникнути зіткнення.

При цьому, навіть якщо врахувати порушення допущені водієм автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 (перевищення допустимої швидкості руху та перебування у стані алкогольного сп'яніння), саме виїзд автомобіля Шевроле Авео з другорядної дороги на головну, не переконавшись у тому, що головною дорогою рухаються інші транспортні засоби, яким він повинен надати дорогу, стало першопричиною дорожньо-транспортної пригоди, що утворює в діях ОСОБА_6 склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з огляду на наслідки, які наступили.

З огляду на доведеність обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, необережну форму вини у вигляді злочинної самовпевненості, характер порушення правил безпеки руху, наслідки, що настали для трьох потерпілих, позитивні характеристики обвинуваченого з місця проживання, відсутність судимостей у минулому, колегія суддів вважає необхідним погодитися з вимогами апеляційної скарги прокурора та потерпілих і призначити покарання із застосуванням положень ст. ст. 75-76 КК України до основного покарання і реально для відбування додаткового покарання.

Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_8 підлягають задоволенню.

Особам, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди.

Внаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_6 правил безпеки руху потерпілий ОСОБА_12 отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, тулубу та кінцівок, закритого перелому правої променевої кістки, закритого перелому задньої губи правої вертлюгової западини, забійних ран на підборідді та на лівому передпліччі, у зв'язку з чим переніс хірургічне втручання і відповідно витрати на медичні обстеження та лікування, які згідно наданих чеків та довідок лікувальних закладів становили 13 695 грн. 49 коп. ( том1 а. с. 49-60).

З урахуванням характеру отриманих травм потерпілим, значних обмежень вести звичний спосіб життя. Тривалості лікування та відновлення, фізичних страждань, розмір моральної шкоди заявлений потерпілим на суму 30 тисяч гривень відповідає ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим та глибині його страждань та переживань у зв'язку з необхідністю лікування та втрати звичних життєвих зв'язків, а також часу необхідному для відновлення його здоров'я.

Унаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_6 правил безпеки руху потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, забою головного мозку, закритого перелому лівої плечової кістки із зміщенням уламків, закритого перелому правої стегнової кістки із зміщенням уламків, перелому шиловидного відростка правої променевої кістки, лівобічного перелому нижньої щелепи по 34 зубу, забійної рани підборіддя справа, садна та синця лівого передпліччя, синця правого стегна, у зв'язку з чим переніс хірургічне втручання і відповідно витрати на медичні обстеження та лікування, які згідно наданих чеків та довідок лікувальних закладів становили 51 748 грн. 22 коп. ( том1 а. с. 72-126).

З урахуванням характеру отриманих травм потерпілим, пов'язаних з тілесними ушкодженнями голови, переломів рук, ніг, у зв'язку з цим тривалих та суттєвих обмежень вести звичний спосіб життя. Тривалості лікування та відновлення, фізичних страждань, розмір моральної шкоди заявлений потерпілим на суму 40 тисяч гривень відповідає ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим та глибині його страждань та переживань у зв'язку з необхідністю лікування та втрати звичних життєвих зв'язків, а також часу необхідному для відновлення його здоров'я.

Процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого; такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.

Так потерпілі протягом тривалого часу отримували правничу допомогу у кримінальному провадженні від адвоката і кожен з них поніс витрати по 20 тис. гривень, а також додатково по 10 тисяч гривень кожним були понесені витрати на правничу допомогу в апеляційному суді, а тому процесуальні витрати потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_8 на отримання правової допомоги підлягають задоволенню та мають бути стягнуті з обвинуваченого ОСОБА_6 в повному обсязі за надання правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню згідно положень ст. 100 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 420, 532 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та відповідно до ст. 76 КК України покласти обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь держави 51 990 гривень 11 копійок процесуальних витрат на залучення експертів.

Цивільні позови потерпілих задовольнити.

Стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_12 13 695 грн. 49 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 30 000 грн. моральної шкоди та понесені процесуальні витрати в сумі 30 000 гривень, а всього 73 695 грн. 49 коп.

Стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 51 748 грн. 22 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 40 000 гривень моральної шкоди та понесені процесуальні витрати в сумі 30 000 гривень, а всього 121 748 грн. 22 коп.

Речові докази : автомобілі Ваз 211040 реєстраційний номер НОМЕР_2 та Шевроле Авео реєстраційний номер НОМЕР_1 , які зберігаються у Прилуцькому відділі поліції передати власникам, скасувавши накладений на них арешт згідно ухвал слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 вересня 2018 року.

Вирок набуває законної сили негайно після його проголошення й може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_27 ОСОБА_28 ОСОБА_29

Попередній документ

124457139

Наступний документ

124457141

Інформація про рішення:

№ рішення:	124457140
№ справи:	742/3209/23
Дата рішення:	16.01.2025
Дата публікації:	20.01.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Чернігівський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(09.12.2025)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	08.12.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

24.07.2023 10:00	Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
13.09.2023 10:30	Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
04.10.2023 11:00	Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
31.10.2023 09:00	Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
14.11.2023 11:00	Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
05.12.2023 11:00	Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
23.01.2024 10:00	Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
05.02.2024 14:00	Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
12.03.2024 14:00	Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
10.04.2024 10:00	Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
15.04.2024 08:30	Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
30.07.2024 10:00	Чернігівський апеляційний суд
11.10.2024 10:00	Чернігівський апеляційний суд
26.11.2024 10:00	Чернігівський апеляційний суд
16.01.2025 10:00	Чернігівський апеляційний суд