Номер провадження: 33/813/170/25
Справа № 523/15996/24
Головуючий у першій інстанції Шкуренков М.В.
Доповідач Комлева О. С.
09.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання Чеботарь А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу адвоката Чернеги Василя Миколайовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2024 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження
На вищевказану постанову суду адвокат Чернега В.М., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 21 листопада 2024 року подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Також, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що в судовому засіданні присутній не був, суд розглянув справу без участі адвоката Чернеги В.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , копію повного тексту захисник не отримував. ОСОБА_1 отримав копію постанови в «Дію» однак він перебуває на військовій службі, захищає державний кордон України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Чернега В.М., зазначив, що вказаний протокол складено незаконно, необґрунтовано та безпідставно. Працівники УПП в Одеській області не наділені повноваженнями складати протоколи за ст. 130 КУпАП стосовно військових ЗСУ, а на місці зупинки транспортного засобу працівники ВСП не були присутні, хоча ОСОБА_1 постійно просив та наполягав їх викликати.
До складання протоколу поліцейськими не зачитано ОСОБА_1 його Конституційні права передбачені ст. 268 КУпАП, у тому числі право на захист.
Після зупинки транспортного засобу поліцейськими на місці не пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння за допомогою приладу «Газоаналізатор Драгер» та у медичному закладі. Ознак алкогольного сп?яніння у ОСОБА_1 не було та про їх наявність поліцейські не повідомляли.
Направлення до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу не складалось так само як і акт огляду на стан алкогольного сп?яніння. Вказаних документів ОСОБА_1 не бачив, вони йому не надавались та підпис у них він не ставив.
Жодного разу ОСОБА_1 не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу, або проїхати з цією метою до найближчого медичного закладу.
Матеріали справи не містять зафіксованого факту зупинки транспортного засобу та керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та бойовим медиком то можливість керувати транспортними засобами на фронті може допомогти врятувати людські життя. Посвідчення водія є потребою та необхідністю в даних умовах.
Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали справи, апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 21 жовтня 2024 року без участі ОСОБА_1 чи його представника.
З апеляційною скаргою апелянт звернувся 21 листопада 2024 року.
Матеріали справи не містять докази отримання ОСОБА_1 чи його захисником копії постанови суду у визначений законодавством строк та спосіб, тому за таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи на 09 січня 2025 року був повідомлений належним чином шляхом телефонограми його захиснику - адвокату Чернегі В.М. (а.с. 62).
09 січня 2025 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду від адвоката Чернеги В.М., захисника Юзепчука М.М. надійшло клопотання про розгляд справи, призначеної на 09 січня 2025 року, без їх участі.
Положеннями ч.2 ст.268 КУпАП передбачено, що розгляд справ про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП не відноситься до категорії справ, в яких присутність особи, яка притягується до відповідальності, є обов'язковою.
Суд, вважає за необхідне розглядати справу за апеляційною скаргою адвоката Чернеги В.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 без участі ОСОБА_1 та його захисника,які були сповіщені належним чином, враховуючи короткий строк розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2024 року серії ЕПР1№131491 - 17 вересня 2024 року о 22 год 20 хвл. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «TOYOTA HILUX» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Одесі по вул. Південна дорога /Миколаївська дорога з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в спеціалізованому медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№131491 від 17 вересня 2024 року (а.с. 1);
- довідками інформаційного порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія та до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався (а.с. 4-5);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с.7);
- відеозаписом з місця події на диску (а.с. 8).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2024 рокута порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції встановлюється вимогами ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Згідно з ст.266 КУпАП, п.2 р.1 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи та відеозаписом.
Нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП.
Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей цього відеозапису вбачається, що працівники поліції, зупинили автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 .
Під час спілкування з працівниками поліції останні виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору Драгер або у медичному закладі. Від будь-якого огляду ОСОБА_1 відмовився. Після цього працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення та ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з його змістом та отримувати його копію.
Належить врахувати, що в матеріалах справи не міститься будь-яких відомостей, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 належить Збройним Силам України, а тому відповідно до вимог ст. 15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність на загальних умовах за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.
Такі відомості, поза розумним сумнівом свідчать про законність вимог працівників поліції щодо проведення стосовно ОСОБА_1 огляду на стан його алкогольного сп'яніння, що спростовує твердження апелянтащо працівники УПП в Одеській області не наділені повноваженнями складати протоколи за ст. 130 КУпАП стосовно військових ЗСУ, а на місці зупинки транспортного засобу працівники ВСП не були присутні.
Доводи апеляційної скарги адвоката Чернеги В.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 з приводу порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд вважає непереконливими, оскільки матеріали справи не містять докази звернення апелянта з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення службової перевірки або до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції, з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб'єктів, що наділені владними повноваженнями. Внаслідок цього, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
Доводи апеляційної скарги адвоката Чернеги В.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_1 не відмовлявся проходити огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу, або проїхати з цією метою до найближчого медичного закладу апеляційний суд вважає необґрунтованими оскільки формальне висловлення водієм згоди на проходження огляду, без вчинення ним всіх передбачених законом необхідних дій, не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги адвоката Чернеги В.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять зафіксованого факту зупинки транспортного засобу та керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає необґрунтованими оскільки з відеозапису (ID 474743) вбачається, що в діалозі ОСОБА_1 , який сидів в автомобілі на узбіччі дороги з увімкненим двигуном, з поліцейськими встановлено, що ОСОБА_1 проїхав на перехресті на заборонене червоне світло світлофора та визнав порушення і вибачився та взагалі факту керування транспортним засобом не заперечував, показав поліцейським водійське посвідчення та інші необхідні документи.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає застосування альтернативного стягнення, оскільки вказана норма закону передбачає одночасне накладення штрафу та позбавленням водія права керування транспортними засобами.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Отже, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Клопотання адвоката Чернеги Василя Миколайовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити адвокату Чернегі Василю Миколайовичу, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Чернеги Василя Миколайовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Повний текст постанови складено 16 січня 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева