16.01.25
22-ц/812/34/25
Провадження № 22-ц/812/34/25 Суддя першої інстанції Чернявська Я.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
14 січня 2025 року м. Миколаїв Справа № 488/325/22
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Колосовій О.М.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_2 , на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Чернявської Я.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
28 січня 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Позов обґрунтовував тим, що 26 вересня 2003 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб.
Від шлюбу мають неповнолітню дитину, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти було придбано 1/3 частка чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
За сумісною домовленістю право власності на цю частку квартири було оформлено на ім'я відповідачки, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року.
Власником інших 2/3 частин вказаної квартири є їхній неповнолітній син, ОСОБА_5 , 2006 року народження.
Крім того сторони придбали легковий автомобіль TOYOTA PRADO, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником вказаного автомобіля зазначено ОСОБА_1 .
Угоди з відповідачкою про добровільний поділ спільного майна подружжя не досягнуто.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на 1/6 частку зазначеної квартири. Визнати легковий автомобіль TOYOTA PRADO, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на частку зазначеного автомобіля.
30 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що з 03 березня 2001 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3
26 вересня 2003 року між сторонами зареєстрований шлюб.
Шлюб між сторонами розірваний рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2022 року.
У період проживання однієї сім'єю без реєстрації шлюбу та знаходження у зареєстрованому шлюбі подружжям за спільні кошти в інтересах сім'ї придбано таке нерухоме та рухоме майно:
- 02 грудня 2002 року за договором купівлі-продажу придбана квартира АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано за ОСОБА_3 ;
- 05 квітня 2011 року придбаний транспортний засіб марки Toyota Prado, рік випуску 2007, VІNJTEBU25J075084937, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності зареєстровано за ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 не вважає, що квартира АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя, оскільки їй та її неповнолітньому сину ОСОБА_6 на праві власності належали кімнати у гуртожитку за номерами 205, 206, 207, АДРЕСА_3 . Вказані кімнати отримані ними у власність у порядку приватизації державного житлового фонду. Підставою набуття права власності було свідоцтво про право власності на житло від 30 жовтня 2014 року.
10 червня 2021 року вказані кімнати у гуртожитку були продані.
Того ж дня за кошти отримані від продажу вищевказаних кімнат у гуртожитку ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_6 придбали цілу квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 є власником 1/3 частки у праві власності на квартиру, ОСОБА_6 - 2/3 часток у праві власності.
ОСОБА_1 вважає, що спірне нерухоме майно хоча і було придбано у період шлюбу проте, купівля його відбулася за кошти, отримані від продажу майна, що належало їй та її сину, а тому спірна квартира не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 . Визнати особистою власністю ОСОБА_1 1/3 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2023 року було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2024 року первісний позов задоволено частково.
Визнано 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності в 1/3 частці квартири АДРЕСА_1 , визнаною спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , по 1/6 частці за кожним.
Визнано легковий автомобіль універсал-В марки TOYOTA, модель PRADO, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя право власності на частку автомобіля універсал-В марки TOYOTA, модель PRADO, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 різницю витрат по сплаті судового збору в сумі 2 663 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 частину витрат на залучення спеціаліста для проведення оцінки майна у розмірі 650 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частку автомобіля універсал-В марки TOYOTA, модель PRADO, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , припинивши її право власності на цілу частку автомобіля.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку у праві власності на спірний транспортний засіб автомобіля марки TOYOTA, модель PRADO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнати за ОСОБА_3 право власності на цілий транспортний засіб автомобіля марки TOYOTA, модель PRADO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при постановленні судового рішення не враховані неприязні стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та неможливість спільно проживати в одному житловому приміщенні.
Судом першої інстанції визнано 1/3 частку квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та визнано легковий автомобіль універсал-В марки TOYOTA, модель PRADO, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що з 26 вересня 2003 року до 22 лютого 2022 року ОСОБА_3 і ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі., що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 26. Вересня 2003 року, виданого Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Миколаївського обласного управління юстиції, Україні та копією рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва по справі № 488/4247/21 від 20 січня 2022 року про розірвання шлюбу між сторонами.
Від шлюбу сторони мають дитину - сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Свідоцтво про народження, видане Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, Україна 28 вересня 2006 року.
За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було придбано таке майно:
- 10 червня 2021 р. на підставі договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який діяв за згодою законних представників ОСОБА_3 і ОСОБА_1 була придбана чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить покупцям на праві спільної часткової власності, з яких 1/3 частина належить ОСОБА_1 і 2/3 частини - ОСОБА_6 .. Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Якушевою О.І. та зареєстрований у реєстрі № 655.
Крім того, 05 квітня 2011 року за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на легковий автомобіль універсал-В марки TOYOTA, модель PRADO, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . З названого Свідоцтва вбачається, що ОСОБА_3 має право на користування вказаним автомобілем на підставі довіреності від 05 квітня 2011 року.
14 травня 2008 року ОСОБА_3 була написана заява на ім'я генерального директора ТОВ «МГЗ» з проханням надати йому та його родині у складі: дружини ОСОБА_1 і сина ОСОБА_6 для реєстрації та проживання кімнати у гуртожитку за № № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 по АДРЕСА_5 .
Подружжям ОСОБА_8 була також написана заява до Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради про передачу їм у приватну спільну часткову власність вказаних кімнат у гуртожитку.
На підставі розпоряджень органу приватизації від 30 жовтня 2014 року за № 1857 та за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 вирішено передати кімнати № № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 у спільну часткову власність по 1/2 частці ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .
З заяви ОСОБА_3 від 01 жовтня 2014 року вбачається, що останній надав свою згоду на приватизацію кімнат за № № 205, АДРЕСА_6 , 207, 208, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , по 1/2 частці на ім'я його дружини - ОСОБА_1 та сина - ОСОБА_6 , 2006 року народження, без його участі, так як він не є громадянином України і тому на нього, згідно з статтею 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», цей Закон не поширюється. Правові наслідки приватизації йому відомі та зрозумілі.
Вказана заява посвідчена 01 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дубровою Т.І. та зареєстрована в реєстрі за № 846.
30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради було видане Свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_8 , яким останнім виділено на праві спільної часткової власності житлові приміщення у гуртожитку, приватизовані згідно із Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», на кімнати № № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 .
10 червня 2021 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , який діяв за згодою свого батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_1 , як продавцями та ОСОБА_9 як покупцем, укладений договір купівлі-продажу кімнат у гуртожитку за АДРЕСА_7 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 .
В той же день, 10 червня 2021 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , який діяв за згодою свого батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_1 , був укладений договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , згідно з яким відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) разом із неповнолітнім сином, ОСОБА_6 , придбали у спільну часткову власність, у розмірі часток 1/3 та 2/3 відповідно, спірну чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Якушевою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 655.
З пункту 5 вказаного Договору вбачається, що сторонам договору було роз'яснено зміст статей Сімейного кодексу України. Покупка 1/3 частки квартири вчинюється покупцем ОСОБА_1 в період зареєстрованого шлюбу разом із її чоловіком ОСОБА_3 .. Тобто, купується 1/3 частка квартира у період перебування в зареєстрованому шлюбі і за спільні сумісні кошти. Тому цей договір купівлі-продажу укладається покупцем ОСОБА_1 в інтересах її сім'ї та на умовах, які вона попередньо обговорила із своїм чоловіком - ОСОБА_3 .. Вони вважають, що умови цього договору купівлі-продажу вигідні для них і укладання цього договору відповідає їх спільному волевиявленню, про що свідчить письмова заява про згоду від чоловіка покупця, яка отримана нотаріусом 10 червня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 654 у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлені судом про час, дату і місце розгляду справи належним чином.
09 січня 2025 року через канцелярію апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла представниця адвокатка Павленко Н.М. та ОСОБА_1 , інтереси якої представляла представниця адвокатка Сидоренко Т.В. про затвердження мирової угоди, а також мирова угода в новій редакції, складена сторонами 08 січня 2025 року, яку вони просили затвердити та розглянути це питання без участі сторін та їх представників. З урахуванням того, що учасники справи повторно не з'являються в судове засідання та повторно просять розглянути справу без їх участі, колегія суддів апеляційного суду розглянула питання про затвердження мирової угоди без участі учасників справи.
Мирова угода мотивована тим, що сторони та їх представниці спільно обговорили обставини справи та врахувавши, що взаємні домовленості і поступки сторін є найбільш доцільним способом вирішення спору, дійшли спільної згоди про врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди. Наслідки закриття провадження у справі їм відомі.
Сторони ознайомлені зі змістом статей 207-208, 255-256 ЦПК України і розуміють наслідки укладення мирової угоди.
Мирова угода від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписана їх представницями адвокаткою Павленко Н.М. та відповідно адвокаткою Сидоренко Т.В., які за матеріалами справи не мають обмежень у своїх правах представників щодо підписання мирової угоди.
На підтвердження виконання домовленостей сторін, викладених у мировій угоді, сторони надали розписку від 23 грудня 2024 року, виконану рукописним текстом, за якою ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 1 000 доларів США на виконання умов мирової угоди. Копію цієї розписки просили долучити до матеріалів справи. Оскільки зазначена розписка безпосередньо свідчить про виконання домовленостей сторін, пов'язаних з укладанням мирової угоди, апеляційний суд вважає за можливе долучити копію розписки ОСОБА_3 про отримання коштів до матеріалів справи.
Перевіривши доводи заяви про затвердження мирової угоди та дослідивши проєкт мирової угоди, колегія суддів дійшла такого висновку.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої стаття 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень частин 1-4 статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Статтею 373 ЦПК України визначено, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до статті 4 якого у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Умови мирової угоди викладені у поданій до апеляційного суду спільній заяві сторін справи про затвердження мирової угоди від 08 січня 2025 року.
Зі змісту поданої до суду мирової угоди встановлено, що вона укладена з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, які стосуються виключно прав і обов'язків сторін справи.
З огляду на наведені норми процесуального права щодо укладення мирової угоди, колегія суддів вважає, що з тексту мирової угоди від 08 січня 2025 року необхідно виключити посилання сторін на відмову від первісного та зустрічних позовів, оскільки мирова угода укладається щодо прав і обов'язків стосовно предмета спору, а не вчинення процесуальних дій. Відмова від позову є процесуальною дією, відмінною від укладення мирової угоди. Такі висновки зазначені в постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 461/56/20, від 26 липня 2023 року у справі № 523/1545/22.
Інші умови мирової угоди не суперечать закону, не стосуються прав та інтересів інших осіб і не є невиконуваними.
Отже, мирова угода містить положень щодо зобов'язань врегулювання майнових вимог сторін, у зв'язку з чим може бути затверджена судом апеляційної інстанції та за своєю правовою природою є змістом волевиявлення сторін, втручатися в яке суд не має повноважень.
Встановлено, що мирову угоду подано особисто представниками сторін, які не мають обмежень у своїх правах як представники кожної із сторін на укладення мирової угоди.
Оскільки визначених статтею 207 ЦПК України підстав для відмови у затвердженні мирової угоди не встановлено, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення спільної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , від імені яких діяли їх представниці, та затвердження укладеної ними мирової угоди від 08 січня 2025 року у справі № 488/325/22 в редакції з виключенням пунктів, що стосуються процесуальних питань відмови від позовних вимог.
У зв'язку із затвердженням мирової угоди апеляційний суд відповідно до статті 373 ЦПК України визнає нечинним рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2024 року та закриває провадження у справі.
Керуючись статтями 207, 373, 381 ЦПК України, апеляційний суд
Спільну заяву ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_12 , та ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_2 , про затвердження мирової угоди в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, задовольнити частково.
Затвердити мирову угоду, укладену 08 січня 2025 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у наведеній редакції:
«Ми, адвокат Павленко Наталія Миколаївна - представник ОСОБА_3 (прож.: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_9 ), та адвокат Сидоренко Тетяна Володимирівна - представник ОСОБА_1 (прож.: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_10 ), представники сторін цивільної справи № 488/325/22, спільно зі сторонами справи обговорили обставини справи та, врахувавши, що взаємні домовленості і поступки сторін є найбільш доцільним способом вирішення даного спору, дійшли спільної згоди про врегулювання спору і уклали цю мирову угоду на наступних умовах:
1) Сторони цивільної справи визнають, що наступне рухоме та нерухоме майно придбане подружжям у період шлюбу та є спільним майном подружжя:
1/3 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
цілий транспортний засіб марки TOYOTA, модель PRADO, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 .
2) У порядку поділу спільного майна подружжя сторони справи домовилися про поділ спільного рухомого та нерухомого майна наступним чином:
ОСОБА_3 визнає, що 1/3 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_1 ;
- ОСОБА_1 визнає, що цілий транспортний засіб марки TOYOTA, модель PRADO, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 є власністю ОСОБА_3 .
3) Сторони цивільної справи визнають, що квартира АДРЕСА_2 є особистою власністю ОСОБА_3 .
4) Сторони цивільної справи домовилися, що в якості компенсації перевищення вартості рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_3 грошову суму в розмірі еквівалентному 3 000,00 (три тисячі) доларів США;
5) ОСОБА_1 виплатила ОСОБА_3 грошову суму еквіваленту 1 000,00 (одна тисяча) доларів США на момент підписання мирової угоди (підтверджується розпискою ОСОБА_3 );
ОСОБА_1 зобов'язується виплатити ОСОБА_3 грошову суму еквіваленту 2 000,00 (дві тисячі) доларів США в строк не пізніше 24 грудня 2025 року.
6) Сторони домовились про те, що судові витрати здійснені позивачем покладається на позивача, а судові витрати здійснені відповідачем покладаються на відповідача.
7) Укладаючи дану мирову угоду сторони стверджують про відсутність будь- яких інших матеріальних чи фінансових зобов'язань один перед одним.
8) Сторони уклавши дану мирову угоду вважають спір по цивільній справі № 488/325/22 врегульованим та претензій одна до одної не мають.
9) Сторони підтверджують, що умови даної мирової угоди не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
10) Угода укладена в 3-х примірниках, які мають однакову юридичну силу: по одному для позивача, відповідача та один для матеріалів цивільної справи.
13) Сторони ознайомлені зі змістом статей 207-208, 255-256 ЦПК України і вони розуміють наслідки укладення мирової угоди».
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2024 року визнати нечинним.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст ухвали складено 16 січня 2025 року.