Справа № 125/2006/24
Провадження № 33/801/107/2025
Категорія: 307
Головуючий у суді 1-ї інстанції Салдан Ю. О.
Доповідач: Медяний В. М.
16 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Медяного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Барського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
установив:
Постановою Барського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 (п'ять) діб. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок на користь держави.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити.
Одночасно з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що постанова суду першої інстанції винесена 28.10.2024 у його відсутність, копію постанови він отримав 21.11.2024 , а апеляційну скаргу подав 02.12.2024, тобто протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду першої інстанції.
У судове засідання, призначене на 16.01.2025, ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки в електронній формі смс-повідомленням згідно із поданою ним заявкою, що підтверджується довідкою про доставку смс-повідомлення.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що пропущений строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Норми КУпАП не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому КУпАП не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
З матеріалів справи вбачається, що постанова суду першої інстанції винесена 28.10.2024 у відсутність ОСОБА_1 , копію постанови він отримав 21.11.2024, а апеляційну скаргу подав 02.12.2024, тобто протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду першої інстанції.
З огляду на зазначене, наведені ОСОБА_1 в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску, суд апеляційної інстанції вважає поважними та з метою забезпечення права особи на апеляційне оскарження, вважає за необхідне поновити йому строк на апеляційне оскарження.
Щодо апеляційного перегляду справи по суті.
Згідно з вимогами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 2 статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за дії передбачені частиною 1 даної статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Отже, адміністративна відповідальність за статтею 173-2 КУпАП настає за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд виходив з того, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, підтверджується такими доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №031477 від 18.09.2024, складеного інспектором СРПП ВП №1 Жмеринського РВП Юрчаком М. В., з якого встановлено дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення. Протокол містить підпис ОСОБА_1 , зауважень до протоколу під час підписання він не висловив;
- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , за змістом яких 18.09.2024 близько 09:00 син ОСОБА_1 вживав нецензурну лайку, намагався вчинити бійку, на зауваження не реагував.
- даними проведеної оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 18.09.2023, в якій ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 раніше застосовував фізичне насильство, яке спричинило тілесні ушкодження середнього або тяжкого ступеня, його поведінка вплинула на безпеку постраждалої, кривдник має алкогольну залежність, раніше вчиняв психологічне насильство, має фінансові проблеми;
- даними термінового заборонного припису стосовно кривдника від 18.09.2024, згідно з яким інспектор СРПП ВП №1 Жмеринського РВП Матвієнко Д. Ю., виніс цей припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з скоєнням домашнього насильства 18.09.2024 стосовно ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою з бази даних поліції ІПНП «Адмінпрактика», постановою Барського районного суду Вінницької області від 05.01.2024 у справі №125/2006/23, ОСОБА_1 визнано винним у чиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Дослідивши ці та інші, наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, тобто вчинення ним домашнього насильства психологічного характеру стосовно своєї матері, а саме те, що 18.09.2024 о 09:00 год. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , виражався в її сторону нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могло бути завдано шкоду психологічному здоров'ю потерпілої.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу, оскільки документально не підтвердженні та спростовуються матеріалами справи, об'єктивними доказами вчинення ним домашнього насильства, які узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Виходячи з викладеного вище, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, встановив всі фактичні обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а тому дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.
Будь-яких переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 статті 173-2 КпАП України, апелянтом не наведено.
Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Барського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Барського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.М.Медяний