Справа № 739/2299/24
Провадження № 2/739/16/25
16 січня 2025 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Іващенко І.К.,
з участю секретаря судового засідання - Шкурат О.Г.,
участі:
представника позивача (в режимі відеоконференції) - адвоката Змієвської Т.П.,
представника відповідача - адвоката Костюченка В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новгород-Сіверський в режимі відеоконференції цивільну справу, за правилами спрощеного позовного провадження, за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
09.10.2024 року до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області надійшов позов ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором в розмірі 51452,02 грн., а також стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивує тим, що 27.05.2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2395871, який було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача , згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11600 гривень 00 копійок , строком кредитування 30 днів до 26 червня 2021 року .
27 червня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 2395871від 27.05.2021 про продовження строку позики на 30 днів, до 27.07.2021.
26 липня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору № 2395871від 27.05.2021 про продовження строку позики на 30 днів, до 25.08.2021.
29 грудня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 29/12-2021, згідно якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики , у тому числі за Договором позики № 2395871 від 27 травня 2021 року , який було укладено між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» , згідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року , у тому числі за Договором позики № 2395871 від 27 травня 2021 року, який було укладено між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 .
Відповідач отримав кошти, але своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі не виконав.
У зв'язку з наведеним, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача зазначений розмір заборгованості по кредитному договору, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 15.10.2024 позовна заява залишена без руху. Надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків.
21.10.2024 через канцелярію Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
23.10.2024 р. ухвалою судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області прийнято до свого провадження справу та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
04.12.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов визнає частково, а саме заборгованість в сумі 14911,57грн.
09.12.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, в які останній вказав на необґрунтованість позиції відповідача щодо нарахування відсотків за договором про надання фінансових послуг. Вказав що сторони договору погодили нарахування відсотків саме на суму позики, а не на залишок заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, та просила його задовольнити.
Представник відповідача позов визнали частково. Не заперечували у його задоволенні в частини розрахунку викладеному у відзиві на позов.
Заслухавши вступне слово учасників у справ, дослідивши наявні в справі матеріали суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.05.2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2395871, який було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача , згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11600 гривень 00 копійок , строком кредитування 30 днів до 26 червня 2021 року .
Згідно п. 2.4.1. проценти за користування позикою нараховуються за складною процентною ставкою на підставі фіксованого середнього розміру процентів за користування позикою відповідно додатку № 1 до договору позики, яка становить 1.99 %.
27 червня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 2395871від 27.05.2021 про продовження строку позики на 30 днів, до 27.07.2021.
26 липня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 2395871від 27.05.2021 про продовження строку позики на 30 днів, до 25.08.2021.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов'язання за зазначеним вище кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
29 грудня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 29/12-2021, згідно якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики , у тому числі за Договором позики № 2395871 від 27 травня 2021 року , який було укладено між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» , згідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року , у тому числі за Договором позики № 2395871 від 27 травня 2021 року, який було укладено між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 .
Відповідно до Реєстру боржників від 29.12.2023 до договору відступлення прав вимоги №10-03/2023/01, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2395871 від 27.05.2021 з додатками в сумі 141762,22 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 9547,24 грн.; заборгованість за відсотками 132214,98 грн. 0,00 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2395871 від 27.05.2021, з врахуванням принципу розумності і пропорційності, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, 51452,02 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 9547,24 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 41904,78 грн.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Отже, досліджені судом докази свідчать про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Так, згідно додаткових угод №1, №2 до договору №2395871 від 27.05.2021 року ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 погодили строк кредитування 90 днів та з процентною ставкою 1.99 % від суми позики за кожен день користування позикою.
Суд погоджується з наданим відповідачем розрахунком відсотків, а саме те що ТОВ «Маніфою», з яким погодився позивач, під час розрахунку не враховано що відповідач частково розрахувався на суму 2052,76 грн., що призвело до неправильного нарахування процентів за період з 28.07.2021 по 25.08.2021.
Виходячи з викладеного, взявши за основу розрахунок представника відповідача з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2395871 від 27.05.2021 р. у розмірі 14911,57 грн.
Судові витрати по справі.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При зверненні до суду ТОВ «Коллект Центр» сплачено 3028,00 грн. судового збору за подання позову.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.
Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
Встановлено, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс».
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.06.2024, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку про надання юридичної допомоги №351 від 05.07.2024, витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 05.09.2024, платіжну інструкцію №0459890000 від 12.09.2024 р. про оплату коштів згідно договору №01-07/2024 від 01.07.2024р. за надання правової допомоги у розмірі 91000,00 грн.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді.
Відповідачем не надано доказів, які підтверджують не правомірність цих витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 28,98 % (14911,57 грн. х 100 : 51452,02 грн.), то суд вважає за необхідне стягнути, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 877,51 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3767,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141,259,263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором № 2395871 від 27.05.2021р., у розмірі 14911 грн. 57 коп. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 57 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених вимог : 877,51 грн. - кошти по сплаті судового збору та 3767,40 грн. - понесені витрати на правову допомогу.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» /код ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306/.
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя І.К. Іващенко