Справа № 523/19558/24
Номер провадження 3/523/270/25
10 січня 2025 року м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Подуфалової А.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, не працевлаштованого ветерана війни - учасника бойових дій, інваліда ІІ групи внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини від повномасштабної агресії рф проти України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, -
Відповідно з наданим до суду протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №173160, 13.11.2024 року о 23:55 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом марки «Jog», біля будинку № 99 по пр-ту Князя Володимира Великого (Добровольського) в м.Одесі з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», що зафіксовано на відповідний носій інформації, а дії вказаної особи кваліфіковані за ч.2 ст.130 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 свою провину визнав частково та пояснив, що дійсно 13.11.2024 року, при викладених в протоколі обставинах, керував електросамокатом у стані алкогольного сп'яніння, проте запевняв, що керований ним електричний самокат за своїми характеристиками не є транспортним засобом, а якби він це знав, то відмовився б від його керування. Виходячи з цього, при складені протоколу про адміністративне правопорушення, ним був зроблений відповідний запис у графі пояснень. Зауважує на стан свого здоров'я, фізичні проблеми при пересуванні пішки у зв'язку з отриманим при захисті Батьківщини пораненням у 2023 році й втратою працездатності на 70%, а також на звільнення його з лав ЗСУ в жовтні 2024 року внаслідок визнання непридатним до військової служби, зі зняттям з військового обліку. Просить суворо не карати і обмежитись попередженням.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд доходить наступних висновків.
За ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В обґрунтування провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.130 КУпАП, УПП в Одеській області надало до суду матеріали, які містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №173160, складеного за ч.2 ст.130 КУпАП (а.с.1);
- роздруківку витягу комп'ютерної бази даних «Адмінпрактика» ОВС стосовно ОСОБА_1 (а.с.2);
- довідку про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.3);
- довідку про повторність вчинення адміністративного правопорушення, за якою 24.04.2024 року постановою Суворовського районного суду м.Одеси №523/5326/24 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік (а.с.4);
- направлення від 14.11.2024 на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 до КНП «ООМЦПЗ ООР» з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с.5);
- диск з відеозаписом портативних відеореєстраторів працівників поліції (а.с.6).
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, зважаючи на таке.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди використовують практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, викладених, зокрема, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.09.2011 року) та у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2018 року), Суд неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Положеннями ч. 2 ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обов'язок доведення інкримінованих певній особі обставин вчинення адміністративного правопорушення покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про такі адміністративне правопорушення, а суд при розгляді справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості і права відшуковувати докази провини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи (органу), що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Диспозиція ч.2 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення особами керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП полягає в тому, що особа повторно протягом року має обов'язково керувати саме визначеним законодавством транспортним засобом та при цьому перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що підтверджується відповідними даними огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці чи висновками за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров'я, або відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення або неналежність особи до суб'єкту адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності, а особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Оцінюючи наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №173160, суд виходить з того, що у контексті ч.1 ст.256 КпАП протокол про адміністративне правопорушення має містити: дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Проте, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, працівник УПП в процесі складання протоколу серії ЕПР1 №173160 при викладені фактичних обставин адміністративного правопорушення, не навів обов'язкової кваліфікуючої ознаки повторності протягом року вчинення вказаною особою правопорушення, у зв'язку з чим і незважаючи на наявність у матеріалах справи відповідної довідки, суд позбавлений можливості і права встановлювати чи інкримінувати означеній особі наведену обставину в суді, а також відшуковувати певну постанову у відповідних реєстрах.
Досліджуючи ж питання належності визначеного у наведеному вище протоколі про адміністративне правопорушення керованого ОСОБА_1 електричного засобу пересування (електросамоката) до транспортних засобів, суд керується зокрема приписами Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».
Так, у зазначеному законі регламентовано, що електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії, а легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
До того ж, за означеним законом, низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Таким чином, законодавцем визначено певні технічні характеристики (в залежності від потужності еклетродвигуна та конструктивної швидкості), за умов дотримання яких електричний засіб пересування (електросамокат) може бути віднесений до відповідної категорії електричних транспортних засобів.
Проте, у наведеному вище протоколі про адміністративне правопорушення та в інших наданих до суду з УПП в Одеській області матеріалах справи, не міститься будь-яких даних чи технічних характеристик електросамоката (окрім марки «Jog»), яким, за версією УПП, керував ОСОБА_1 під час досліджуваних судом подіях, зокрема в частині потужності чи швидкісних можливостей цього електричного засобу пересування, що у свою чергу не надає суду достатні підстави для віднесення означеного електросамоката до відповідної категорії визначених законодавством електричних транспортних засобів, а відтак і належності вказаної особи до суб'єкту інкримінованого правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 року по справі №489/4827/16-а зробив висновок, що протокол не може вважатись об'єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб'єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Наряду з викладеним, інші наявні у справі та наведені вище докази, зокрема відеозапис з портативних відео реєстраторів працівників поліції та направлення водія до медичного закладу для огляду на стан сп'яніння, - не можуть бути визнані судом безумовними доказами провини ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого адміністративного правопорушення і не можуть бути взятими до уваги, оскільки незважаючи на зафіксовані в них відповідні відомості і дані, зазначені докази також не підтверджують належність електросамоката марки «Jog», яким, за версією УПП, керувала вказана особа під час досліджуваних судом подіях, до визначених законодавством відповідних категорії електричних транспортних засобів.
При цьому слід зауважити, що на відтворених в порядку підготовки справи до судового розгляду справи відеозаписах з портативних відеореєстраторів працівників поліції не вбачається чітко висловленої ОСОБА_1 відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Між тим, сама по собі відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівників поліції, навіть за умови наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння та керування електричним засобом пересування (електросамокатом), не може бути безумовною підставою для притягнення останнього до відповідальності за ст.130 КУпАП, оскільки матеріалами дослідженої судом справи не доведено належність вказаної особи до суб'єкту інкримінованого їй адміністративного правопорушення та відповідність керованого ним електросамокату марки «Jog» до певної визначеної законодавством категорії електричного транспортного засобу.
Наведені обставини обумовлюють висновок суду про те, що матеріалами розглянутої справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, провина останнього не доведено та в діях вказаної особи відсутні складові ознаки наведеного правопорушення, внаслідок чого провадження у справі про притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, - підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього ж Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу або події адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.7, 130, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-284, 289 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності, передбаченої ч.2 ст.130 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Копію постанови вручити ОСОБА_1 та направити для відома до УПП в Одеській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя: В.В. Шурупов