Справа: №639/6623/24 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: №11кп/818/428/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: приведення вироку у відповідність
до вимог Закону України
09 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2024 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання в.о. начальника Державної Установи «Холодногрівська виправна колонія №18» та приведено у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужового майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX (далі - Закон) вироки Жовтневого районного суду м.Харкова від 15.05.2019 та Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 09.03.2021 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого:
-15.05.2019 Жовтневим районним судом м.Харкова за ч.1 ст.190 КК України на 2 роки обмеження волі із застосуванням ст..75 КК України з іспитовим строком на 1 рік;
-09.03.2021 Орджонікідзевським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.186, ст.71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
Постановлено на підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_7 від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 15.05.2019 за ч.1 ст.190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_7 таким, що засуджений вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 09.03.2021 за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Суд мотивував своє рішення тим, що кримінальна караність діяння за вчинення якого ОСОБА_7 було засуджено вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 15.05.2019 за ч.1 ст.190 КК України усунута, а остаточне покарання ОСОБА_7 за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 09.03.2021 було призначено на підставі ч.1 ст.71 КК України з урахуванням призначеного йому покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 15.05.2019. З урахуванням наведеного суд прийшов до переконання, що ОСОБА_7 слід вважати таким, що засуджений вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.03.2021 за ч. 2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначив, що на теперішній час за ч.2 ст.186 КК України відсутня кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення «повторність». Просить призначити йому покарання за ч.1 ст.186 КК України в межах санкції.
Засуджений ОСОБА_8 , будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надав, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проводився за відсутності останнього.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частиною 2 ст.74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 грн.
Як слідує із матеріалів провадження судом першої інстанції встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 15.05.2019 ОСОБА_7 засуджений за ч.1 ст.190 КК України на 2 роки обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік (09.01.2019 заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство) вартістю 1493 грн.).
Крім того, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.03.2021 ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 15.05.2019, до покарання, призначеного за цим вироком, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання - 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
З огляду на викладене, заволодіння ОСОБА_7 09.01.2019 чужим майном шляхом обману (шахрайство) на суму 1493 грн., за яке його було засуджено вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.05.2019 за ч.1 ст.190 КК України, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість цього майна не перевищує граничну суму, за яку передбачено кримінальну відповідальність (2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян).
У зв'язку з цим, оскільки кримінальна караність діяння, за яке ОСОБА_7 було засуджено, усунута, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про звільнення ОСОБА_7 від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 15.05.2019 за ч.1 ст.190 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ч.2 ст.74 КК України.
Оскільки остаточне покарання ОСОБА_7 за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 09.03.2021 було призначено з урахуванням покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 15.05.2019, від якого він звільняється через усунення караності діяння, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що ОСОБА_7 слід вважати таким, що засуджений вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.03.2021 за ч.2 ст.186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.
Що стосується доводів засудженого про відсутність на теперішній час кваліфікуючої ознаки «повторність» для кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, то вони є обґрунтованими.
Проте, згідно роз'ясненням, викладеним у листі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (вих. № 809/0/158-24 від 04.11.2024), на стадії виконання вироку суд, відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України, має право вирішувати питання про звільнення від покарання у зв'язку з набранням чинності Законом № 3886-ІХ та про пом'якшення покарання шляхом визначення після застосування цього Закону розміру покарання, яке необхідно відбувати засудженому, якщо вирок стосується сукупності злочинів чи сукупності вироків.
З огляду на це, суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції на стадії виконання вироку не мають можливості перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч.2 ст.186 КК України на ч.1 ст.186 КК України за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 09.03.2021.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити засудженому, що він має право на підставі ч.5 ст.459 КПК України звернутися до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова з клопотанням про перегляд вироку від 09.03.2021 за нововиявленими обставинами.
З огляду на наведене, підстави для зміни чи скасування ухвали суду, за доводами апеляційної скарги засудженого - відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: