Справа № 554/9724/17 Номер провадження 22-ц/814/532/25Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
15 січня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2024 року, ухвалене суддею Гольник Л.В., повний текст рішення складено - 13 вересня 2024 року
та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2024 року, ухвалене суддею Гольник Л.В., повний текст рішення складено - 23 вересня 2024 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
05.12.2017 ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №530 к-ф від 20.05.2008 всього у розмірі 88 428,81 грн, з яких: - заборгованість по сплаті процентів прострочена - 40 338,00 грн, - заборгованість по пені - 48 090,81 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.05.2008 між ПАТ АБ «Укразгабанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №530 к-ф про надання споживчого кредиту у розмірі 120 000 грн на строк з 20.05.2008 по 19.05.2020. ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, а тому банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. 24.11.2010 Київським районним судом м. Полтави у справі №2-1492/10 ухвалено заочне рішення, яким в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором №530 к-ф від 20.05.2008, що укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , у розмірі 157 290,78 грн, судового збору 1 700 грн, витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 120 грн - звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 530 к-ф без оформлення заставної від 20.05.2008, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 м2, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на житло від 12.12.1996 та зареєстрованого КП ПБТІ «Інвентаризатор» 12.12.1996, записано в книзі 136, номер запису 8026, реєстраційний номер 23071636. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.03.2012 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по кредитному договору №530 к-ф від 20.05.2008 у розмірі 157 290,78 грн. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, а також прострочила сплату процентів за користування кредитом. Станом на 16.11.2017 заборгованість по процентам прострочена становить 40 338 грн. Крім того, ОСОБА_1 нараховано пеню у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки. Загальна сума пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом складає - 48 090,81 грн, з яких: - пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 4 779,68 грн, - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 43 311,13 грн.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15.02.2018 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №530 к-ф від 20.05.2008 в сумі 88 428,81 грн, з яких: - заборгованість по сплаті процентів прострочена 40 338 грн, - заборгованість по пені 48 090,81 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір в сумі 1600 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.05.2024 поновлено строк на звернення до суду із заявою про скасування заочного рішення. Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мирка Романа Олексійовича про перегляд заочного рішення - задоволено. Скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 15.02.2018, ухвалене у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2024 року позов публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач вже скористався правом дострокового стягнення суми боргу, отже, нарахування процентів та обумовленої договором пені припинилося ухваленням рішення суду про стягнення суми боргу, тому позовні вимоги ПАТ АБ «Укгразбанк» є необґрунтованими та безпідставними.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2024 року заяву представника відповідача - адвоката Мирка Романа Олексійовича про розподіл судових витрат - задоволено. Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що суд при ухваленні рішення від 12.09.2024 у даній справі не вирішив питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу відповідно ст.141 ЦПК України. Враховуючи те, що позовні вимоги позивача були залишені без задоволення, а також, виходячи з принципу реальності та співмірності, а також значення для відповідача даної справи, оскільки позовні вимоги становили понад половину від суми боргу, вже стягнутого позивачем, суд дійшов висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. При цьому, суд визнав, що заперечення сторони позивача про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правовому допомогу є необґрунтованими та безпідставними.
В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ПАТ АБ «Укргазбанк», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги, що саме відповідачем долучено докази, зокрема, постанову ВДВС від 19.06.2020 ВП № 47230596 про закриття провадження у зв'язку з повним виконанням відповідачем заочного рішення у даній справі. Крім того, відповідач свідомо не надала суду інформацію про те, що з її рахунків/карток протягом тривалого часу здійснювалися списання коштів на погашення заборгованості згідно заочного рішення у даній справі, яке станом на березень 2021 було повністю примусово виконано. Отже, відповідач з часу відкриття виконавчого провадження, його примусового виконання шляхом списання коштів з банківських рахунків та закриття була обізнана про наявність вказаного судового рішення у справі. Викладене свідчить про свідоме порушення відповідачем вимог ст.ст. 43,44 ЦПК України та зловживання нею процесуальними правами щодо своїх обов'язків по сумлінному користуванню належними їй процесуальними правами та наданню суду усієї інформації щодо предмету доказування. З врахуванням вказаного вважає, що ОСОБА_1 не вказала достатніх підстав для поновлення строку для оскарження заочного рішення, яке було ухвалено судом ще у 2018. Отже, оскільки відповідачем належним чином не доведено, що нею було пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення без поважних причин, у зв'язку з чим заява про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягала. Зазначає, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, а також прострочила сплату процентів за користування кредитом. Станом на 16.11.2017 утворилася прострочена заборгованість по процентам. Таким чином, позичальником було порушено умови зобов'язання щодо строків повернення кредиту та строків сплати процентів за користування кредитом. Звернення АБ «Укргазбанк» у 2010 до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №530 к-ф від 20.05.2008 не є свідченням дострокового стягнення всієї суми заборгованості. Відповідно, суд першої інстанції у своєму рішенні не здійснив системний аналіз ст.ст. 599, 600, 604, 607 ЦК України та не врахував, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не було своєчасно виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору позики та не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, де кредитор має право на отримання від боржника процентів відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами, 3% річних та інфляційних втрат за час невиконання грошового зобов'язання. Крім того вважає, що судом першої інстанції проігноровано факти неналежного здійснення виконання ОСОБА_1 своїх грошових зобов'язань, встановлених сторонами в укладеному кредитному договорі та не своєчасного погашення кредиту, відповідно, несвоєчасного виконання рішення Київського рішення суду. З урахуванням наведеного вважає, що між сторонами станом на час звернення до суду існували правовідносини з повернення відповідачем отриманого у позивача кредиту, які позичальником не виконані, кошти, отримані у кредит, своєчасно не повернуті, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 88 428,81 грн, з яких: - заборгованість по сплаті процентів прострочена - 40 338 грн; - заборгованість по пені - 48 090,81 грн.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду ПАТ АБ «Укргазбанк», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з урахуванням прецедентної судової практики Європейського суду з прав людини, відповідної судової практики Великої Палати Верховного Суду розмір витрат на правничу допомогу 10 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд мав врахувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У відзиві на апеляційні скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Мирко Р.О. просить залишити їх без задоволення, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк»на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2024 року не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк»на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2024 року підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 20.05.2008 між ПАТ АБ «Укразгабанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №530 к-ф про надання споживчого кредиту у розмірі 120 000 грн на строк з 20.05.2008 по 19.05.2020 (а.с. 4-6).
ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, а тому банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
24.11.2010 Київським районним судом м. Полтави у справі №2-1492/10 ухвалено заочне рішення, яким в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором №530 к-ф від 20.05.2008, що укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , у розмірі 157 290,78 грн, судового збору 1 700 грн, витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 120 грн - звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №530 к-ф без оформлення заставної від 20.05.2008, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 м2, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на житло від 12.12.1996 та зареєстрованого КП ПБТІ «Інвентаризатор» 12.12.1996, записано в книзі 136, номер запису 8026, реєстраційний номер 23071636(а.с. 7).
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.03.2012 у справі №2-1492/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по кредитному договору №530 к-ф від 20.05.2008 року у розмірі 157 290,78 грн (а.с. 8).
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 22.01.2018 (ВП №36084344) з примусового виконання виконавчого листа №2-1492/10, виданого 19.07.2011 Київським районним судом м. Полтави на виконання вищезазначеного судового рішення, відносно ОСОБА_2 виконавче провадження було закінчено. Зокрема, постановою було встановлено: «Згідно заяви Полтавської ОД АБ «Укргазбанк» №552/823/2017 від 28.12.2017 боржником борг в сумі 159 110,78 грн погашено в повному обсязі. Виконавчий збір у сумі 15 911,08 грн та витрати виконавчого провадження стягнуто згідно платіжних доручень» (а.с. 55).
Також, постановою про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2020 (ВП №47230596) з примусового виконання виконавчого листа №2-1492/10, виданого 06.09.2012 Київським районним судом м. Полтави на виконання вищезазначеного судового рішення відносно ОСОБА_1 , виконавче провадження було закінчено у зв'язку з тим, що заборгованість за вказаним судовим рішенням погашена у повному обсязі (а.с. 54).
При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що, звертаючись у 2010 до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №530 к-ф від 20.05.2008, банк достроково стягнув усю суму заборгованості 157 290,78 грн, яка складається з: - заборгованості по кредиту - 114 166,69 грн, - заборгованості по процентам - 29536,06 грн, пені - 13588,03 грн.
Після стягнення достроково суми боргу за кредитом, з відповідача банк продовжував нараховувати проценти за прострочення сплати заборгованості за кредитом та пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу.
З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що проценти та пеню, які банк просив суд стягнути, були нараховані за період з 23.09.2010 по 16.11.2017, тобто за період після звернення до суду з первісним позовом про дострокове стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором у справі №2-1492/10.
У зв'язку з зазначеним, банк звернувся у 2017 до відповідача з позовом про стягнення станом на 16.11.2017 заборгованості за процентами у розмірі 40 338,88 грн. та заборгованості за пенею у розмірі 48 090,81 грн., з яких: - пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 4 779,68 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів - 43 311,13 грн. Загалом банк просив суд стягнути заборгованість на загальну суму 88 428,81 грн.
На підставі правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, та враховуючи те, що позивач вже скористався правом дострокового стягнення суми боргу, тому нарахування процентів та обумовленої договором пені припинилося ухваленням рішення суду про стягнення суми боргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ АБ «Укгразбанк» є необґрунтованими та безпідставними, а отже, у задоволенні позову слід відмовити.
В частині вирішення клопотання представника відповідача про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, суд першої інстанції зазначив наступне.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12.09.2024 позов ПАТ АБ «Укргазбанк»до ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
24.01.2024 між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Мирком Р.О. укладено договір про надання правової допомоги №24/01.
Згідно звіту про роботу адвоката над завданням клієнта станом на 16.09.2024 надано опис виконаної роботи, витрачений час та суму за виконану роботу.
Відповідач сплатила за послуги надання правової допомоги 10 000 грн, що підтверджується актом приймання передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №24/01 від 24.01.2024.
Враховуючи те, що суд при ухваленні рішення від 12.09.2024 року у даній справі не вирішив питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу відповідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позовні вимоги позивача були залишені без задоволення, а також, виходячи з принципу реальності та співмірності, значення для відповідача даної справи, оскільки позовні вимоги становили понад половину від суми боргу, вже стягнутого позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
При цьому, суд першої інстанції визнав, що заперечення сторони позивача про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правовому допомогу, є необґрунтованими та безпідставними.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вирішенні спору по суті та не погоджується з додатковим рішенням суду щодо визначеного розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»заборгованості за кредитним договором №530 к-ф від 20.05.2008 у розмірі 88 428,81 грн, з яких: - заборгованість по сплаті процентів прострочена - 40 338,00 грн, - заборгованість по пені - 48 090,81 грн.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» визначені у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини 1 цієї статті, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Ураховуючи наведене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 у справі №14-10цс18, від 04 липня 2018 у справі №14-154цс18, від 31 жовтня 2018 у справі № 14-318цс18.
Виходячи з вище наведеного, суд першої інстанції правильно встановив, що звернувшись до суду у 2010, ПАТ АБ «Укргазбанк» скористався правом дострокового стягнення суми заборгованості за кредитним договором №530 к-ф від 20.05.2008, тому нарахування процентів та обумовленої договором пені припинилося пред'явленням вимоги до суду про стягнення суми заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що звернення ПАТ АБ «Укргазбанк» у 2010 до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №530 к-ф від 20.05.2008 не є свідченням дострокового стягнення всієї суми заборгованості, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не було своєчасно виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору позики та не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, де кредитор має право на отримання від боржника процентів відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами, 3% річних та інфляційних втрат за час невиконання грошового зобов'язання, то ці доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права.
Так, предметом даного спору є саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»заборгованості за кредитним договором №530 к-ф від 20.05.2008 у розмірі 88 428,81 грн, з яких: - заборгованість по сплаті процентів прострочена - 40 338,00 грн, - заборгованість по пені - 48 090,81 грн, а не стягнення заборгованості у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України. Вимоги про стягнення заборгованості у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України ПАТ АБ «Укргазбанк» пред'явлено не було.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»заборгованості за кредитним договором №530 к-ф від 20.05.2008 у розмірі 88 428,81 грн у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно поновлено строк подачі заяви про перегляд заочного рішення, то ці доводи не заслуговують на увагу з врахуванням наступного.
Згідно з положеннями частини першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно ч. 4 ст 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Отже, на момент ухвалення судом першої інстанції заочного рішення процесуальний закон передбачав, що заочний розгляд справи може відбуватися у випадку повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином.
Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно матеріалів справи встановлено, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.12.2017 відкрито провадження у справі і призначено справу до розгляду (а.с. 16).
Копію ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 07.12.2017 та копію позовної заяви було направлено на останню відому адресу відповідача ОСОБА_1 . Проте, поштове відправлення повернулося без вручення із зазначенням причини «за закінченням строку зберігання» (а.с. 20). Повістку про виклик до суду в судове засідання, призначене на 15.02.2018, ОСОБА_1 не отримала, конверт повернуто без вручення із зазначенням причини «за закінченням строку зберігання» (а.с. 30). Копію заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15.02.2018 направлено на останню відому адресу відповідача ОСОБА_1 . Проте, поштове відправлення повернулося без вручення із зазначенням причини «за закінченням строку зберігання» (а.с. 36). Докази отримання копії заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15.02.2018 відповідачем ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні. Згідно довідкового листа до справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Мирко Р.О. ознайомився з матеріалами справи 01.02.2024. Заяву про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15.02.2018 подано до суду 08.01.2024.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано, з дотриманням вимог чинного цивільного процесуального законодавства України поновлено строк на звернення до суду із заявою про скасування заочного рішення та скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15.02.2018.
З урахування викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12.09.2024, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та не узгоджуються з вимогам процесуального права.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, прийнятими за результатами розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мирка Р.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тобто з ухваленим додатковим рішенням, з урахуванням наступного.
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Мирко Р.О. зазначив, що ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи у розмірі 10 000 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 24.01.2024, додатковою угодою від 24.01.2024. Просив судові витрати покласти на позивача ПАТ АБ «Укргазбанк».
16.09.2024, з дотриманням вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представником ОСОБА_1 - адвокатом Мирко Р.О. подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат, понесених на професійну правову допомогу. На підтвердження понесених судових витрат на професійну правову додатково надано копію акту від 16.09.2024 прийняття-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 24.01.2024 та копію звіту роботу адвоката над завданням клієнта станом на 16.09.2024 (а.с. 114-115).
Згідно умов договору від 24.01.2024 про надання правової (правничої) допомоги сторонами визначено, що за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар), розмір, строки та порядок сплати якої буде визначено за угодою сторін в додатковій угоді чи акті приймання-передачі наданих послуг (а.с. 82-83).
Згідно умов додаткової угоди про надання правової допомоги від 24.01.2024 сторони домовилися, що гонорар адвоката за ведення справи №554/9724/17, представництво, захист інтересів клієнта в суді першої інстанції складає 10 000 грн. Оплата гонорару здійснюється клієнтом в готівковій або безготівковій формі наступним чином: 10 000 грн клієнт оплачує адвокату протягом 2 днів від дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (а.с. 81).
Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 16.09.2024, сторони договору домовились, що загальна вартість послуг за період з 24.01.2024 по 16.09.2024 складає 10 000 грн (а.с. 114).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Колегія суддів відзначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
На підставі викладеного та враховуючи, що позивачем ПАТ АБ «Укргазбанк» подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення з підстав неспівмірності вартості наданих послуг, з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з ціни/предмету заявленого позову, принципу розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів вважає, що до стягнення з позивача належить сума 5 000 грн. понесених витрат, яка визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи).
З урахуванням викладеного, додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23.09.2024 підлягає зміні, шляхом звершення розміру витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, з 10 000 грн до 5 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення суду першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2024 року - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2024 року - задовольнити частково. Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2024 року - змінити, зменшивши розмір витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу з 10 000 грн. до 5 000 грн.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 376 ч.1 п. 3381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2024 року - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2024 року - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2024 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2024 року - змінити, зменшивши розмір витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, з 10 000 грн. до 5 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 січня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов