Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/180/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
15.01.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.01.2025, якою стосовно обвинуваченого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Костромка Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості,
обвинуваченого у вчиненні ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 162, п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК України
продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 09.03.2025.
У провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувають матеріли кримінального провадження № 12018120160002045 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 162, п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.01.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 09.03.2025.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою проживання його матері ОСОБА_7 , а саме АДРЕСА_3 .
Зазначає, що доказів впливу на свідків та потерпілих не надано. Ризики є припущеннями сторони обвинувачення.
Всі потерпілі та свідки вже допитані, що свідчить про відсутність ризику впливу на них. Письмові та відеоматеріали досліджені, речові докази вилучені та перебувають в матеріалах кримінального провадження, що виключає ризик їх знищення. У судовому засіданні було оголошено перерву перед судовими дебатами.
Обвинувачений знаходиться під вартою вже шість років.
Обвинувачений належним чином виконує свої процесуальні обов'язки, вину не визнає, має намір у встановленому порядку довести свою невинуватість.
Прокурор, обвинувачений та його захисник, клопотань про участь сторін під час розгляду апеляційної скарги не заявляли, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів встановила, що районним судом дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_6 обвинувачується в умисному завданні ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.1 ст.126 КК України, у незаконному проникненні до житла особи (порушення недоторканості житла), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.1 ст.162 КК України, в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (умисному вбивстві), вчинене з особливою жорстокістю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому п.п.4 ч.2 ст. 115 КК України, в умисному легкому тілесному ушкодженні, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.1 ст. 125 КК України.
Тобто, обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, які класифікуються як невеликої тяжкості та особливо тяжкий злочини, з мірою покарання до 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі, не одружений, не працює, за місцем реєстрації не проживає, а відтак, відсутні міцні соціальні зв'язки, а тому, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 може переховуватися від суду, перешкоджаючи тим самим кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_8 і свідків, які наразі не допитані даним складом суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, тримання ОСОБА_6 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які мали місце та були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу у виді триманні під вартою, продовжують існувати на даний час та не вичерпались, у разі обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вказане не забезпечить належного виконання останнім його процесуальних обов'язків.
Сам факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції певний період часу, не свідчить безперечно про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих діянь і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих мотивів, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, колегія суддів не вбачає.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зникли та не зменшилися, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали кримінального провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Підстав для застосування судом до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені мотиви.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту з приводу того, що недоведені прокурором наявність ризиків та не надано жодних доказів на підтвердження їх існування, колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними, оскільки судом першої інстанції при постановленні ухвали правильно встановлено наявність ризиків, які продовжують існувати на даний час та не зменшились, що також підтверджується матеріалами справи.
Підтверджуючих доказів неможливості утримання обвинуваченого в СІЗО за станом здоров'я не надано.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу сторони захисту необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скарг захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.01.2025, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 09.03.2025 - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді: ( підписи )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2