Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/133/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
15.01.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.12.2024, якою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 08.02.2025 включно, з визначенням застави
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого нього скасувати, застосувавши до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт, мотивуючи тим, що ухвала суду є не мотивованою та не обґрунтованою. Так, суд першої інстанції, проігнорував відсутність доказів існування будь-яких ризиків і безпідставно погодився з необґрунтованим твердженням прокурора про наявність таких ризиків та виніс незаконну ухвалу про продовження строку запобіжного заходу.
У провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження №12022121010002246 щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.
10.12.2024 ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда щодо обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні організованою злочинною групою осіб низки епізодів особливо тяжких корисливих злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років; також обвинувачення ОСОБА_8 висунуто у вчиненні злочинів у іншому регіоні, значно віддаленому від місця їх реєстрації та проживання. Крім того ОСОБА_8 постійного місця проживання у м.Кропивницькому за місцем судового розгляду та здійснення кримінального провадження не має, офіційно не працював та не мав офіційних доходів, раніше судимі. У кримінальному провадженні не допитано низку потерпілих, свідків, не досліджено усі речові та письмові докази. Вказані обставини, які встановлені та доведені під час розгляду кримінального провадження, які обґрунтовували та обґрунтовують продовження застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою не змінилися. Таким чином, із врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, оцінюючи суворість можливого покарання обвинувачених, тяжкість та багатоепізодність висунутих обвинувачень в умисних корисливих особливо тяжких злочинах, відсутність у обвинуваченого офіційних та законних доходів, самі обвинувачення про вчинення злочинів у м. Кропивницькому у той час як останній зареєстрований та проживав у Дніпропетровській області, суд прийшов до висновків щодо існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Згідно ст. 199 КПК при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Дані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Приймаючи рішення про продовження строків тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України залишилися наявними і не зменшилися, та відповідно до вимог ст.178 КПК України також суд врахував тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також дані про особу обвинуваченого.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12022121010002246 щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.5 ст.185 КК України постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів з визначенням застави.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 на більш м'який.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З матеріалів клопотання про продовження строку тримання під вартою вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні корисливого умисного кримінального правопорушення, який відноситься до особливо тяжких, за попередньою змовою групою осіб, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став, повторно вчинив умисний злочин, в тому числі злочин проти власності.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Більш того, наведені обставини вказують на те, що ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати інших обвинувачених, свідків та потерпілих, оскільки розгляд кримінального провадження наразі триває, та вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки останній притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Тому, у разі застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (особисте зобов'язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, може переховуватись від суду.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Є не обґрунтованими також доводи захисникастосовно того, що останній має постійне місце проживання, за яким можливо застосувати домашній арешт та він не має на меті переховуватись від суду, оскільки фактичне місце проживання ОСОБА_8 є м. Нікополь Дніпропетровської області, а судовий розгляд проводиться у м. Кропивницький.
Отже, з урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочинів, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. 1,3,5 ч.1 статті 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою строком на 60 днів для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 статті 177 КПК України, які були враховані судом під час продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого, а також серйозність пред'явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 тримання під вартою, як про це просить захисник.
При цьому, колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Апеляційний суд вважає, що суд правильно врахував обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого злочину, який посягає на суспільні інтереси проти власності, а також особу обвинуваченого, та у відповідності до ст.182 КПК України визначив ОСОБА_8 як альтернативний запобіжний захід заставу на умовах та у розмірі, визначених ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда, яка достатньою мірою може гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків.
Апеляційним судом також не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , які б були безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги захисника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.12.2024 щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: