Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5474/24 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
16 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №285/5474/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Мозгового В.Б. в м. Звягелі,
У жовтні ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач добровільно допомогу на утримання дитини не надає, а вона самостійно не в змозі забезпечити дитині належне утримання. Зокрема з травня 2024 року дочка має статус дитини з інвалідністю до 18 років, а тому потребує значних витрат на її утримання, лікування. Стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяє утримувати свою неповнолітню дитину.
Рішенням Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду, а саме з 25.10.2024 і до повноліття дочки.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з нього аліменти у відповідності до вимог ст. 182 СК України, в решті рішення залишити без змін. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскаржуване судове рішення ухвалено у його відсутність , копію позовної заяви він не отримував, що у свою чергу позбавило його можливості надати докази про неможливість сплачувати аліменти в сумі 3000,00 грн. Вказує, що він є інвалідом та отримує соціальну допомогу у розмірі 2361,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч.1 ст.369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , а рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03.09.2024 встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що є передбачені законом підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 .
Проте, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, суд не врахував вимог закону та всіх обставин справи, які впливають на їх розмір.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно із ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини передбачено ст. 183 СК України.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2 563, 00 грн; дітей віком від 6 до 18 років - 3 196,00 грн.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У п. 17 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо стягнення аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже у змагальному процесі саме на позивача лягає тягар доведення обґрунтованості його вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості його заперечень.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач добровільно допомогу на утримання дитини не надає, а вона самостійно не в змозі забезпечити дитині належне утримання. Стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяє утримувати свою неповнолітню дитину.
Доказів на підтвердження власних доходів позивачем суду не надано.
Згідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ від 11. 01.2024 ОСОБА_2 встановлено інвалідність третьої групи з дитинства, безтерміново. За актом ОСОБА_2 протипоказана важка фізична праця.
Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 отримує соціальну виплату нараховану Управлінням соціального захисту населення Звягельської міської ради щомісячно в сумі 2100,00 грн. А з 2 кварталу 2024 року по 3 квартал 2024 соціальну виплату щомісячно в сумі 2361,00 грн, що підтверджується і довідкою, виданою Управлінням соціального захисту населення Звягельської міської ради від 06.12.2024 за №1908.
Колегія суддів зауважує, що участь батьків в утриманні своїх дітей повинна бути рівнозначною, позивач є працездатною жінкою, відомостей про її доходів матеріали справи не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням матеріального становища відповідача, потреби дитини, а також те, що обов'язок утримувати дітей покладається рівною мірою на матір і батька, доцільно буде стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 1 700, 00 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Визначений розмір аліментів на переконання колегії суддів дозволить зберегти баланс між потребами дитини та потребами відповідача.
Такий розмір аліментів відповідатиме інтересам та потребам доньки ОСОБА_4 , буде необхідним для вирішення побутових та соціальних потреб, які виникатимуть в процесі її розвитку.
Суд першої інстанції зазначених обставин в повній мірі не врахував і дійшов помилкового висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача.
При цьому судом першої інстанції не враховано принцип рівності обов'язків батьків щодо утримання дітей.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткове задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України в частині визначення розміру стягнутих аліментів із відповідача.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2024 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 з 3 000, 00 грн щомісячно до 1 700, 00 грн, але 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді