Житомирський апеляційний суд
Справа №760/16998/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/1/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
09 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №760/16998/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 26.01.2023,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб НАБУ. яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою визнати бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання його заяви про вчинення кримінальних правопорушень, зобов'язати службових осіб НАБУ негайно внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою про вчинення відносно нього кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.14, ч.2 ст.15, ст.26, ст.27, ч.2 ст.28, ч.2, ч.3, ч.4 ст. 190, ч.3, ч.4 ст.358, ч.2 ст.364, ч.2 ст.376, ч.2 ст.384 КК України. При цьому, зазначає, що оскаржувана ухвала є упередженою, необґрунтованою, протиправною, незаконною, ухваленою на припущеннях слідчого судді, та такою, що не відповідає завданню кримінального провадження, передбаченого ст.2 КПК України. Зазначає, що в даній справі №760/16998/22 він стикається із бездіяльністю посадових осіб НАБУ та слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва, внаслідок чого захист прав потерпілих практично нівелюється. Звертає увагу, що з огляду на стадію кримінального провадження, а також беручи до уваги, що вирішуються під час розгляду зазначеного виду скарги, оцінка слідчого судді фактичних обставин є неприпустимою, більш того, в даному випадку не передбачено здійснення оцінки обґрунтованості про кримінальне правопорушення, оскільки, уповноважені органи зобов'язані лише здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення. Крім того, слідчим суддею залишено поза увагою, що ч.1 статті 214 КПК України, має імперативний припис, згідно із яким слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування, а ч.4 цієї норми КПК встановлено, що відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_6 не з'явився. В попередньому, ОСОБА_6 просив перенести судовий розгляд провадження в зв'язку з хворобою (телефонограма від 19.11.2024, т.3 а.п.36). Разом з цим, в подальшому на відповідні повідомлення про судовий розгляд провадження телефонний номер ОСОБА_6 , або не відповідав, або абонент відхиляв виклик (т.3 а.п.45, 49, 61). Крім того, апеляційним судом на адресу ОСОБА_6 було неодноразово відправлено відповідні повідомлення разом з повісткою, які надійшли до відділення Укрпошти за адресою ОСОБА_6 проте були повернуті апеляційному суду з підстав «закінчення терміну зберігання» (т.3 а.п.51-55, 65).
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (CASE OF UNION ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAINN 11681/85).
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
В свою чергу, в рішенні в справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
З урахуванням того, що судом апеляційної інстанції фактично були здійснені всі можливі процесуальні заходи щодо неодноразового виклику ОСОБА_6 в призначені судові засідання, які неодноразово переносилися у зв'язку з неявкою заявника, повторна неявка ОСОБА_6 , який звернувся зі скаргою розцінюється апеляційним судом, як втрата інтересу до предмета оскарження. Судове провадження за відсутності даних про поважність причин неявки ОСОБА_6 до апеляційного суду, тривалий час перебуває на розгляді в апеляційній інстанції. На думку апеляційного суду заявник штучно створив умови неможливості повідомлення його про час та місце вирішення поданої ним апеляційної скарги
Таким чином, в даному випадку проведення судового розгляду провадження не буде тягнути за собою порушення процесуальних прав учасника провадження - заявника ОСОБА_6 , за недотриманням останнім своїх процесуальних обов'язків, тому, апеляційний суд вважає за можливе провести судовий розгляд провадження без участі скаржника - ОСОБА_6 .
В свою чергу, прокурор в судове засідання також не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, що не є перешкодою для проведення судового розгляду провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
У відповідності до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст.7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вважає апеляційний суд, зазначених вимог кримінального процесуального законодавства слідчим суддею при розгляді скарги ОСОБА_6 було дотримано.
Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.3, ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя здійснює у порядку, передбаченому цим Кодексом, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні шляхом вирішення питань, винесених на його розгляд сторонами та віднесених до його повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Приписами ч.2 ст.214 КПК України зазначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Згідно з ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Внесення відомостей до ЄРДР урегульовано «Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженим Наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року №298.
Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
В свою чергу, в межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, прокурор або інша службова особа, дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При цьому, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Підставами вважати, що в заяві (повідомленні) містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як убачається з матеріалів провадження №760/16998/22, ОСОБА_6 звернувся зі скаргою до слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва, в порядку ст.303 КПК України, на бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. У відповідності до змісту цієї скарги, 05.11.2022 ОСОБА_6 до НАБУ надіслав заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14, ч.2 ст. 15, ст.26, ст.27, ч.2 ст.28, ч.2, ч.1. ч.4 ст.190, ч.3, ч.4 ст.358. ч.2 ст.364, ч.2 ст.376, ч.1. ч.2 ст. 384 КК України. 14.11.2022 останній дізнався, що відомості до ЄРДР за його заявою внесені не були (т.1 а.п.2-9).
Згідно пояснень представника НАБУ ОСОБА_7 від 06.01.2023 вих.№111-202/517 (т.1 а.п.26-32), вказану заяву ОСОБА_6 від 05.11.2022 було зареєстровано 07.11.2022 за №К-9705, разом з цим, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявнику слід навести конкретні відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення, що в отриманих НАБУ вищенаведених заявах відсутнє.
При цьому, за результатами апеляційної перевірки провадження №760/16998/22 встановлено і те, що фактично заява ОСОБА_6 від 05.11.2022 (т.1 а.п.4-9) про вчинення кримінальних правопорушень за своїм змістом та суттю є незгодою останнього з рішенням судді, та не є повідомленням про відповідні кримінальні правопорушення, оскільки містить інформацію, пов'язану із здійсненням судового провадження і не містить конкретних даних про вчинення вказаною особою зазначених кримінальних правопорушень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про те, що посадовими особами НАБУ не було допущено бездіяльності щодо розгляду заяви заява ОСОБА_6 від 05.11.2022 (т.1 а.п.4-9) про вчинення кримінальних правопорушень, а тому вважає, що слідчим суддею обґрунтовано відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 .
В свою чергу, в ході судового розгляду скарги слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили, що повідомлення заявника ОСОБА_6 від 05.11.2022 (т.1 а.п.4-9) про кримінальне правопорушення містить передбачені ч.5 ст.214 КПК України відомості та фактичні обставини, які могли б свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених чинним Кримінальним кодексом України.
Погоджується з таким висновком слідчого судді і суд апеляційної інстанції, оскільки, як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_6 про кримінальні правопорушення, вона не містить жодних фактичних даних та обставин, які могли б свідчити про вчинення зазначеною в повідомленні особою кримінально-караного діяння, як і не містить жодних доказів на підтвердження такого, а тому наведене не може бути підставою для скасування рішення слідчого судді.
В даному випадку, суд апеляційної інстанції бере до уваги і положення статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у відповідності до яких - суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2011 від 12 липня 2011 року).
При цьому, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права під час здійснення правосуддя не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності. У разі їх наявності, відповідні порушення усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями, зокрема, в апеляційному та касаційному порядку, а також може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Отже, оцінка судових рішень, прийнятих суддею може бути надана виключно у межах встановленого законодавством процесуального контролю.
При цьому, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 від 2008 року до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на зверненні до Європейського суду з прав людини.
У Висновку № 3 від 2002 року згаданої Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
В даному випадку, саме з метою уникнення протиправного втручання в діяльність суддів, слідчий суддя, належним чином вмотивувавши своє рішення, обґрунтовано відмовив в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 05.11.2022.
На переконання суду апеляційної інстанції, слідчий суддя під час розгляду скарги ОСОБА_6 перевірив дотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального законодавства та дійшов правильного висновку про законність невнесення відповідними посадовими особами ГПД Національного антикорупційного бюро України відомостей до ЄРДР. В свою чергу, процесуальні дії уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, в основному є відповідними вимогам КПК України.
В зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання ОСОБА_6 на те, що в заяві ним послідовно зазначені обставини вчинення кримінальних правопорушень та наведено докази на підтвердження даного факту.
Отже, істотних порушень вимог положень КПК України, які були б безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Керуючись ст.ст.404, 406, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчої судді Солом'янського районного суду м.Києва від 26.01.2023, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб НАБУ. яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :