Справа №760/602/24 2/760/5625/24
(заочне)
29 листопада 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю секретаря судового засідання Григор'єва С. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про припинення права на частку у спільному майні подружжя, визнання права власності на майно,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: припинити право власності за ОСОБА_2 на частку квартири АДРЕСА_1 та складається з двох кімнат, жилою площею 28,3 кв. м, загальною площею 42,4 кв. м; визнати за нею право власності на частку квартири АДРЕСА_1 та складається з двох кімнат, жилою площею 28,3 кв. м, загальною площею 42,4 кв. м; виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 524 523,50 грн, внесені нею на депозитний рахунок суду.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 19 липня 2013 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 червня 2022 року було розірвано. Від шлюбу сторони дітей не мають.
За час перебування у шлюбі, за спільні кошти, сторони придбали в сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2020 року, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 28 червня 2022 року в порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності за ОСОБА_1 на частину вищевказаної квартири та за ОСОБА_2 на частини зазначеної квартири.
07 грудня 2022 року було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частину квартири.
Зазначила, що відповідач є громадянином РФ. 07 березня 2022 року він виїхав з України та його місце перебування на сьогодні їй невідоме.
Між сторонами напружені та конфліктні відносини, пов'язані з повномасштабним вторгненням Росії в Україну, у зв'язку з чим, спільне володіння та користування квартирою неможливе, вони не проживають разом, не ведуть спільне господарство, не спілкуються, родинних зв'язків не підтримують. Відповідач не здійснює оплати за комунальні послуги, не утримує належне йому майно, а тягар утримання його частки переклав на позивача. При цьому, він добровільно покинув спірну квартиру, будь-яких перешкод у користуванні нею позивач не здійснювала.
Крім того, у відповідача у власності є майно, що знаходиться на території РФ, а саме - квартира АДРЕСА_2 , а також трикімнатна квартира в м. Києві, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що частка відповідача у праві спільної часткової власності є незначною, спірна квартира не може бути виділена в натурі, є неподільною річчю, тому що переобладнати її в результаті поділу на дві окремі частини є технічно неможливим, спільне володіння і користування квартирою неможливе через напружені та конфліктні відносини між сторонами, припинення право власності відповідача не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки у нього наявне інше житло, тому звернулася до суду з указаним позовом та просила його задовольнити.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 січня 2024 року вказану позовну заву було залишено без руху.
На виконання зазначеної ухвали 05 лютого 2024 року позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 09 лютого 2024 року у вказаній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
17 жовтня 2024 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, однак матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи у її відсутність, в якій зазначив, що сторона позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення поштових відправлень за місцем реєстрації та розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, про поважність причин неявки суду не повідомив. Таким чином, судом були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи. Крім того, у встановлений судом строк, не скористався своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.
Частиною першою статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи, що сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом установлено, що позивач та відповідач з 19 липня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 червня 2022 року, що набрало законної сили, було розірвано.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 28 червня 2022 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності: за ОСОБА_1 - на частину квартири АДРЕСА_1 та складається з 2 кімнат, жилою площею 28,3 кв. м, загальною площею 42,4 кв. м; за ОСОБА_2 - на частину квартири АДРЕСА_1 , та складається з 2 кімнат, жилою площею 28,3 кв. м, загальною площею 42,4 кв. м.
На підставі вказаного рішення суду 07 грудня 2022 року здійснено реєстрацію права власності на частину вищевказаної квартири за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 грудня 2022 року.
При цьому, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02 листопада 2023 року вбачається, що за ОСОБА_2 право власності на частину спірно квартири зареєстровано 09 листопада 2020 року на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2020 року.
Згідно зі звітом про незалежну оцінку ринкової вартості житлової квартири загальною площею 41,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 і є власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Естімакс», ринкова вартість об'єкта оцінки становить 1 049 047 грн без врахування ПДВ на дату оцінки - 03 листопада 2023 року.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої-другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частиною другою статті 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року в справі №6-81 цс 11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68 цс 14, від 23 листопада 2016 року у справі №6-1943 цс 16.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди повинні враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 (провадження №12-180 гс 18) зроблено висновок, що відсутність конструкції (за наявності одночасно) у статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, у пунктах 1-3).
Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї).
Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №760/8958/15-ц (провадження №61-4860 св 18) вказано, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Зважаючи на наведене суд, зазначає, що відповідно до висновку за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 03/29-23-24 від 14 лютого 2024 року неможливо поділити в натурі між співвласниками у відповідності до їх часток у праві власності (1/2 та 1/2) кватиру АДРЕСА_1 , а саме, на дві відокремлені квартири як самостійні нерухомі об'єкти, оскільки не будуть витримані приписи пункту 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, пункти 19, 20, 21ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення». Отже, спірна квартира є неподільною, оскільки при її поділі не можуть бути виконані приписи нормативних актів.
Таким чином, частка відповідача у спірній квартирі не може бути виділена в натурі, та об'єкт нерухомого майна є неподільним.
Спільне користування спірною квартирою позивачем категорично заперечується, з огляду на напружені та конфліктні відносини з відповідачем, а також невиконання останнім обов'язків щодо утримання належного йому майна, в тому числі сплати за комунальні послуги.
Так, з доданих позивачем до позову квитанцій вбачається, що саме нею оплачуються комунальні послуги, що надаються за адресою: АДРЕСА_4 .
Крім того, в ході судового розгляду, судом не встановлено обставин, що свідчать про те, що припинення права власності на частку спірної квартири завдасть істотної шкоди відповідачу.
Зокрема, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 25 листопада 2024 року відповідачу, окрім частки на спірну квартиру, на праві власності також належить трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з відповіддю Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві від 13 листопада 2023 року в ході проведення перевірки було встановлено, що громадянин ОСОБА_2 в період часу з лютого 2022 року по теперішній час стосовно вчинення протиправних дій ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , а саме щодо вчинення нею перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 до Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві не звертався.
Крім того, з відповіді Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві від 05 грудня 2023 року на адвокатський запит щодо встановлення факту проживання відповідача у спірній квартирі вбачається, що в ході відпрацювання вказаного запиту було здійснено вихід за вищевказаною адресою та поспілкувавшись з сусідами було встановлено наступне. Гр. ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 близько 10 років, повідомив, що близько двох років тому в квартирі АДРЕСА_1 проживав гр. ОСОБА_2 , але після повномасштабного вторгнення РФ він його не бачив. На даний час гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 не проживає. Гр. ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_7 разом з батьками з 2014 року, повідомив, що близько двох-трьох років тому в квартирі АДРЕСА_1 , проживав гр. ОСОБА_2 , але після повномасштабного вторгнення РФ, десь на початку березня 2022 року він його бачив останній раз. На даний час гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 не проживає.
З викладеного, вбачається, що позивач не чинить відповідачу будь-яких перешкод у користуванні спірною квартирою, який, у свою чергу, протягом тривалого часу в ній не проживає, не користується нею та не приймає участі в утриманні належного йому майна, не проявляє до нього зацікавленості, чим порушує приписи статей 319, 322 ЦК України (при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства; власність зобов'язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі; власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом).
Втручання у право власності може бути виправданим згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і буде відповідати усталеній прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши, що згідно проведеної оцінки, складеної 03 листопада 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Естімакс», оціночна вартість об'єкту - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 становить 1 049 047 грн, тобто частки нерухомого майна - 524 523,50 грн, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 лютого 2024 року спірну квартиру неможливо поділити в натурі та вона є неподільною, суд вважає, що наявна можливість стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації частки вищевказаної квартири у розмірі 524 523,50 грн, з припиненням права спільної часткової власності відповідача на частку в квартирі з моменту отримання грошової компенсації, що буде відповідати засадам справедливості, добросовісності та розумності, а також інтересам сторін.
Доказів на підтвердження іншої вартості вказаного майна матеріали справи не містять. Відповідачем не спростовано обставин, наведених позивачем та не надано доказів на підтвердження іншої вартості спірного майна.
Згідно з частиною другою статті 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2024 року та 10 липня 2024 року представником позивача надано суду оригінали квитанцій № ПН348 від 05 червня 2024 року та № ПН 628 від 09 липня 2024 року про внесення на депозитний рахунок суду коштів у сумі 524 523,60 грн вартості 1/2 частки майна у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині припинення права власності відповідача на частку у спільній власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та визнання спірного майна за позивачем, тому позов підлягає задоволенню.
Крім того, частиною п'ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір 5 245,30 грн підлягають стягненню на її користь з відповідача.
З огляду на викладене, керуючись статями319, 321, 356, 358, 365 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 137, 141 258, 263, 264, 265, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 на частину квартири АДРЕСА_1 , та складається з 2 кімнат, житловою площею 28,3 кв.м,загальною площею 42,4 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , та складається з 2 кімнат, житловою площею 28,3 кв.м,загальною площею 42,4 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 524 523,50 грн (п'ятсот двадцять чотири тисячі п'ятсот двадцять три гривні 50 коп.), в якості вартості частки, право власності останнього на яку припиняється в даному випадку, за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок ТУ ДСА в м. Києві № НОМЕР_1 за квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН348 від 05 червня 2024 року та № ПН628 від 09 липня 2024 року.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Суддя Л. М. Ішуніна