Провадження №2-а/760/252/25
Справа №635/439/22
15 січня 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Усатової І.А., за участю секретаря Зеленчука М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії 1АВ № 03721406 від 23.12.2021 про накладення штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що її було притягнуто до адміністративної відповідальності з недотриманням встановленого порядку, дії поліцейського є неправомірними, а постанова прийнята з порушенням її прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що спірною постановою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. у зв'язку із тим, що 24 жовтня 2021 року о 19 год. 36 хв., за адресою: Харків, Полтавський шлях, 62Б, зафіксовано транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкість руху на 27 км/год, чим порушила п. 12.9(б) ПДР України. Вказує, що в той час не могла керувати транспортним засобом, оскільки перебувала у поїзді 138 ДБ ФІРМ НШ Лисичанськ-Хмельницький, здійснивши посадку на станції Сватове 24 жовтня 2021 року о 16 год. 39 хв., що підтверджується посадочним документом. Отже керувати транспортним засобом на той час не могла. З наведених підстав просить задовольнити позов, скасувати постанову, провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачеві запропоновано надати відзив на позовну заяву.
26.04.2023 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що суб'єктом правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП є позивачка, яка 24 маючи умисел, свідомо, викликав за телефоном спецлінії 102 поліцію, повідомивши, що його автомобіль та гараж заблоковано іншим транспортним засобом, що не відповідало дійсності. А тому, оскаржувана постанова винесена інспектором поліції у межах його повноважень, в порядку та спосіб, визначені КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням всіх обставин справи.
В обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що 24.10.2021 о 19 год 36 хв. за адресою: Харків, Полтавський шлях, 62Б, зафіксовано транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала позивачка, перевищила встановлені обмеження швидкість руху на 27 км/год, чим порушила п. 12.9(б) ПДР України, правопорушення було зафіксовано в автоматичному режимі, за допомогою технічного засобу Каскад 186-1220. Позивачка є власницею вказано автомобіля, а тому на неї складено постанову про адміністративне правопорушення. Позивачем факт керування транспортним засобом не заперечується. А тому, просить у задоволенні позову відмовити.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 січня 2020 року № 13 (далі- Інструкція №13).
Матеріалами справи підтверджено, що 23 грудня 2021 року інспектором Департаменту патрульної поліції Кулик Н.Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу каскад 186-1220 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексом України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. У постанові зазначено, що 24 жовтня 2021 року о 19 год. 36 хв. за адресою м. Харків вул. Полтавський шлях, 62Б, зафіксовано транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 . Суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи: особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год, чим порушила пункт 12.9. (б) Правил дорожнього руху.
Позивачка у позові зазначає, що за кермом вказаного автомобіля вона не перебувала, оскільки перебувала у поїзді 138 ДБ ФІРМ НШ Лисичанськ-Хмельницький, здійснивши посадку на станції Сватове 24 жовтня 2021 року о 16 год. 39 хв., що підтверджується посадочним документом № Ц4П-Н1-1855181-1310 від 13.10.2021.
Отже, на думку позивачки, докази вчинення нею адміністративного правопорушення загалом відсутні.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 січня 2020 року № 13 (далі- Інструкція №13).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Підпунктом «б» п. 12.9. ПДР передбачено, водієві забороняється, серед іншого, перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Пункт 12.4. ПДР встановлює, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, технічним засобом "Каскад" (186-1220) 24.10.2021 о 19 год. 36 хв., зафіксовано рух транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою : м. Харків, вул. Полтавський Шлях,62Б із перевищенням встановленого обмеження швидкості руху на 27 км/год.
Як не заперечується учасниками справи, вказаний транспортний засіб станом на час вчинення правопорушення належав ОСОБА_1 .
Відповідно до абз. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 14-2 КпАП України адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частина 1 ст. 122 КпАП України встановлює, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та довести факт порушення ним ПДР відповідними доказами.
Суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії.
За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII).
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На виконання ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.
Відповідно до ст. 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Як вказано вище, порушення ПДР зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад 186-1220.
Відповідно до п. 21 Переліку засобів вимірювальної техніки, призначених для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, введеного в дію постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016, дистанційні вимірювачі швидкості руху транспортних засобів віднесені до засобів вимірювальної техніки, на які поширюється дія Технічного регламенту. Таким чином вказані пристрої повинні проходити процедуру оцінки відповідності (перевірку типу) та отримати сертифікат перевірки типу.
За приписами ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 № 1314-VII зазначено, що після отримання сертифікату перевірки типу вказані засоби повинні бути внесені до Реєстру затверджених засобів вимірювальної техніки.
Враховуючи вимоги ДСТУ щодо стаціонарних приладів контролю вимірювання швидкості з функціями фото/відеофіксації подій з ознаками порушень ПДР, комплекс «Каскад» вимірює швидкість основним та контрольними каналами і передає результати вимірів у складі інформаційних файлів по обом каналам до системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.
Отримання автоматизованою системою обробки даних інформаційних файлів та метаданих від Комплексу «Каскад» було протестоване.
Згідно законодавства в галузі захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах державні інформаційні ресурси повинні оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації. Для її створення використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного захисту інформації.
Комплекс фото/відео фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «Каскад» отримав сертифікат перевірки типу UA.TR.001 5-19 Rev.2 від 17.09.2020, що дійсний до 14.01.2029 та внесений до Реєстру затверджених засобів вимірювальної техніки.
Також за результатами експертизи отримано позитивний експертний висновок про відповідність комплексу «Каскад» вимогам нормативних документів з технічного захисту інформації, який зареєстровано в Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 1100 від 02.04.2020.
Станом на 18.01.2022 (дата вчинення правопорушення) комплекс «Каскад» був єдиним стаціонарним комплексом, який міг бути введений в експлуатацію, як складова частина Системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.
Отже, суд приходить до висновку, що комплекси автоматичної фото/відео фіксації порушень ПДР «Каскад», як складова частина Системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, пройшли необхідні тестування та мають дозвільні документи на їх використання.
Належність таких доказів слідує з приписів ст. 251 КпАП України відповідно до яких доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з позовної заяви позивач не заперечує порушення ПДР, а саме перевищення швидкісного режиму. Аргументи позивача зводяться до того, що вона фізично не могла керувати транспортним засобом, оскільки знаходилася у іншому місці.
Так, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Суд наголошує на тому, що оскаржувана постанова містить всі дані, необхідні для з'ясування складу правопорушення. Дані щодо швидкості руху транспортного засобу були зафіксовані технічним засобом, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 "Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги" та має свідоцтво про повірку терміном дії до 14.01.2029.
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Разом з тим, відповідно до ч.5 статті 77 КАС якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Суд також звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, який у складі Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 122 КпАП України про порушення позивачем пункту 12.9(б) Правил дорожнього руху.
З наведеного вбачається, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, з дотриманням вимог та норм чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, суд вважає, що у позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 5-7, 9, 77, 90, 241-247, 262, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху із закриттям провадження - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.А. Усатова