СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/1045/25
ун. № 759/21734/24
15 січня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши заяву Меркулової Валерії Валеріївни про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,
17.10.2024 р. Ванжа Н.В., яка представляє інтереси позивача, звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.06.2019 року у розмірі 67517,41 грн. станом на 22.09.2024 р.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.10.2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.12.2024 р. представник позивача Меркулова В.В. подала до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки на дату подання вказаної заяви спірні відносини між сторонами врегульовано.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правом розпоряджатися предметом спору наділено лише позивача (ч. ч. 2, 3 ст. 49 ЦПК України).
Судом, в свою чергу, зазначається, що підстави для закриття провадження у справі визначені ст. 255 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року в справі №522/8782/16-ц зазначено, що поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу ЄСПЛ до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 13/51-04, провадження N 12-67гс19, відступивши від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі N 456/647/18, провадження N 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі N 686/20582/19, провадження N 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі N 750/1658/20, провадження N 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Таким чином, закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору пов'язується з тим, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самим сторонами врегульовані спірні питання. Закриття провадження в справі може з цієї підстави мати місце як за заявою сторони в процесі, так і за відсутності такої.
Як вбачається із змісту поданої представником заяви про закриття провадження у справі, представник позивача просить закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255ЦПК України, оскільки відсутній предмет спору та просить повернути судовий збір на підставі п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
При цьому, суд зауважує, що право вибору процесуального способу закінчення судового спору з відповідачем, якщо для цього у позивача виникли підстави, належить позивачеві.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях; у цьому разі судовий збір повертається повністю (п. 5 ч. 1 ст. 7, ч. 2 Закону України "Про судовий збір").
Таким чином, враховуючи наявні підстави для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, є визначені законом підстави для повернення позивачу сплаченого ним при пред'явленні позову до суду судового збору.
Керуючись ст. ст. 13, 133, п. 2 ч. 1 ст. 255, ст. ст. 258, 260, 261, 353 ЦПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд,
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.
Повернути Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ:14360570, (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2422,40 грн. сплачений за платіжною інструкцією №ZZ427В23СН від 07.10.2024 р.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: І.Ю. Єросова