Справа № 757/11135/24-ц
Категорія 2
24 грудня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухомість,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухомість.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухомість передано за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.
31.07.2024 на адресу суду надійшли матеріали вищезгаданої цивільної справи та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 головуючим суддею у справі визначено суддю Петрова Д.В.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 13.01.2012 між позивачем та власником приватного підприємства Компанією «Владімір» ОСОБА_2 було укладено договір постійного користування майном з правом викупу.
Відповідно до п.1 вищезгаданого договору позивач отримала у користування з правом подальшого викупу машиномісце НОМЕР_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 21,9 кв. м.
Право власності відповідача на даний об'єкт нерухомості підтверджено свідоцтвом про право власності № 189/С/ЮНП від 09.02.2005.
Державна реєстрація права власності позивача на машиномісце не проводилась.
В березні 2021 року позивач звернулася до відповідача та виплатила кошти задля спільного звернення до реєстратора щодо реєстрації права власності вищезгаданого майна.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.08.2023 ПП Компанія «Владімір» була ліквідована, при цьому засновником даної компанії ОСОБА_2 умови укладеного договору виконані не були, у зв'язку з чим, позивачка змушена звертатись до суду.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14.10.2024 від відповідача на адресу суду надійшла заява про визнання позовних вимог.
В судове засідання позивач не з'явилася, в заяві на адресу суду просила розгляд справи проводити без її участі, заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в заяві на адресу суду просив розгляд справи проводити без його участі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
У судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та визначені до них правовідносини.
Згідно частини першої пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, частини другої статті 509 ЦК України, цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Нормою статті627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
13.01.2012 між позивачем та власником приватного підприємства Компанією «Владімір» ОСОБА_2 було укладено договір постійного користування майном з правом викупу.
Відповідно до п.1 вищезгаданого договору позивач отримала у користування з правом подальшого викупу машиномісце НОМЕР_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 21,9 кв. м.
Відповідно до п. 6 Договору, сторони з підписанням цього договору погодили можливість повного викупу майна, вартість якого складає 80 000 грн та перегляду не підлягає.
Право власності відповідача на даний об'єкт нерухомості підтверджено свідоцтвом про право власності № 189/С/ЮНП від 09.02.2005.
Відповідно до прибуткового касового ордеру № 37 від 14.05.2013 позивач сплатила на користь відповідача 80 000 грн згідно договору від 13.01.2012.
Згідно Акту приймання-передачі від 13.01.2012, відповідно до п. 9 договору постійного користування з правом викупу б/н від 13.01.2012 укладеного між сторонами, власник передає, а користувач приймає у користування майно визначене у п. 1 Договору.
З підписанням цього акту сторони погодили, що майно, яке передається, знаходиться у задовільному стані, у користувача відсутні претензії стосовно технічного стану майна, що передається.
Згідно Акту про повне виконання умов договору від 14.05.2013, згідно з підписанням даного акту сторони погоджують, що відповідно до п. 15 Договору постійного користування з правом викупу від 13.01.2012 б/н користувач оплатив у повному розмірі вартість майна визначену у п. 6 договору, претензій стосовно оплати зі сторони Власника немає.
Державна реєстрація права власності позивача на машиномісце не проводилась.
В березні 2021 року позивач звернулася до відповідача та виплатила кошти задля спільного звернення до реєстратора щодо реєстрації права власності вищезгаданого майна.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.08.2023 ПП Компанія «Владімір» було ліквідовано.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частинами першою, третьою статті 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно з нормами чинного законодавства, зокрема положеннями статей182,331,334 Цивільного кодексу України, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості є державна реєстрація прав на нього.
Правові відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», дія якого поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав (ст. 2 Закону).
Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Постанова №1127).
Вказана постанова конкретизує особливості державної реєстрації права власності на нерухоме майно залежно від виду цього майна, часу та способу його створення, набуття.
Частиною першою Постанови №1127 визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до п. 40 Постанови №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Таким чином, позивач вправі звернутися до компетентних органів для належної реєстрації права власності на нерухомість.
Визнання права власності в судовому порядку, без проходження встановленої процедури прийняття об'єкта в експлуатацію та реєстрації права власності не передбачено нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами.
Суд також зазначає, що в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на ч. 2 ст. 220 ЦК України, однак гідно із зазначеною нормою ЦК суд може визнати дійсною лише угоду, яка за законом підлягала нотаріальному посвідченню, але сторони уклали її без додержання цієї форми, однак умови договору виконані сторонами в повній мірі, що підтверджується Актами, які містяться в матеріалах справи.
Суд не може підміняти орган, уповноважений здійснювати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів.
Сторони, насамперед позивач, проявивши розумну обачність, не маючи перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати наслідки укладення договору користування машиномісця з подальшим викупом без проведення перереєстрації машиномісця на нового власника, відтак останній несе ризик настання таких наслідків.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає позовні вимоги безпідставними, тому відмовляє у їх задоволенні.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Керуючись ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 220, 328, 392 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухомість - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ