печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30115/24-ц
пр. 2-7005/24
13 січня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі судових засідань Колесник А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2024 року ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, згідно вимог якого позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за послуги з платного тимчасового розміщення транспортних засобів на машиномісцях, що розташовані в підземному паркінгу за адресою АДРЕСА_1 в загальному розмірі 31 543,80 грн, а саме по Договору про надання послуг № 209-043/1 від 01.10.2021 року за період з 01.11.2021 року по 18.06.2024 року заборгованість в розмірі 15 771,90 грн, що складається з 15 000,00 грн - сума основного боргу, 528,38 грн - інфляційна складова боргу; 243,52 грн - 3 % річних. По Договору про надання послуг № 209/044/1 від 01.10.2021 року за період з 01.11.2021 року по 18.06.2024 року заборгованість у розмірі 15 771,90 грн, що складається з 15 000,00 грн. - сума основного боргу; 528,38 грн. - інфляційна складова боргу; 243,52 грн. - 3 % річних та суму судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 209/043/1 «Про надання послуг» від 01.10.2021 року та Договір № 209-044/1 «Про надання послуг» від 01.10.2021 року. Предметом вищевказаних Договорів є надання позивачем послуг з платного тимчасового розміщення транспортних засобів відповідача на машиномісцях транспортний засіб на 1 місце, без зберігання та охорони, що розташовані в підземному паркінгу за адресою: вул. Саперне поле, 3 в м. Києві.
Відповідач не виконує свої зобов'язання по оплаті послуг, чим спричиняє позивачу матеріальні збитки, у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за утримання машиномісць, що і послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.07.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами відкрито провадження та роз'яснено відповідачу право надати у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
10.10.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про надання доказів на підтвердження розміру витрат на правову (правничу) допомогу.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, судові документи відповідачу не були врученні та конверт було повернуто за зворотною адресою з відміткою за закінченням терміну зберігання, то в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, йому роз'яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи, відзив не подав.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 16 ЦК Україна, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 209/043/1 «Про надання послуг» від 01.10.2021 року та Договір № 209-044/1 «Про надання послуг» від 01.10.2021 року. Предметом вищевказаних Договорів є надання позивачем послуг з платного тимчасового розміщення транспортних засобів відповідача на машиномісцях /1 (один) транспортний засіб на 1 (одне) місце, без зберігання та охорони), що розташовані в підземному паркінгу за адресою: вул. Саперне поле, 3 в м. Києві.
Позивач, як Виконавець вищезазначених послуг з платного тимчасового розміщення транспортних засобів на машиномісцях, що розташовані в підземному паркінгу на АДРЕСА_1 , діяв на підставі Договору комісії № 29/03-2021 від 29.03.2021 року, укладеного між ТОВ « СЕРВІС-ТЕХНОБУД» та ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс».
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно з п.2.1. Договорів вартість послуг становить 5 000,00 грн. в т.ч. ПДВ (20%) - 833,33 грн. на місяць.
Вартість послуг сплачується щомісяця, до 10-го числа кожного поточного місяця. (п. 2.2. Договорів).
Згідно з п. 2.4. Договорів вартість послуг сплачується в повному обсязі протягом усього строку надання Послуг, в тому числі у випадку, якщо, Замовник цілком або частково не використовував або має намір у майбутньому не використовувати машиномісце протягом строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з п. 3.2. Договорів кожна зі Сторін вправі відмовитися від цього Договору, в односторонньому порядку. В такому випадку цей Договір вважатиметься таким, що припинив свою дію, через 5 (п'ять) календарних днів з моменту направлення однією зі Сторін іншій повідомлення про припинення дії Договору (незалежно від належного чи неналежного виконання Договору іншою Стороною).
25.01.2022 року за вих.№58-БФ та вих.№ 59-БФ відповідача було повідомлено про припинення дії Договорів №209-043/1, №209-044/1 3 31.01.2022 року.
Згідно з п. 3.1. Договорів в частині виконання грошових зобов'язань Договір діє до повного їх виконання.
Згідно з п. 3.4. Договорів у разі розірвання, припинення, визнання недійсним Договору, не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення Договору, які стосуються наслідків його розірвання, припинення, сплати заборгованостей, сум неустойки і збитків. З моменту припинення дії Договору Споживач втрачає право розміщення автомобіля на машиномісці.
Згідно з п. 5.1. Договорів за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Чинним
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності положень статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу. сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Так, відповідно до розрахунку наданого представником позивача у відповідача утворилася заборгованість, а саме: по Договору про надання послуг № 209-043/1 від 01.10.2021 року за період з 01.11.2021 року по 18.06.2024 року у розмірі 15 771,90 грн, що складається з 15 000,00 грн - сума основного боргу, 528,38 грн - інфляційна складова боргу; 243,52 грн - 3 % річних. По Договору про надання послуг № 209/044/1 від 01.10.2021 року за період з 01.11.2021 року по 18.06.2024 року заборгованість у розмірі 15 771,90 грн, що складається з 15 000,00 грн. - сума основного боргу; 528,38 грн. - інфляційна складова боргу; 243,52 грн. - 3 %
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язань. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований, заяв щодо застосування строків позовної давності не подано.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс» до відповідача про стягнення з неї заборгованості за послуги з платного тимчасового розміщення транспортних засобів на машиномісцях.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджені судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Що стосується стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ,договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України)
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Вказана судова практика щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу є сталою.
В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з уточненої позовної заяви, позивач просив суд покласти витрати за надання заявнику правничої допомоги на відповідача та наводив відповідний попередній (орієнтовний) розрахунок понесених судових витрат, який, за попередніми розрахунками заявника, становить 10 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2023 року між ТОВ «КУЖЕ «НОВОСЕРВІС» та адвокатом Бабур Олесею Петрівною було укладено Договір про надання правової допомоги.
На виконання зазначеного вище договору, позивача було надано професійну правничу допомогу в обсязі та вартості встановленому у Акті приймання-передачі наданих послуг від 22.08.2024, відповідно до якого, позивачу було надано правничу допомогу на суму 10 00,00 грн.
Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції заявлено не було.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на корить позивача витрат на надання правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Керуючись ст. ст. 509,526,625, 901,903. ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12, 13, 19, 81, 137, 141, 263-265,267,273,274,354,355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» заборгованість за послуги з платного тимчасового розміщення транспортних засобів на машиномісцях, що розташовані в підземному паркінгу за адресою АДРЕСА_1 в загальному розмірі 31 543,80 грн, а саме по Договору про надання послуг № 209-043/1 від 01.10.2021 року за період з 01.11.2021 року по 18.06.2024 року заборгованість в розмірі 15 771,90 грн, що складається з 15 000,00 грн - сума основного боргу, 528,38 грн - інфляційна складова боргу; 243,52 грн - 3 % річних. По Договору про надання послуг № 209/044/1 від 01.10.2021 року за період з 01.11.2021 року по 18.06.2024 року заборгованість у розмірі 15 771,90 грн, що складається з 15 000,00 грн. - сума основного боргу; 528,38 грн. - інфляційна складова боргу; 243,52 грн. - 3 %
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» витрати на надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» 3 028,00 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС»: 01103, м. Київ, вул. Андрія Верхогляда, буд. 16, прим. 270, код ЄДРПОУ 33303255.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено 13.01.2025 р.
Суддя О.М.Соколов