Справа № 716/1142/24
16.01.2025 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Заставна обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР під № 12024262020001891 від 02.05.2024 по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, тимчасово не працює, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 29.04.2024 приблизно о 22:15 год., перебуваючи на моторному човні здійснював сплав по річці Дністер в адміністративних межах с. Баламутівка, Чернівецького району, Чернівецької області. В ході цього, примкнувши до берега річки на вищезазначеному човні, стоячи на передній частині даного моторного човна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в ході раптово виниклого конфлікту, наніс один удар подовгуватою дерев'яною палицею по лівій руці потерпілому ОСОБА_6 , чим завдав тілесних ушкоджень у вигляді лінійного перелому променевої кістки лівої руки.
Відповідно до висновку експерта Кіцманської філії Чернівецького обласного бюро СМЕ №60-Е від 03.05.2024 у потерпілого ОСОБА_6 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої променевої кістки з незначним зміщенням, що відноситься до середнього ступеня важкості, яке призвело до тривалого розладу здоров'я.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 заподіяв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілому ОСОБА_6 , вчинивши кримінальне правопорушення передбачене ст. 122 ч. 1 КК України.
В судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що 29.04.2024 приблизно о 22-00 годині він перебував на моторному човні зі своїм другом та сплавлявся по руслу річки Дністер в межах с. Баламутівка Чернівецького району Чернівецької області. З берега вказаного села потерпілий ОСОБА_6 почав кричати та сваритися з ним. У зв'язку з цим він пришвартувався до берега, однак залишався на борту човна. Під час словесної суперечки з потерпілим він наніс один удар палицею, яка перебувала у нього в лівій руці, по руці потерпілого ОСОБА_6 , якій саме він не пам'ятає. В подальшому, після закінчення конфлікту він поплив далі.
Під час досудового розслідування та розгляду справи судом, він намагався примиритися з потерпілим, однак останній хотів отримати значну грошову компенсацію за заподіяну йому шкоду, а тому примирення не відбулося.
Вказав, що щиро розкаюється у вчиненому, просив суворо його не карати. Також вказав, що хоч офіційно не працює, однак має можливість сплатити штраф.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву в якій просив проводити судовий розгляд без його участі, просив врахувати його покази надані на досудовому розслідуванні. Також вказав, що просить суворо покарати обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки має до нього претензії. Відносно поданого ним цивільного позову вказав, що просить його залишити без розгляду, оскільки має намір звертатися з ним в порядку цивільного судочинства.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 , не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів провадження відносно документів, що характеризують особу, досудової доповіді, щодо судових витрат та речових доказів.
У обвинувальному акті правильно викладені всі обставини справи.
Аналізуючи та оцінюючи всі зібрані по кримінальному провадженню докази в їх сукупності суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена. Його дії необхідно кваліфікувати за ст. 122 ч. 1 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до ст.65 КК України, п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Обставин, що пом'якшують покарання згідно ст. 66 КК України обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.
Така обставина як щире каяття, яка зазначена органом досудового розслідування в обвинувальному акті, не знайшла свого підтвердження. Дана обставина є добровільною, має базуватися на внутрішньому переконанні особи. Воно характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність. В судовому засіданні поведінка обвинуваченого не переконала суд в його щирості та негативному ставленні до вчиненого. Засвідчення останнім свого ставлення до кримінального правопорушення не є щирим та відвертим, а також, на думку суду, свідчить лише про бажання переконати суд в цьому, з метою пом'якшення покарання.
Така пом'якшуюча обставина, як активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, також не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду та спростовується посткримінальною поведінкою обвинуваченого, оскільки з місця вчинення кримінального правопорушення останній зник, добровільно не надав домедичну допомогу потерпілому. Таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним. Дії ж обвинуваченого ОСОБА_5 не відповідають даним ознакам.
Суд також враховує те, що обвинувачений по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, офіційно не працює, однак займається городництвом та реалізацією вирощеної продукції, не перебуває у лікаря нарколога та психіатра під спостереженням, є військовозобов'язаним, на військову службу по мобілізації не призивався. Вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії нетяжкого злочину. Суд враховує також і позицію потерпілого, який просив призначити обвинуваченому суворе покарання. Враховується також і той факт, що потерпілий має до обвинуваченого претензії матеріального та морального характеру, оскільки заподіяна йому шкода не відшкодована.
Згідно досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні орган пробації оцінив ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченою та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, як високий. На думку органу пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також ймовірність вчинення повторного правопорушення, вважають, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення па правопорушника додаткового обов'язку відповідно до ч. 3 п. 4 ст. 76 КК України: виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.
З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, йому необхідно призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень в межах санкції статті із застосуванням звільнення від відбування покарання з іспитовим строком передбаченого ст.75 КК України. Обраний обвинуваченому такий вид покарання, за переконанням суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.
Підстав для застосування судом вимог ст. 69 КК України не встановлено.
Питання про стягнення судових витрат та відносно долі речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. ст. 100, 124 КПК України.
В межах даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_6 подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди завданої злочином. Вирішуючи питання щодо вказаного позову суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч.1, 5 ст.128, ч.1 ст.129 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
В своїй заяві адресованій суду від 06.01.2025 потерпілий ОСОБА_6 просив суд залишити свою позовну заяву без розгляду, оскільки виявив бажання звернутися з позовною заявою в порядку цивільного судочинства поза межами даного процесу.
У зв'язку із цим, цивільний позов потерпілого необхідно залишити без розгляду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись т.. 366-376, 395, 532 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред?явленому обвинуваченні за ст. 122 ч. 1 КК України, що визнано судом доведеним і призначити йому покарання в виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки:
1.періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2.повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3.не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4.попросити публічно пробачення у потерпілого ОСОБА_6 ;
5.виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою («Зміна прокримінального мислення»).
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди завданої злочином залишити без розгляду.
Речовий доказ по справі: компакт диск на якому наявний один відеозапис, який наданий потерпілим та долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити в справі.
До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирати, у зв'язку з відсутністю підстав для його застосування.
Вирок може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
СУДДЯ ОСОБА_1