Справа № 694/3361/24
провадження № 2-а/694/12/25
15.01.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Федорової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
18.12.2024 до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов позов ОСОБА_1 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 437 від 06.12.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 07.12.2024 року він дізнався про те, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 437 від 06.12.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в зв'язку з тим, що він, отримавши повістку про явку на вказану дату, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає вказану постанову незаконною, оскільки він своєчасно поновив дані, має військово-обліковий документ з штрих кодом, вчасно пройшов ВЛК та має відмітку про те, що знятий з військового обліку. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не зібрав жодного доказу наявності його вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, а розмір застосованого штрафу перевищує встановлений ст. 210-1 КУпАП. Позивач своєчасно поновив дані, а тому прямого обов'язку з'являтися до ТЦК з повторним внесенням не змінених даних у нього не було. Крім того, відповідач мав можливість отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи. За таких умов будь-яке застосування штрафу відповідачем на підставі ст.210-1 КУпАП України є незаконним, оскільки прямо порушує імперативну абсолютно-визначену норму примітки до цієї статті.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.12.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи зобов'язано відповідача надати суду оригінали матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності в зв'язку з перебуванням на лікуванні. Звертає увагу суду на те, що він виключений з військового обліку.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 03.01.2025 на адресу суду надійшла заява, в якій ІНФОРМАЦІЯ_3 просить розглянути справу без участі їхнього представника за наявними в матеріалах справи документами. Одночасно із заявою відповідачем подано для огляду в судовому засіданні документи зі справи № 437 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 06.10.2008 року медичною комісією при Звенигородському ВК визнаний обмежено придатним до військової служби, а 07.04.2009 року знятий з військового обліку по хворобі. 12.09.2013 року визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с. 4-10).
Згідно даних електронного реєстру Оберіг ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , має звання солдат, спеціальність: перевезення автомобільним транспортом, водій. Датою введення інформації про особу в систему вказано 23.05.2024. Дата звірки контактних даних 20.05.2024. Перебуває в розшуку з 28.11.2024 (а.с. 26).
Також судом встановлено, що 30.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 було сформовано електронну повістку №883870 на ім'я ОСОБА_1 про виклик на 14 год. 00 хв. 11.11.2024 для уточнення даних. Вказана повістка в той же день була направлена на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 15.11.2024 на довідці про причини повернення листа проставлено штамп з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 27, 28). При цьому позивач ОСОБА_1 стверджує, що не отримував жодних повісток чи повідомлень про їх надходження у відділення поштового зв'язку.
02.12.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протокол №437 про адміністративне правопорушення. Згідно з вказаним протоколом 02.12.2024 о 12:10 год. встановлено: ОСОБА_1 було направлено електронну повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами поштового зв'язку з повідомленням про отримання. За повідомленням Укрпошти повістку не вручено, так як адресат відсутній за вказаною адресою. По виклику до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці не прибув, таким чином, своїми умисними діями, що виразилися у тривалому неперервному невиконанні обов'язків, передбачених та покладених на нього Законом, а саме: невиконання вимог ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», абзацу 7 ч.3, абзацу 3 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», абзацу 1 ч.1 та абзацу 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В пояснені до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що він не з'явився по повістці у воєнкомат тому, що не отримував її.
Відповідно до оскаржуваної постанови № 437 від 06.12.2024, у якій обставини вчинення правопорушення викладені ідентично з протоколом, на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 24000 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є банкетною, тому для з'ясування суті вчиненого правопорушення необхідно звернутися до інших нормативно-правових актів у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Постановою від 06.12.2024 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушенні ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», абзацу 7 ч. 3, абзацу 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та абзацу 1 ч.1 та абзацу 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Перевіряючи оскаржувану постанову на відповідність вимогам закону, суд встановив, що вона прийнята не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Так, ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України» передбачає, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Абзац 7 ч. 3, абзац 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлює, що військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку; громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Абзац 1 ч.1 та абзац 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Виходячи зі змісту вищевказаних норм, ОСОБА_1 , у разі визнання його придатним до проходження військової служби за станом здоров'я та отримання повістки, мав з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 повісткою на 11.11.2024 для уточнення даних. При цьому, в повістці не зазначено, які саме дані мав уточнити ОСОБА_1 , який згідно даних військового квитка знятий з військового обліку по хворобі, а згідно даних електронного реєстру Оберіг контактні дані було звірено 20.05.2024 року. Натомість ОСОБА_1 повідомив, що ні повістки, ні повідомлення про її надходження до поштового відділення, він не отримував. Має військовий квиток з штрих кодом, вчасно поновив дані та пройшов ВЛК.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що ОСОБА_1 не допускав умисного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення даних, відповідач мав змогу отримати персональні дані військовозобов'язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Вказані вище обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідач ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 не врахував, не вжив заходів для повного з'ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.
Крім того, розмір штрафу, що застосований до ОСОБА_1 , не відповідає розміру стягнення, що передбачений у санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУПаАП, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 06.12.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 24000 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №437 від 06 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Т.М.Кравченко