15 січня 2025 року
Справа № 646/12770/24
Провадження № 1-кп/646/639/2025
іменем України
15.01.2025 року Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
та обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221100001550 від 26.06.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Курилівка-1 Куп'янського району Харківської області, громадянина України, освіта професійна-технічна, військовослужбовця в/ч № НОМЕР_1 , одруженого, не судимого, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
В провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221100001550 від 26.06.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, повідомлялися про час та місце його проведення завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Прокурор під час судового розгляду вважала неможливим продовження судового розгляду за відсутності потерпілих та просила відкласти судове засідання, повторивши виклик учасників судового розгляду. Також, заявилаклопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, а саме - переховування від суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілих, свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисник та обвинувачений вважали можливим продовження судового розгляду за відсутності потерпілих. При вирішенні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого, покладались на розсуд суду.
Суд, вислухавши думки з'явившихся учасників судового розгляду та перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження. У судове засідання викликається потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду (ст. 325 КПК України).
Таким чином, суд звертає увагу на безумовне право сторін кримінального провадження на допит під час судового розгляду потерпілих, а тому, враховуючи, що потерпілі в судове засідання не з'явилися, суд приходить до висновку про необхідність відкладення судового засідання та повторення виклику учасників судового розгляду.
Крім того, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.11.2024 року відносно ОСОБА_7 був продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18.01.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В обґрунтування поданого клопотання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , прокурор посилається на те, що на теперішній час існують заявлені ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілих, свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні, окрім іншого, особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів, є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування від суду.
При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Крім того, як зазначив прокурор, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту, обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі потерпілих та свідків, показання яких можуть підтверджувати його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілих та свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих та свідків, дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням потерпілих та свідків, обвинувачений обізнаний як про їх персональні данні, так і про зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на потерпілих та свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ним показань.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів.
Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ним належно не обґрунтовано, яким саме чином та які саме речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може знищити, сховати чи спотворити обвинувачений; яким саме іншим чином може перешкодити обвинувачений кримінальному провадженню.
Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання відносності та допустимості доказів, будуть вирішуватися на іншій стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті. Встановлення того, вчинив чи не вчинив ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід.
Таким чином, суд вважає встановленим продовження існування ризиків, щодо обвинуваченого, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду; незаконний вплив на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Судом вивчалася можливість щодо не доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Відповідно до ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи продовження існування зазначених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду. На теперішній час наявні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В той же час, виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає необхідним з урахуванням часу надходження обвинувального акту до суду, продовжити строк застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до 14.03.2025 року включно.
Суд, при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, про які зазначено вище, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні, окрім іншого, злочину, передбаченому ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні при продовженні застосування запобіжного заходу.
Крім того, 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб. Станом на теперішній час строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відео конференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин.
Згідно із ч. 2 вказаної статті суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що обвинувачений знаходяться в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» для забезпечення оперативності судового розгляду, суд вважає за необхідне призначити судове засідання в режимі відеоконференції за участю обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199, 314-316, 369 КПК України, суд -
Відкласти судове засідання з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України на 14 год. 30 хв. 10.03.2025 року, повторивши виклик учасників судового розгляду.
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у виді тримання (взяття) під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 14.03.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Судове засідання за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, призначене на 14 год. 30 хв. 10.03.2025 року, проводити в режимі відеоконференції з Державною установою «Харківський слідчий ізолятор» (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99), за участю обвинуваченого ОСОБА_7 .
Зобов'язати уповноважену службову особу Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» встановити особу обвинуваченого та вручити йому пам'ятку про його процесуальні права.
Копії ухвали надіслати адміністрації Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання в частині проведення відеоконференції.
Ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду. Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючий-суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3