15.01.2025
Справа № 642/7442/24
Провадження № 1-кп/642/190/25
15 січня 2025 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024220830000038, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця, перебуваючого на посаді номера обслуги гранатометного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 15.05.2023 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 5 ст. 407, ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 62 КК України покарання замінено на тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 роки. 01.07.2024 ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області звільненого від відбування покарання умовно-достроково, строком на 7 місяців 16 днів,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -
Згідно ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне дотримання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов'язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом. Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 був зобов'язаний дотримуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою ставитися до інших військовослужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, дотримуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативо, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї. Досудовим розслідуванням встановлено, що старшого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги гранатометного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 по мобілізації, перебуваючи на посаді номера обслуги гранатометного відділення роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у серпні 2024, точну дату в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, поблизу м. Золочів Богодухівського району Харківської області, точне місце в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, діючи з прямим умислом, направленим на придбання бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у місці проведення бойових дій знайшов два корпуси ручних гранат Ф-1 із двома підривачами типу УЗРГМ до ручних гранат, які став зберігати при собі у своєму рюкзаку.
19.08.2024 ОСОБА_4 виїхав з місця проведення бойових дій.
22.08.2024 ОСОБА_4 , маючи при собі свій рюкзак, в якому знаходились два корпуси гранати Ф-1 та два підривачі до ручних гранат типу УЗРГМ, об 11 год. 00 хв. автобусом вирушив з м. Золочів Богодухівського району Харківської області до м. Харків у відпустку.
22.08.2024 о 13 год. 30 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне носіння та зберігання бойових припасів, маючи при собі рюкзак, в якому знаходились два корпуси ручної гранати Ф-1 із двома підривачами типу УЗРГМ до ручних гранат, прибув до автостанції «Привокзальна» у м. Харків, після чого зайшов до станції метро «Вокзальна» КП «Харківський метрополітен», де у вестибюлі станції метро «Вокзальна» КП «Харківській метрополітен» злочинна діяльність ОСОБА_4 була припинена співробітниками поліції.
22.08.2024 у період часу з 14 год. 56 хв. до 15 год. 24 хв. під час огляду місця події, у кімнаті поліції на станції метро «Вокзальна» КП «Харківський метрополітен» за адресою м. Харків, майдан Привокзальний, 2-М, співробітниками ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області було виявлено та вилучено два корпуси ручної гранати Ф-1 із двома підривачами типу УЗРГМ до ручних гранат, які ОСОБА_4 зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.
Згідно проведеної судової експертизи два корпуси ручних осколкових гранати Ф-1, промислового способу виготовлення, в окремому стані (без засобу підриву) до категорії вибухових пристроїв, боєприпасів не відноситься, є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, два підривачі (запали) типу УЗРГМ промислового способу виготовлення, є вибуховими пристроями, до категорії бойових припасів не відносяться. При штатному з'єднанні корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та підривача (запалу) типу УЗРГМ конструкція буде складатися із заряду вибухової речовини та засобу підриву, і в сукупності являти собою ручну осколкову гранату Ф-1, яка відноситься до категорії вибухових пристроїв промислового способу виготовлення військового призначення - бойових припасів.
Відповідно до матеріалів службового розслідування, старший солдат ОСОБА_4 під час несення служби у військовій частині НОМЕР_1 два корпуси ручних осколкових гранат Ф-1, два підривачі типу УЗРГМ не отримував. Фактів нестачі зазначених предметів у військовій частині НОМЕР_1 не виявлено.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в пред'явленому йому обвинуваченні свою провину визнав повністю, щиро покаявся у скоєнні кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та пояснив, що дійсно перебуваючи за місцем несення служби поблизу м. Золочів Богодухівського району Харківської області, у лісосмугі знайшов два корпуси ручних гранат Ф-1 із двома підривачами типу УЗРГМ, які став зберігати у своїх речах. Поклавши ці гранати із підривачами до свого рюкзаку 19.08.2024 він відправився у відпустку та прибув автобусом з м. Золочів Богодухівського району Харківської області до автостанції «Привокзальна» у м. Харкові, зайшов до станції метро «Вокзальна» КП «Харківський метрополітен», де у вестибюлі станції метро був зупинений співробітниками поліції, в подальшому, в цей же день під час огляду, в кімнаті поліції на станції метро «Вокзальна» КП «Харківський метрополітен», у нього в рюкзаку були виявлені та вилучені два корпуси ручних гранат Ф-1 із двома підривачами типу УЗРГМ.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів кримінального провадження.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 вчинив незаконне носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а тому його дії кваліфікує за ч.1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, задовільно характеризується за місцем служби, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до медичної характеристики медичного пункту військової частини НОМЕР_2 від 09.07.2024 на тяжкі захворювання не страждає, психо-неврологічний статус без особливостей.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Відповідно до ч.1 ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Згідно правової позиції Конституційного Суду України у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_4 повинен нести покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення, що можливо лише в умовах ізоляції останнього від суспільства.
Разом з тим відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупність вироків).
Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив новий злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України, в період відбуття покарання за попереднім вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 року, то суд остаточне покарання йому призначає за сукупністю вироків за правилами ст.ст.71, 72 КК України.
Згідно частини 5 ст.72 КК України попереднє увязнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. ст.96-1, 96-2 КПК України.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення в тому числі й умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з п.3 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
Крім того, пунктом 3 частиною 9 ст.100 КПК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.
Разом з тим, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 року введено воєнний стан на 30 діб, який в подальшому був продовжений (останній раз 28.10.2024 року строком на 90 діб).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №186-р від 26.02.2022 року, із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМУ №225-р від 16.03.2022 року, вирішено передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, майно, визнане безхазяйним, майно, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майно, визначене у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, та правоохоронними органами.
У разі коли майно, визначене в абзаці першому цього пункту, не було передано в установленому порядку, таке майно передається відповідній обласній військовій адміністрації за місцем його знаходження після погодження із зазначеними в цьому пункті державними органами.
Таким чином, враховуючи введення з 24.02.2022 року воєнного стану на території України, необхідність забезпечення потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки, відсічі збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки, державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також, що чинним законодавством передбачено можливість передачі конфіскованого майна, що перейшло у власність держави, Збройним Силам України, суд вважає, що знищення вилучених у ОСОБА_4 двох ручних гранат Ф-1 із двома підривачами типу УЗРГМ є недоцільним, а підлягає конфіскації у власність держави в особі Міністерства оборони України.
Процесуальні витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням по справі судово-вибухотехнічної експертизи Харківським НДКЦ № КСЕ - 19/121-24/24943 від 05.09.2024 в розмірі 6058 грн. 24 коп., необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднати частково покарання, що не відбуте ним за попереднім вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 року і остаточно призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 20.11.2024 року.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», а після вступу вироку в законну силу - скасувати.
Ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.08.2024 про накладення арешту на майно - скасувати.
На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, вилучені речові докази, а саме: два корпуси ручних гранат «Ф-1», два підривачі (запали) до ручних гранат типу УЗРГМ, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області (квитанція № 20 від 12.09.2024) - передати у власність держави в особі Міністерства оборони України.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням по справі судово-вибухотехнічної експертизи Харківським НДКЦ №КСЕ - 19/121-24/24943 від 05.09.2024 в розмірі 6058 грн. 24 коп.
Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1