Справа № 638/20630/24
Провадження № 2/639/665/25
16 січня 2025 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Борисенка О.О.,
розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Комфорта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,
установив:
29.10.2024 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Формула Комфорта» звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 та машиномісць № 0-15 та №0-15а за тією ж адресою, заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.02.2022 по дату подання позовної заяви в сумі 6593,53 грн.
Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» 29.10.2024 та підписані представником позивача адвокатом Поповим Віталієм Юрійовичем, який діє на підставі ордеру.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.12.2024 справу помилково передано за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Харкова, оскільки відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Київського районного суду м. Харкова.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.01.2025 справу передано у провадження судді Борисенка О.О.
Оглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність направлення цієї цивільної справи за підсудністю до іншого суду, з огляду на таке.
Загальні правила цивільного судочинства встановлені Цивільним процесуальним кодексом України та вимагають дотримання правил територіальної, предметної та суб'єктної юрисдикції (підсудності).
Відповідно до положень частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Так, відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 15.01.2025, складеної на електронний запит суду, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Водночас, статтею 30 ЦПК України визначена виключна підсудність справ, за змістом частини першої, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.09.2024, нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 та машиномісце № 0-15 та №0-15а у підвалі житлового будику літ. «А-6» за адресою: АДРЕСА_3 належать на праві власності ОСОБА_1 .
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком, що нараховувались позивачем на адресу: АДРЕСА_4 .
Нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 розташоване у Шевченківському районі м. Харкова та відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Дзержинського районного суду м. Харкова.
16 лютого 2021 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2390/18 розглянула питання про те, чи поширюються правила територіальної підсудності до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, на спори, предметом яких є грошові кошти в межах розрахунку за таке майно, чи їх предметом має бути нерухоме майно безпосередньо. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку, про те, що враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, щодо користування нерухомим майном поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України (виключна підсудність).
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Тобто, за правилами чинного Цивільного процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд» (встановлений законом), тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).
Суд, дослідивши висновки, що містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 та врахувавши, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань щодо користування нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 , тобто позовні вимоги опосередковано пов'язані із нерухомим майном і стосується прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном, дійшов висновку про необхідність направлення справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Комфорта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Дзержинського районного суду м. Харкова, за місцезнаходженням нерухомого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 30, 31, 32, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
Передати на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова за підсудністю матеріали цивільної справи № 638/20630/24 (провадження № 2/639/665/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула Комфорта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Олександр БОРИСЕНКО