справа № 619/616/24
провадження № 1-кп/619/110/25
іменем України
15 січня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі кримінальне провадження за №12023221230002342 від 12.11.2023 з обвинувальним актом щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Максимівна Богодухівського району Харківської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.263 КК України, суд
До Дергачівського районної о суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_5 за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24 січня 2024 року було призначене судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 надав клопотання про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 ,в якому просить повернути обвинувальний акт затверджений прокурором відносно ОСОБА_5 для усунення недоліків та у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст..291 КПК України. Згідно даного клопотання захисник вказує, що в обвинувальному акті відсутня конкретна,зрозуміла,обґрунтована інформація,яка мала бути підтвердженою доказами про злочинний механізм .Твердження ж про вчинення злочину ОСОБА_5 -ґрунтується на довільному припущенні,яке нічим не підтверджується.
.Також захисник вказує ,що відповідно до п.5,7 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних даних та обставин. Захист наполягає на викладі фактичних, а не будь-яких даних. Фактичний означає беззаперечний, який відповідає дійсності. Щодо оцінки доказів. Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим,а винесене рішення буде вважатися незаконним.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримали дане клопотання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні надала заперечення на клопотання про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні в якому просить відмовити у задоволенні наданого захисником обвинуваченого клопотання про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 та призначити справу до судового розгляду по суті.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши клопотання захисника обвинуваченого, заперечення прокурора та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
За змістом положень статей 110, 290, 291 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким завершується досудове розслідування, складається слідчим та затверджується прокурором після повідомлення підозрюваного та захисника про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Завданням підготовчого провадження є перевірка наявності підстав для призначення судового розгляду, в якому суд зобов'язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з'ясувати достатність правових підстав для прийняття судових рішень, передбачених частиною третьою статті 314 КПК України.
Порядок складання обвинувального акту, відомості, які має містити обвинувальний акт та документи, які додаються до обвинувального акту передбачено ст.291 КПК України. Інших вимог, яким має відповідати обвинувальний акт, КПК України не встановлено.
Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК, суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акта положенням статті 291 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором.
Даний обвинувальний акт складено 18 січня 2024 року старшим слідчим СВ відділу поліції № 3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_6 та затверджено 18 січня 2024 року прокурором Дергачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, а саме згідно з положеннями ст. 291 КПК України. В обвинувальному акті відображено всі необхідні відомості, які він має містити, зокрема анкетні відомості обвинуваченого, викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статтю закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення.
Щодо відсутності формулювання обвинувачення суд зазначає, що обставини, на які в своєму клопотанні посилається захисник, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, можуть бути підтверджені, або спростовані виключно під час судового розгляду кримінального провадження по суті у судовому засіданні. Питання щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого також може бути вирішено судом за наслідками судового розгляду. Обговорюючи обґрунтованість вказаної підстави, суд враховує, що прокурором, органом досудового розслідування були зібрані всі необхідні докази для складення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 , а тому підстави для проведення яких-небудь додаткових слідчих дій у органу досудового розслідування були відсутні.
Доводи сторони захисту про відсутнє формулювання обвинувачення, суд до уваги не приймає, оскільки зміст ст. 291 КПК України розширеному тлумаченню не підлягає і прокурор, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, виклав у обвинувальному акті всі обставини кримінального правопорушення, які він вважав встановленими, і відповідно цим обставинам формулювання обвинувачення, тому суд не вправі в ході підготовчого судового засідання надавати оцінку змісту зазначеним прокурором відомостям у даному процесуальному документі та формулюванню обвинувачення.
В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» частини третьої ст.6, є негайна та детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. При цьому є пріоритетним неформальне розуміння поняття «обвинувачення».
Отже, посилання сторони захисту на те, що прокурором в обвинувальному акті не викладені фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, тому встановити суть обвинувачення неможливо, суд не бере до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами провадження та на даній стадії кримінального провадження суд не наділений повноваженнями надавати оцінку викладеним у обвинувальному акті фактичним обставинам, які підлягають встановленню та дослідженню в ході судового розгляду.
Крім того, захисник в клопотанні зазначає, що стороною обвинувачення при складанні обвинувального акту не надано підтверджень тому, що було виконано вимоги статті 94 КПК України щодо оцінки доказів.
Проте суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні визначені у статті 91 КПК України. Так, згідно із частиною першою цієї статті у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (частина друга статті 91 КПК України).
Частиною першою статті 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Системний аналіз вказаних положень процесуального закону дозволяє прийти до висновку про те, що на відміну від процесуальних рішень слідчого, прокурора, що оформлюються постановами, і які відповідно до частини п'ятої статті 110 КПК України мають бути вмотивованими, а рішення слідчого судді, відповідно до частини другої статті 110, статті 370 КПК України, до того ж і обґрунтованими, таке важливе процесуальне рішення, як обвинувальний акт відповідно до частини другої статті 291 КПК України не повинно містити ні обґрунтування, ні мотивування. Тобто, серед іншого, в обвинувальному акті лише викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частини другої 2 статті 291 КПК України). Отже, будь-яких обґрунтувань, мотивування на підтвердження викладених в обвинувальному акті обставин, КПК України не передбачає.
Відтак, посилання в обвинувальному акті на будь-які докази з метою доведеності встановлення певних обставин, викладених в обвинувальному акті, слід визнати порушенням засад верховенства права, змагальності та безпосередності дослідження доказів, оскільки таке фактично ставить вже на цій стадії провадження сторону захисту у нерівноправне у зрівнянні зі стороною обвинувачення становище через розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті.
Також захисник обвинуваченого зазначає, що обвинувальний акт наданий обвинуваченням не скріплений печаткою. Підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.
Таким чином, обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 містить необхідні відомості, передбачені ч. 2ст. 291 КПК України. Виходячи зі змісту ст. ст. 314-315 КПК України, встановлення та доведення обставин скоєння злочину, кваліфікація дій обвинуваченого, не може бути предметом судового розгляду на стадії підготовчого судового засідання, оскільки вказані питання підлягають вирішенню судом під час судового розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акта, визначені ч. 4 ст. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.
Дотримання та виконання органом досудового розслідування та прокурором інших вимог КПК України є предметом дослідження та оцінки під час судового розгляду, а не під час підготовчого провадження.
У відповідності до правової позиції касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 року по справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Таким чином, зазначені захисником обвинуваченого підстави для повернення обвинувального акту, не є істотними та такими, що є перешкодою для прийняття судом рішення відповідно до вимог статті 314 КПК України та призначення кримінального провадження до судового розгляду.
За наведених обставин в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акта належить відмовити.
За результатами підготовчого судового засідання суд вважає можливим призначити судовий розгляд по кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною, частиною 2 статті 263 КК України у відкритому судовому засіданні.
Під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.
Клопотань учасників судового провадження щодо, здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, витребування певних речей чи документів не надійшло.
На підставі вищевикладеного, вислухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання захисника, та вважає, що є достатні підстави для призначення судового розгляду.
Керуючись статтями 110, 290, 291, 314-316, 369-372 КПК України, суд,-
Взадоволенні клопотання адвокат ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору-відмовити.
Призначити кримінальну справу щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до судового розгляду на 16 годин 00 хвилин 16 січня 2025 року у залі судових засідань №1 приміщення Дергачівського районного суду Харківської області.
Розгляд справи провести у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 16 січня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1