Справа № 569/1265/23
1-кп/569/399/25
14 січня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №12022181010001500 від 18.08.2022 відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, -
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває вказаний обвинувальний акт.
Під час судового засідання адвокат обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання про скасування арешту накладеного ухвалою Рівненського апеляційного суду на транспортний засіб «Audi A4» 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, номер vin: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_9 , оскільки вказаний автомобіль придбаний останньою 11.05.2022, а подія, що інкримінується ОСОБА_10 , відбулась в серпні 2022 року.
Крім того, ОСОБА_9 жодного відношення до даного кримінального провадження не має, а накладений арешт на вказаний автомобіль, позбавляє її законного права вільно користуватися своєю власністю, разом з тим доцільності утримання даного транспортного засобу відпала потреба та арешт є надмірним тягарем, відносно особи, що до якої судове провадження та/або кримінальне провадження не здійснюється.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засідання підтримав своє клопотання про повне скасування арешту вказаного автомобіля та просив його задоволити з підстав викладених у ньому.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 також просив повністю скасувати арешт на вишевказаний автомобіль.
Прокурор та представник потерпілої в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, просили суд відмовити у його задоволенні за безпідставністю, вказавши на те, що вказаний автомобіль був куплений за грошові кошти викрадені в потерпілої.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, допитавши свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , всебічно дослідивши надані додаткові докази, клопотання адвоката, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_11 та власниця автомобіля марки «Audi A4» 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, номер vin: НОМЕР_2 ОСОБА_9 , які повідомили про купівлю в травні 2022 року даного автомобіля за кошти останньої.
Судом встановлено, що ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01.12.2022 по даній справі накладено арешт автомобіль марки «Аudi А4» 2011 р.в., д.н.з НОМЕР_1 , білого кольору, номер vin: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_9 , заборонивши користуватись, розпоряджатись чи відчужувати даний транспортний засіб його власнику чи будь-якій іншій особі до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
Законним власником арештованого автомобіля «Аudi А4» 2011 р.в. є ОСОБА_9 , яка володіє ним із травня 2022 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, що виключає будь-які припущення, що авто могло бути куплене у результаті дій обвинуваченого з метою незаконного збагачення у даному кримінальному провадженні.
Згідно свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, власником являється ОСОБА_9 , дата реєстрації 11.05.2022, м. Біла Церква, Київської області.
Окрім того, ОСОБА_9 не є підозрюваною, обвинуваченою у даному кримінальному провадженні, а тому підстав вважати, що вона, як власник даного авто буде намагатися якимось чином приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити чи відчужити його, чи іншим чином перешкоджати швидкому та об'єктивному проведенню судового розгляду, не має. Також арештований автомобіль не є знаряддям чи предметом вчинення кримінального правопорушення, а тому підлягає поверненню його власниці, оскільки його перебування під арештом порушує її законні права як власника щодо вільного володіння та користування майном.
Як встановлено в ході судового розгляду, подія яка інкримінується ОСОБА_5 та ОСОБА_12 відбулась в серпні 2022 року, а вказаний автомобіль придбаний ОСОБА_9 в травні 2022 року.
Твердження прокурора та представника потерпілої про придбання вказаного автомобіля за грошові кошти, що нібито були викрадені обвинуваченими в потерпілої в серпні 2022 року є безпідставними, оскільки даний автомобіль придбаний ОСОБА_9 ще в травні 2022 року.
Постановою Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 9 квітня 2020 року у справі №676/2199/19 чітко визначено позицію про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо третіх осіб.
Конвенцією, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 316 ЦК України установлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь іншої особи загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.
Відповідно до ст. 2, 28 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. по справі №352/1802/18).
26.10.2023 року ухвалою Рівненського міського суду було частково скасовано арешт на вказаний автомобіль, який переданий на відповідальне зберігання та користування без права відчуження.
З урахуванням викладеного, з'ясування нових обставин під час розгляду клопотання про скасування арешту, показів свідків, які не були досліджені судом раніше, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, суд приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на вищевказаний транспортний засіб не має, а тому клопотання адвоката - ОСОБА_7 підлягає до задоволення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, суд,-
Клопотання адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна задовольнити .
Скасувати повністю арешт накладений ухвалою Рівненського апеляційного суду на транспортний засіб «Audi A4» 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, номер vin: НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_9 та передати даний автомобіль останній.
Ухвала остаточна оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути поданні під час подачі апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя -