Справа №949/364/23
16 січня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023186110000011 від 17 січня 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лютинськ, Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, освіти середньої, непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , у порушення вимог статей 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року, частини 1, частини 2 статті 7, статті 12, частини 1 статті 27 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання та зберігання психотропних речовин, у певстановлеиі дізнанням датою, часом та місці, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-ілпентан-1-он), масою 0,4327 грама, поміщену в поліетиленовий пакет після чого, незаконно зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту.
У подальшому, 24 січня 2023 року близько 16 год. 00 хв. на блокпості №5, на автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів, біля м. Дубровиця, Рівненської області, солдат ОСОБА_4 був зупинений для перевірки працівницею Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 , після чого у нього було виявлено та вилучено працівниками правоохоронних органів поліетиленовий пакет з особливо небезпечно психотропною речовиною - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-ілпентан-1-он), масою 0,4327 грама, обіг якої відповідно до списку №2 таблиці 1 "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року, заборонено.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні психотропних речовин без мети збуту .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини. У вчиненому обвинувачений щиро розкаявся.
Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винність у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України, тому, за згодою сторін, у відповідності до вимог частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів по справі, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 .
Судом зроблено висновок про те, що вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведено повністю, а тому кваліфікує його дії за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України.
Відповідно до статті 65 Кримінального кодексу України та пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами) (далі - постанова №7), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України, згідно статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до кримінальних проступків.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини.
Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує те, що він раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , що передбачені статтею 66 Кримінального кодексу України, є визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачених статтею 67 Кримінального кодексу України щодо обвинуваченого, не встановлено.
Пленум Верховного Суду України в пункті 3 своєї Постанови від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідної якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Тому, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є кримінальним проступком відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України .
При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень статті 65 Кримінального кодексу України бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, а також інші дані про особу обвинуваченого.
Тому, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд виходить із встановленої статтею 50 Кримінального кодексу України його мети: кари, виправлення винної особи і запобігання вчиненню винним нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти росії" від 09 червня 2005 року, "Фрізен проти росії" від 24 березня 2005 року, "Ісмайлова проти росії" від 29 листопада 2007 року).
Тобто, суд має призначити покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання з урахуванням справедливості відносно конкретної особи, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень (частина 2 статті 50 Кримінального кодексу України).
Таким чином, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, його поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення, а також те, що він повністю визнавши свою вину, щиро розкаявся, надав показання, як в ході досудового розслідування, так і в судовому засіданні щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, тому вважає доцільним призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій статті інкримінованого за вказане кримінальне правопорушення саме у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 1887,80 грн., що на підставі частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень).
Речові докази: особливо небезпечну психотропну речовину PVP (1-феніл-2-піролідин-1-ілпентан-1-он), масою 0,4327, що упаковано до спец. пакету Україна МВС Експертна служба 2671535 та який знаходиться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області - знищити.
Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 1887,80 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім гривень 80 коп.).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1