Справа №551/1262/24
"16" січня 2025 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Сиволапа Д.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в селищі Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
05.12.2024 через систему «Електронний суд» до Шишацького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Заява обґрунтована тим, що 13.10.2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1/2424351, відповідно до умов якого, Банк надав відповідачу кредит в сумі 50200 грн. строком на 72 місяці (з 13.10.2020 по 12.10.2026) на умовах зазначених в договорі, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за його користування та комісію, але порушив свої зобов'язання.
18 січня 2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено договір відступлення права вимоги № 2-2024.
Згідно даного договору 19.01.2024 відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором №1/2424351 від 13.10.2020, що був укладений між Акціонерним Товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 .
Відповідно до вказаного договору про відступлення права вимоги ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1/2424351 від 13.10.2020.
Відповідач користувався коштами, проте всупереч умовам договору свої зобов'язання з повернення кредиту не виконував належним чином і станом на 01 листопада 2024 року у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 70614,63 грн., яка складається із простроченої заборгованості за основним боргом у розмірі 33152,34 грн., простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 9149,49 грн., простроченої заборгованості за комісією у розмірі 28312,80 грн.
В зв'язку з цим, посилаючись на норми ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у вищенаведеному розмірі та понесені ним судові витрати у справі.
Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128, п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений судом про справу з направленням йому за місцем реєстрації копії ухвали про відкриття провадження у справі. Позовну заяву з додатками відповідачу було направлено за його місцем реєстрації безпосередньо позивачем рекомендованим листом з описом вкладення (а.с.50).
У визначений судом строк відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проведено судом без повідомлення сторін за наявними матеріалами позовної заяви.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.10.2020 між ОСОБА_1 та АТ «Креді Агріколь Банк» було укладено Кредитний договір № 1/2424351, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах зазначених в договорі, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за його користуванням (а.с.32).
Як вбачається з п.1.1 Кредитного договору та платіжної інструкції за № 33412300-1 від 13.10.2020 АТ «Креді Агріколь Банк» надав відповідачу кредит в сумі 50200 грн. 00 коп. строком на 72 місяці з 13.10.2020 по 12.10.2026 (включно).
Відповідач користувався кредитними коштами, проте, всупереч умовам договору, свої зобов'язання з повернення кредиту не виконував належним чином і за підрахунками позивача станом на 01.11.2024 у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 70614,63 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 33152,34 грн., заборгованості за процентами у розмірі 9149,49 грн. та заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 28312,80 грн.
Даний факт підтверджується розрахунком заборгованості від 19.01.2024 (а.с.20) та виписками по рахунку (а.с.21-30).
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
18 січня 2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено договір відступлення права вимоги за фінансовими кредитами № 2-2024 (а.с.10-13).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно договору відступлення права вимоги за фінансовими кредитами № 2-2024 19.01.2024 відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором № 1/2424351 від 13.10.2020, що був укладений між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 .
Даний факт підтверджується Додатком № 1 до вказаного Договору відступлення, в якому під порядковим № 155 перебуває боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір № 1/2424351 від 13.10.2020 (а.с.57-60).
Таким чином, за результатами дослідження та оцінки доказів у справі, суд вважає, що позивач ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» отримав від попереднього кредитора АТ «Креді Агріколь Банк» всі права та обов'язки в грошовому зобов'язанні, зазначені в кредитному договорі 1/2424351 від 13.10.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, первісним кредитором 26.01.2024 повідомлено боржника про перехід до нового кредитора прав за кредитним договором № 1/2424351 від 13.10.2020 (а.с.44).
Враховуючи встановлені обставини, вимоги чинного законодавства, умови кредитного договору та договору відступлення права вимоги, які дають право ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», як кредитодавцю, звернутися до суду із позовом про повернення грошових коштів та нарахованих відсотків, суд вважає, що із відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором № 1/2424351 від 13.10.2020 у загальному розмірі 42301,83 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 33152,34 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 9149,49 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання взятих ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
Разом з тим в частині стягнення суми заборгованості за комісією суд вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) висловлено правову позицію про те, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Як вбачається з кредитного договору № 1/2424351 від 13.10.2020 (п. 1.3.2), за користування кредитними коштами позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,35 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів, тощо.
При розгляді справи судом встановлено, що позивачем не надано жодних доказів про те, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості включала в себе додаткові послуги, які надавалися поза межами інформування про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право вимагати безоплатно один раз на місяць.
У відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Таким чином, суд вважає, що у стягненні заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості слід відмовити.
Судові витрати у справі становлять 2422,40 грн. сплаченого позивачем судового збору.
Зважаючи на те, що вимоги позивача задоволені судом на 59,90 %, суд розподіляє судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача 1451,02 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 261-264, 526, 527, 530, 610-611, 625, 627, 628, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 264-265, 268, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання якого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (код ЄДРПОУ 41904846, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 5-Б, офіс 5) заборгованість за кредитним договором № 1/2424351 від 13.10.2020 в загальному розмірі 42301 (сорок дві тисячі триста одна) грн. 83 коп. та судові витрати в розмірі 1451 (одна тисяча чотириста п'ятдесят одна) грн. 02 коп., а всього стягнути 43752 (сорок три тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 85 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавської апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня його підписання.
Головуючий - суддя Д.С. Сиволап