Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/2212/24
Провадження № 2/542/62/25
16 січня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карась В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі також - відповідач, ОСОБА_2 ), в якій вона просила стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь, аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви по день повноліття.
Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 16).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що із відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Вказала, що від спільного проживання сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої у свідоцтві про народження записаний відповідач.
Позивачка зазначила, що сімейне життя із ОСОБА_2 не склалось та із 2023 року вони припинили сімейно-шлюбні відносини та ведення спільного господарства.
Вказала, що донька перебуває на її утриманні, коштів на її утримання не вистачає, а відповідач частково надає матеріальну допомогу.
Оскільки між сторонами не досягнуто згоди про добровільну сплату аліментів на дитину, позивачка звернулась до суду із відповідним позовом, у якому просила стягнути аліменти з відповідача на утримання доньки.
Позивачка у судове засідання, призначене на 16 січня 2025 року, не з'явилась, про час дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 18).
16 січня 2025 року до суду від позивачки надійшла заява, за змістом якої вона просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 31).
Відповідач у судове засідання не з'явився.
Судова повістка на 16 січня 2025 року, разом із ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 10 грудня 2024 року, якою встановлювався відповідачу п'ятнадцятиденний строк із дня отримання її копії для надання до суду відзиву на позов, направлялись на зареєстровану адресу відповідача, однак повернулись до суду із відміткою поштового відділення від 26 грудня 2024 року - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 19-30).
З огляду на положення пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою відповідачу.
Відповідно до положення пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України, ухвала суду від 10 грудня 2024 року є врученою відповідачу.
Правом подати до суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі строк відповідач не скористався.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наданою копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16 лютого 2021 року (а.с. 9).
З матеріалів справи вбачається, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2024/014269129 (а.с. 7).
За вказаною адресою також зареєстрована і позивачка, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2024/014253826 (а.с. 8).
В той же час, відповідач - батько дитини - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається із довідки Виконавчого комітету Білицької селищної ради (Старостинський округ № 6) № 09-20/6-40 від 06.12.2024 (а.с. 14).
Отже, судом встановлено, що спільна донька позивачки і відповідача проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні.
В позасудовому порядку сторони не дійшли згоди щодо розміру аліментів, що будуть сплачуватись відповідачем, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду із відповідним позовом.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною 1 статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог частини 1 статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Згідно з частиною 2 статті 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.
Висновки щодо правозастосування
З огляду на викладені норми чинного законодавства, зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що малолітня дитина позивачки та відповідача проживає разом із матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд враховує матеріальне становище дитини, яка є малолітньою та не має самостійного заробітку чи доходу. Зазначає, що ОСОБА_3 перебуває на утриманні матері, між батьками не досягнуто згоди щодо матеріального утримання батьком.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Враховуючи те, що відповідач є особою працездатного віку, зважаючи на наявний обов'язок у обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідачем до суду не надано доказів неможливості надання матеріальної допомоги доньці.
Отже, з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно зі статтею 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Позивач від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду звільнена на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 грудня 2024 року по день її повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва