Справа № 344/473/25
Провадження № 1-кс/344/316/25
13 січня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024091180000017 від 06.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Слідчий ОСОБА_6 , за погодженням прокурора ОСОБА_7 , звернувся із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091180000017 від 06.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із правом внесення, раніше визначеним розміром застави в межах 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень до 18.03.2025.
Клопотання обґрунтовано тим, що 24 липня 2024 року ОСОБА_8 , з метою передачі наркотичних засобів у місце позбавлення волі - ВК-41, вступив у злочинну змову із своїм знайомим ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що в останнього наявний наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, який останній може передати у місця позбавлення волі.
Цього ж дня, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_4 знову звернувся до ОСОБА_9 , як особи яка мала незаконно придбати, зберігати та в подальшому передати наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, у місце позбавлення волі.
Після цього, 24.07.2024 року ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , маршрутним автобусом сполученням «Калуш - Івано-Франківськ», передав ОСОБА_9 пакунок із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - бупренорфін, з метою його подальшої передачі в місце позбавлення волі.
24.07.2024 року ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , із маршрутного автобуса сполученням «Калуш - Івано-Франківськ», забрав пакунок переданий ОСОБА_4 , із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - бупренорфін, з метою його подальшої передачі в місце позбавлення волі.
У подальшому, ОСОБА_9 отримавши від ОСОБА_4 наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, переніс його до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав з метою подальшої передачі у місце позбавлення волі.
Цього ж дня, ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , приховав вказаний наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, у ватних паличках.
Після цього, 25.07.2024 о 18:00 год ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , прибув у відділення №16 ТОВ «Нова Пошта», що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Сніжна, 52а, де у поштовому відправленні № 59001191182434, використавши вигадані анкетні дані відправника - ОСОБА_10 , тел. НОМЕР_1 та вказавши дані засудженого ОСОБА_10 - як отримувача, передав у ВК-41 засудженому ОСОБА_8 ватні палички в яких був прихований наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, для його особистого вживання та збуту іншим засудженим.
25 липня 2024 року проведено негласну слідчу (розшукову) дію - огляд і виїмку кореспонденції та негласне отримання зразків для порівняльного дослідження, в ході якої з ватних паличок, в поштовому відправленні № 59001191182434 відібрано взірець порошкоподібної суміші білого кольору, яка згідно з висновком експерта містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, у кількості 0,000074 грама.
25 липня 2024 року поштове відправлення № 59001191182434 у ВК-41 отримав засуджений ОСОБА_10 , який не знаючи про те, що в ньому знаходяться заборонені речовини передав його засудженому ОСОБА_8 , який за попередньою змовою із ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , частину наркотичного засобу, обіг якого обмежено - бупренорфін, залишив для особистого вживання, а іншу частину за невстановлених обставин збув іншим засудженим.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_2 , громадянин України, українець, неодружений, з середньо-спеціальною освітою, раніше судимий: 13.06.2022 року Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
26 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті - десять років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновках експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
26 вересня 2024 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави в межах 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 211960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень до 24.11.2024 року включно.
Окрім цього, слідчим суддею Івано-Франківського міського суду продовжено строк досудового розслідування до шести місяців, тобто до 26.03.2025 року.
20 листопада 2024 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави в межах 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень до 18.01.2025 включно.
Сторона обвинувачення вважає, що підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України і надалі продовжують існувати, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки, ОСОБА_4 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також вважає, що підозрюваний може незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки, ОСОБА_4 відомі повні анкетні дані інших підозрюваних, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування.
Зазначено, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним,оскільки підозрюванийОСОБА_4 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду; а також підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працює, джерело його існування не відоме, раніше судимий за корисливі злочини, на даний час знову підозрюється у вчиненні корисливого злочину, а тому з метою отримання прибутку останній перебуваючи на волі може продовжити вчиняти злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини.
Сторона обвинувачення стверджує, що зазначені вище обставини, тяжкість інкримінованого злочину, дані про особу ОСОБА_4 , його соціальні зв'язки, дають підстави вважати про те, що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленим ризикам та дієвості кримінального провадження. Підозрюваному ОСОБА_4 доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.
Прокурор просив клопотання задоволити з викладених мотивів в клопотанні.
Підозрюваний та його захисник просили зменшити розмір застави, оскільки такий є надто високим. Підозрюваний має намір здійснювати виховання своєї дитини, яка наданий час проживає разом з його матір'ю.
Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла наступного висновку.
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024091180000017 від 06.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
26.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у тому, що він підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні та пересиланні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, передачі цих речовин у місце позбавлення волі за попередньою змовою.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 20.11.2024 ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначено заставу у 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 211 960 грн. з покладенням визначених обов'язків.
20.11.2024 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду продовжено строк досудового розслідування до шести місяців, а саме до 26.03.2025 року.
Положеннями ч.3 ст.199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У судовому засіданні, на думку слідчого судді, підтвердилась встановлена при застосуванні запобіжного заходу наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яка, зокрема, підтверджується долученими до клопотання доказами: протоколами про хід проведення НСРД «негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження»; висновками експертів; протоколом за результатами проведення НСРД «зняття інформації з електронних комунікаційних мереж» від 09.09.2024.
Питання доведеності чи недоведеності вини, а також роль підозрюваного у вчиненні злочину є прерогативою суду, який розглядатиме справу по висунутому обвинуваченню та буде встановлювати вказані обставини при розгляді справи по суті.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Відповідно, ставити під сумнів як кваліфікацію дій підозрюваного, так і обґрунтованість самої підозри на даному етапі розслідування за даних умов, підстав не має.
Докази зібрані під час досудового розслідування, які вивчені слідчим суддею надають можливість пересвідчитись у достовірності припущень слідчого на вказаній стадії кримінального процесу.
Разом з тим, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , його вік, те, що має середню освіту, є вдівцем, має дитину, яка проживає разом з матір'ю ОСОБА_4 ; офіційно не працевлаштований; раніше судимий.
При цьому, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 неодноразово зазнавався кримінальному переслідуванню.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі Ілійков проти Болгарії (заява №33977/96 від 26 липня 2001 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У рішенні по справі W. проти Швейцарії (заява №14379/88 від 26.01.1993) Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Наведені обставини разом із суворістю можливого покарання можуть схилити підозрюваного також і до втечі.
Слідчий суддя враховує, що продовжує існувати ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_4 враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний може незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, які йому відомі.
Разом з тим, слідчий суддя враховує те, що для завершення досудового розслідування необхідно виконати ряд процесуальних дій.
Слідчим суддею береться до уваги ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , фактичні обставини, які викладені у підозрі, зумовлює наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, зокрема під час воєнного стану.
Так, характер інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, за підозрою у вчиненні ним, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої непроцесуальної поведінки, які з плином початку досудового розслідування та часом перебування підозрюваного під вартою не змінились. Відтак, вимагає контролю за поведінкою підозрюваного.
При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінальних правопорушень (характером кримінальних правопорушень згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.
Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, слід зазначити, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу, не може забезпечити належну процесуальну поведінку вказаної особи, тому не може бути змінено запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Відтак, беручи до уваги відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 18.01.2025, відсутні обставини на достатню зміну ризиків у бік їх зменшення, слідчий суддя вважає, що клопотання слід задоволити, продовжити строк тримання його під вартою в межах строку досудового розслідування, але не більше як на 60 діб, тобто до 13.003.2025, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження з урахуванням вказаних вище умов.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою.
Частиною 5 ст.182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на вищевикладене, з врахуванням особи підозрюваного ОСОБА_4 , його майнового стану, обставин інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за можливе залишити раніше визначений розмір застави - 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень. Підстав для зменшення розміру застави не встановлено, оскільки підозрюваний не може повідомити законне джерело своїх доходів.
Разом з тим, у випадку сплати застави на підозрюваного, слід покласти, передбачені у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена, оскільки такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а визначений розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб вилучити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 13 березня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківській установі виконання покарань (№ 12)».
Залишити раніше визначений розмір застави - 70 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки на строк до 13 березня 2025 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:
1) не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, свідками в даному кримінальному провадженні;
4) залишити заданий на зберіганні до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повна ухвала - 15.01.2024.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1