ЄУН 193/1480/24
Провадження № 2-а/193/1/25
іменем України
10 січня 2025 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Томинця О.В.,
за участі: секретаря судового засідання Оселедець О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Стислий виклад позиції позивача.
19.08.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Софіївського районного суду, як адміністративного суду з позовом до відповідача ГУ НП в Дніпропетровській області, згідно якого просив скасувати постанову, серії БАД № 549993, винесену 12.08.2024 працівником відповідача - старшим інспектором ВБ ДР УПП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуваною постановою до нього застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 680 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КУпАП, а саме за те, що 12.08.2024 об 12:10 год. в м. Кривий Ріг, Довгинцівського району по вул. Дніпровське шосе, 1, ввн керував транспортним засобом - «Mersedes-Benz Sprinter», н/з НОМЕР_1 , який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів на міжміському сполучені Кривий Ріг - Дніпро, та який переобладнаний з порушенням чинного законодавства, а саме: демонтовано три місця для сидіння, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу їх повинно бути 23, але фактично встановлено лише 20 місць для сидіння з місцем водія, чим порушив вимоги п. 31.3 «а» ПДР України та ст.. 32 Закону України «Про дорожній рух».
Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки уповноваженою посадовою особою не додано жодних доказів, які свідчать саме про керування позивачем вказаним транспортним засобом. Вважає, що збільшення чи зменшення кількості місць для сидіння не є переобладнанням транспортного засобу у розумінні ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» та Порядку переобладнання транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 21.07.2010 за № 607. Крім того, наголосив, що згідно журналу механіка від 12.08.2024 № 31, перед виїздом на маршрут вказаний транспортний засіб пройшов технічну перевірку і комплектності та відповідає всім зазначеним вимогам.
Заяви (клопотання) сторін та процесуальні дії суду у справі.
21.08.2024 за ухвалою суді позов залишено без руху через невідповідність його вимогам ст. 161 КАС України.
28.08.2024 ухвалою судді, у зв'язку з усунення недоліків позивачем свого позову, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно у порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано у відповідача відеозаписи з реєстратора патрульного автомобіля чи бодікамери патрульних поліцейських, які здійснювали винесення оскаржуваної постанови та інші наявні матеріали у яких містяться дані про фіксацію вказаного правопорушення.
26.09.2024 згідно ухвали суду, за клопотанням представників сторін, замінено неналежного відповідача - ГУ НП в Дніпропетровській області на належного - Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
13.11.2024 від нового відповідача надійшов відзив на адміністративний позов за змістом якого останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки зазначена постанова повністю відповідає вимогам ст. 280 КУпАП є законною та обґрунтованою та жодних переконливих доводів та доказів своєї невинуватості позивач не надав. Також разом з відзивом надано до суду оптичний диск DVD-R, на якому містяться відеофайли з місця вчинення адміністративного правопорушення.
28.11.2024 надійшла відповідь на відзив від представника позивача згідно якої, окрім зазначеного нею раніше, остання вважає, що відповідачем не надано жодних доказів фіксації відсутності встановленої кількості сидячих місць у маршрутці.
24.12.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача щодо наявності належним чином зафіксованих відповідних порушень вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, які містяться на відеозаписах, що раніше вже були додані до суду разом з відзивом та на зізнаючих свідченнях цього порушення самим позивачем, які також містяться на цих відеозаписах. Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Караканова Т.В. на судовий розгляд справи не з'явилися, як видно зі змісту прохальної частини позовної заяви, просили розгляд справи проводити за їхньої відсутності.
Представник відповідача Краснов К.В. у судове засідання теж не з'явився, у своєму відзиві зазначив про можливість розгляду справи за його відсутності.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
Судом встановлено, що 12.08.2024 старшим інспектором ВБ ДР УПП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області капітаном поліції Дубровіним О.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 549993, про те, що 12.08.2024 об 12:10 год. в м. Кривий Ріг, Довгинцівського району по вул. Дніпровське шосе, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - «Mersedes-Benz Sprinter», н/з НОМЕР_1 , який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів на міжміському сполучені Кривий Ріг - Дніпро, та який переобладнаний з порушенням чинного законодавства, а саме: демонтовано три місця для сидіння, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу їх повинно бути 23, але фактично встановлено лише 20 місць для сидіння з місцем водія, чим порушив вимоги п. 31.3 «а» ПДР України та ст. 32 Закону України «Про дорожній рух».
За вказане порушення ПДР України позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.
Мотиви суду та застосування норми права.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що працівниками поліції на автовокзалі у м. Кривому Розі на платформі для посадки та висадки пасажирів у автобуси, перед виконанням міжміського рейсу Кривий Ріг-Дніпро, при перевірці документів та безпосереднього огляду транспортного засобу - автобусу «Mersedes-Benz Sprinter», н/з НОМЕР_1 , який стояв на цій платформі та очікував разом з пасажирами відправлення у певний час у рейс, виявлено переобладнання: відсутність в автомобілі трьох місць для сидіння.
Технічними характеристиками на вказаний транспортний засіб, які визначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, серії СХХ від 31.12.2014, визначено, що т/з «Mersedes-Benz Sprinter», н/з НОМЕР_1 , на якому позивач надає послуги з перевезення пасажирів, є автобусом - D, кількість місць для сидіння з водієм - 23.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою.
Пунктом 31.3 «а» Правил дорожнього руху України заборонено експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.2 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно ч.1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно ст. 268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Наказом МВС України від 22 жовтня 2003 року № 1217 Про виконання Закону України від 5 квітня 2001 року "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху" встановлено порядок розгляду справ про порушення Правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху передбачено п.4.6: розглянувши справу про адміністративне правопорушення, посадова особа Державтоінспекції відповідно до ст. 283 КУпАП виносить постанову по справі адміністративне правопорушення, копії якої вручає особі, щодо якої розглядалась справа.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1166 «Про Єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються» встановлено, що конструкція та технічний стан колісних транспортних засобів повинні відповідати Єдиним вимогам до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються (далі Єдині загальні вимоги). Вимоги до конструкції та технічного стану колісного засобу встановлюються в маркуванні колісного засобу, його складників та в інших документах з експлуатації та ремонту колісного засобу, затверджених його виробником, нормативних документах тощо. Конструкція колісного засобу повинна відповідати ідентифікаційним даним, визначеним на дату його реєстрації (з урахуванням змін), згідно з вищезазначеними документами (п. 3 вищевказаних Вимог).
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про автомобільний транспорт», при державній реєстрації автобусів у реєстраційних документах робиться відмітка щодо їх належності до транспортного засобу загального призначення чи до транспортного засобу спеціалізованого призначення. Статтею 20 цього Закону встановлені вимоги до транспортних засобів: конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабінет Міністрів України, та забезпечувати безпеку людей, які користуються транспортними засобами чи беруть участь у дорожньому русі.
Відповідно до затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26 листопада 2012 року №710 «Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки» колісний транспортний засіб має бути укомплектований усіма пасажирськими сидіннями, що передбачені виробником, розміщення, стан конструкції, закріплення сидінь мають відповідати документації виробника.
Відповідачем були виявлені вищезазначені порушення вимог, які висуваються до технічного стану автомобіля, яким керував позивач, а саме демонтування 3 сидінь, у зв'язку з чим було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення та відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
Згідно ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.
Процедура переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично - дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної баз або колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі й альтернативних видах рідкого палива викладена в постанові КМУ від 21 липня 2010 року № 607 «Про затвердження порядку переобладнання транспортних засобів».
Відповідно до п. 3 Постанови, переобладнання транспортного засобу проводиться суб'єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (у разі переобладнання п'яти і більше транспортних засобів протягом року), або власником такого засобу в індивідуальному порядку.
Пунктом 6 Постанови спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Згідно з п. 8 цієї Постанови до спеціально уповноважених організацій належать: державне підприємство "ДержавтотрансНДІпроект" або Головний сервісний центр МВС.
Перереєстрація транспортного засобу, що переобладнаний, проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 - п. 18 постанови КМУ від 21 липня 2010 року № 607.
Таким чином, позивач керував автобусом, який було переобладнано, що не відповідало, зокрема реєстраційним даним про кількість сидячих місць з місцем водія, зазначеним в свідоцтві про реєстрацію даного транспортного засобу.
Твердження представника позивача, що працівником відповідача не зафіксовано ані рух позивача за кермом вказаного транспортного засобу, ані зупинку його працівником поліції суд визнає неспроможними.
Так, згідно приписів п. 1, 8 та 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Тобто працівник поліції має повноваження для виявлення та фіксації правопорушень не тільки тих, що вже відбулися, а й вживати необхідних превентивних заходів для того щоб запобігти скоєнню цих правопорушень.
У справі, що розглядається, як вже досліджено судом вище з відеозапису, наданого представником відповідача до свого відзиву, встановлено, що транспортний засіб - автобус «Mersedes-Benz Sprinter», н/з НОМЕР_1 , з вивіскою «Дніпро-Кривий Ріг» стояв не будь де на стоянці, а на автовокзалі у м. Кривому Розі на платформі для посадки та висадки пасажирів, до того ж у цьому автобусі вже перебували пасажири (більшість місць було зайнято), які очікували на відправлення до м. Дніпро. У транспортному засобі був запущений двигун і ОСОБА_1 представився працівникам поліції, як водій цього рейсового автобуса. Зокрема останній повідомив, що він цього дня за кермом вказаного автобуса прибув на автовокзал для здійснення перевезення пасажирів згідно графіку. Крім того, також, як видно з відео, до працівників поліції підійшла директор вказаного автовокзалу та яка з'ясовувала скільки ще буде затриманий даний автобус оскільки він вже запізнюється за графіком.
Тобто вказані обставини, на думку суду, достатньо переконливо свідчать про те, що експлуатація відповідного транспортного засобу цього дня водієм ОСОБА_1 вже відбувалася і що, у разі б не вжиття превентивних заходів працівниками поліції, подальший рух цього автобусу під керуванням водія ОСОБА_1 разом з пасажирами неодмінно відбувся б і надалі.
Також суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що працівниками поліції не зафіксовано належним чином невідповідність місць у автобусі технічним характеристикам цього транспортного засобу, оскільки, як видно з відео файлу «clip-0» на 12:09:35 год. працівник поліції вперше зайшов до салону автобуса «Mersedes-Benz Sprinter», н/з НОМЕР_1 , та нарахував 20 місць для сидіння разом з сидінням водія, а на відео файлу «clip-1» на 12:22:15 год. скільки ж місць для сидіння нарахував поліцейський вже повторно. До того ж водій цього автобусу, ОСОБА_2 , пояснив, що він не є власником транспортного засобу, але керує ним вже досить тривалий час і йому відомо про відсутність трьох місць для сидіння, пообіцяв виправити ці недоліки найближчим часом.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не надав суду доказів, які б свідчили про тимчасовий характер демонтажу трьох пасажирських сидінь на момент встановлення вищезазначеного порушення відповідачем.
При цьому не можуть бути взяті до уваги доводи позивача з посиланням на ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» про те, що демонтаж сидіння не є переобладнанням.
Вказані дії визначають не поняття «переобладнання», оскільки припис цієї статті встановлює лише обов'язок при переобладнані автомобіля шляхом вчинення цих дій дотримуватися вимог правил, нормативів і стандартів України, а тому вони не можуть розглядатися як вичерпні, в результаті яких відбувається переобладнання.
Тому, оскільки встановлений у ч. 1 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» перелік дій, в результаті яких може мати місце переобладнання, не є вичерпним, переобладнанням є будь-які дії, якщо в результаті їх вчинення відбувається зміна типу або марки (моделі), призначення або параметрів конструкції транспортних засобів, які знаходяться в експлуатації, як шляхом встановлення додаткового нового обладнання та заміни існуючого іншим, так і шляхом демонтування, встановленого на автомобіль обладнання.
Поміж іншим, саме по собі переобладнання транспортного засобу, призначеного для перевезення пасажирів, шляхом демонтажу пасажирських місць для сидіння, крім того, що призводить до зміни маси автомобіля, є зміною його категорії (типу), яка підлягає відображенню у його реєстраційних документах.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 - 5 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
Як встановлено судом та підтверджується копією відеозапису з нагрудної камери інспектора, позивачу було повідомлено про розгляд справи, роз'яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу, що підтверджується особистим підписом позивача в п. 8 постанови. Письмові пояснення під час розгляду справи позивач не надавав, клопотань не заявляв.
Будь-яких доказів, в порядку ст. 268 КУпАП, на підтвердження дотримання Правил дорожнього руху позивач на місці розгляду справи не надав.
Тобто, відеофіксація, яка міститься в матеріалах справи, містить дані, на підставі яких можливо встановити обставини допущеного позивачем правопорушення, а тому вказаний доказ є належним та допустимим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 2.3. «а» Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Також, згідно приписів диспозиції ч. 2 ст. 121 КУпАП, передбачено, що відповідальність за використання транспортного засобу для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, несе саме водій цього транспортного засобу. Санкція цієї статті передбачає безальтернативне стягнення у вигляді штрафу у сталому розмірі - сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 680 грн.
Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення.
Оскільки позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати зі сплати судового збору необхідно віднести на його рахунок.
Керуючись ст. 2, 5 - 11, 19, 73-77, 79, 90, 132, 139, 241- 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду, а особами, які не були присутні під час розгляду справи, у той же строк і порядок, але з часу отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Томинець