Справа № 127/153/25
Провадження № 3/127/55/25
14 січня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 23.12.2024 р. серії ВАД № 152760: «громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки (опікунські), відносно сина (опікуна) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та суду пояснила, що вона є рідною тіткою ОСОБА_2 , який має статус дитини позбавленої батьківського піклування і тимчасово влаштований в її сім'ю. Директор ДПТНЗ «Вінницьке МВПУ» в якому навчався ОСОБА_2 звернувся по поліції з листом, повідомивши, що хлопчик тривалий час не відвідує навчальний заклад без поважних причин, однак ОСОБА_2 довго хворів, тому і не мав змоги відвідувати навчання, на підтвердження цього було надано виписку з медичної карти амбулаторного хворого. Окрім того, пояснила, що вчитель хімії принизила ОСОБА_2 на весь клас, сказавши, що його матір відбуває покарання в місцях позбавленні волі, це дуже дитину образило і призвело до системних насміхань зі сторони однокласників, що призвело до неможливості дитини відвідувати навчальний заклад, після чого вона була вимушена перевести дитину до іншого навчального закладу - школи №6.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Відповідно до рішення Виконкому Вінницької МР від 24.08.2023 №2096 малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та тимчасово влаштовано в сім'ю ОСОБА_1 згідно з наказом служби у справах дітей від 15.08.2023. Тому ОСОБА_1 розглядається як особа, що замінює батьків ОСОБА_2 , в значенні диспозиції ч.1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не наділяє суд повноваженнями самостійно збирати докази та самостійно встановлювати в діях особи склад адміністративного правопорушення, елементи якого не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення від 23.12.2024 серії ВАД №152760 не зазначено які батьківські обов'язки не виконує ОСОБА_1 щодо свого племінника ОСОБА_2 , в чому це полягає, а також не вказані жодні фактичні обставини, що стали наслідком ухилення від виконання таких батьківських обов'язків.
Окрім листа закладу освіти, в якому навчався ОСОБА_2 - ДПТНЗ «Вінницьке МВПУ» від 16.12.2024 р., адресованого керівникові ВП №2 ВРУП ГУ НП у Вінницькій області, з повідомленням про пропущенні учнем заняття та оціночними судженнями щодо характеристики дитини, жодних інших доказів на підтвердження обставин адміністративного правопорушення матеріали справи не містять. Поряд з цим, відомості, викладені в цьому листі (про пропуск занять учнем) навіть не відображені в протоколі про адміністративне правопорушення в якості наслідків ухилення особи, що замінює батьків учня, від виконання батьківських обов'язків. При цьому здійснювати припущення, що викладені в листі від 16.12.2024 року обставини мають зв'язок з нерозкритою в Протоколі від 23.12.2024 серії ВАД №152760 диспозицією зазначеного в ньому адміністративного правопорушення - є недопустимим зважаючи на положення ч.3 ст. 62 Конституції України.
Також слід зауважити, що за диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дітей означає свідому бездіяльність або активні дії щодо уникнення від виконання передбачених Сімейним кодексом України та іншими актами законодавства батьківських обов'язків. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Про ухилення від виконання батьківських обов'язків не свідчить лише поведінка неповнолітнього, в діях батьків має міститись склад невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, про що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано взагалі.
На спростування доводів викладених в листі Директора ДПТНЗ «Вінницьке МВПУ» від 16.12.2024 р. щодо пропуску учнем занять з неповажних причин, суду надано виписку з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 ..
В матеріалах справи відсутні докази, які б доводили, що в діях ОСОБА_1 міститься склад вказаного правопорушення, а саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності зібраних доказів, їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 184, ст.ст. 7, 9, 221, 247, 251, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: