Справа № 127/42011/24
Провадження № 3/127/10047/24
10 січня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 180-1 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 14.12.2024 року серії ВАД № 154942: «14.12.2024 року о 00 год. 50 хв. адміністратор молодіжного клубу «Реал Скул», що розташований в м. Вінниці по вул. Келецька, 45Б/1, ОСОБА_1 допустив перебування неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в даному закладі без супроводу батьків чи осіб, які б її супроводжували та несли відповідальність».
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що не є адміністратором цього клубу, не має обов'язків контролювати порядок перебування дітей у розважальних чи інших закладах. Неповнолітня ОСОБА_2 була з ним у кіно з дозволу її батьків.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , та враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 180-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування.
Частина 1 статті 180-1 КУпАП є бланкетною нормою і потребує посилання в протоколі на конкретні норми і правила, які порушила особа із розкриттям їх змісту.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме та якими законодавчими актами встановлені норми та правила перебування дітей порушив ОСОБА_1 .
В протоколі також не зазначено, чи належить заклад «Реал Скул» до закладів, у яких провадиться діяльність у сфері розваг або до закладів громадського харчування, та жодним чином не ідентифіковано цей заклад (відомості про власника закладу: юридичну особу або фізичну особу-підприємця, види економічної діяльності, площу, що займає заклад тощо).
В протоколі відсутні відомості, які є необхідними для встановлення об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 180-1 КУпАП: визначені законом норми та правила перебування дітей та статус закладу. В матеріалах справи відсутні докази статусу особи, щодо якої складено протокол, в якості адміністратора закладу або інший правовий зв'язок з означеним закладом, який би покладав на цю особу обов'язки забезпечувати дотримання встановленого законом порядку перебування дітей у закладі.
Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на вказане суд дійшов висновку, що наданими матеріалами не доведено наявність складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 180-1 КУпАП в діях ОСОБА_1 , а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі необхідно закрити.
Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст. 180-1, 247, КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 180-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: